а) Розп’яття Ісуса

У ранніх богословів Церкви хрест викликав обурення. Бо в античності розп’яття було найжахливішим покаранням – смертю, і саме тому богослови прагнули віднайти в цьому образі глибинний зміст. І вони знайшли його, коли зрозуміли, що в хресті здійснилися всі прообрази, котрі залишила їм грецька філософія. Так несприйняття хреста стало знаком Божої мудрості, в якій філософія і поезія поєдналися в одному образі.

Покарання розпинанням передбачалося тільки для рабів та вільновідпущених. У Палестині розпинання було типовим покаранням для бунтівників, заколотників. Римських громадян ніколи не розпинали. Отже, римляни сприймали Ісуса як політичного бунтівника. Засудити когось на розп’яття мав право тільки римський намісник. Причому жодного судового процесу проти Ісуса не проводилося. Пилат віддав наказ розіп’яти Його якнайшвидше на підставі своєї екзекутивної влади, якою володів як римський намісник (пор. TRE 718). Той факт, що Ісус був розіп’ятий римлянами за часів префекта Понтія Пилата (26-36), є чи не найвірогіднішим історичним фактом Його життя. Ісуса розіп’яли на Голгофі. Місце страти завжди знаходилося поза містом, такий був припис. Засудженого спершу піддавали бичуванню. Після цього Його змушували двигати перехресну балку до місця страти. Засуджених прибивали до хреста цвяхами по руках та ногах або прив’язували. Як свідчать джерела, Ісуса прибили цвяхами. Смертна агонія могла тривати досить довго. Тому висячому на хресті часто підносили напій для приглушення мук. Ісус відхиляє цей напій. Якщо смертельна агонія в інших тривала інколи декілька днів, Ісус помер уже через кілька годин, що навіть у Пилата викликає здивування (Мр. 15:44).

Співрозіп’ятих з Ісусом Євангелії характеризують типовим для бунтарів виразом – (λησταί). Напис на хресті Ісуса дозволяє нам зробити висновок, що Ісуса повісили як претендента на юдейського Месію (пор. TRE 717). Помираючим на хресті часто перебивали гомілки. Іван чітко наголошує на тому, що з Ісусом цього не робили, оскільки Він уже був мертвим. Похоронили Ісуса в приватній гробниці. Це також було типовим явищем. Євангелії уже тоді намагаються описати подію розп’яття як сповнення Божої Обітниці. Цитата Письма, яку вони завжди наводять саме у зв’язку зі страстями Ісуса, покликана показати, що смерть Ісуса на хресті відповідає Писанню, що пророки передбачили хресну смерть Месії ще в псалмах. Щоб скрізь віднайти посилання на хрест, Учителі Церкви, використовуючи грецькі міфи та грецьку філософію, продовжують цю традицію – сприймати хрест Ісуса як відображення Божої мудрості.

Попередній запис

СИМВОЛ ХРЕСТА

Наступний запис

б) Хрест як універсальний знак спасіння