Базиліка Благовіщення

Щоденні сніданки у францисканському гостелі заслуговують на особливу увагу. Вони були величезні. Щоранку ми з Джорджем ішли з нашого готелю до скромної монастирської будівлі, де сестри і їхні робітники заставляли два столи місцевими делікатесами: фініками, смоквами, оливками, всілякими іншими плодами, пластівцями для американців, йогуртами, сирами, грінками, круасанами, виробами з тіста, печивом, крекерами, кавою, чаєм і соками, а також м’ясом, і зокрема загадковою шинкою. Оскільки обіду не було, ми з Джорджем наїдалися так, щоб не зголодніти аж до вечері.

Одного дня ми помандрували до Курсі, традиційного місця оздоровлення геразинського біснуватого. У тій розповіді Ісус виганяє «легіон» демонів з одержимого чоловіка в стадо свиней неподалік, які відразу біжать у море й тонуть[1]. Наступного дня за сніданком Джордж сказав: «А шинка дуже смачна. Як ти гадаєш, вона часом не з тої геразинської свині?».

Однак нині ми вирушили до Назарету. Запасшись харчами до кінця дня (якщо не кінця тижня), ми поклали припаси в машину: кілька пляшок води, нашу мапу з «Авіса», путівник Мерфі-О’Коннора, смартфони, камери і Біблію. Ще в Штатах ми з Джорджем пообіцяли собі, що кожен день будемо починати з молитви і читати Святе Письмо, яке відповідає цілі нашого маршруту. Нині ми читали історію про благовіщення, драматичну зустріч Марії з архангелом Гавриїлом, сидячи в авто і під гул кондиціонера.

Ми досить легко добралися до Назарету – приблизно година їзди від Капернауму. Дорогою ми проїхали невеликий знак перед містом Наїн, де Ісус воскресив з мертвих єдиного сина вдови[2]. Дорогу до центру Назарету знайти було важче, бо в межах міста знаків трохи поменшало. Крім того, будь-які вказівники з піктограмами церкви (чорний трикутник з хрестом угорі) були зазвичай забризкані чорним спреєм.

В Ісусові дні Назарет був провінційним містечком, налічуючи, мабуть, лише з дві або чотири сотні мешканців, через що один вчений назвав його «малим хутірцем»[3]. Цей не вельми значущий статус послужив підставою для саркастичної зауваги апостола Натанаїла, коли той довідався, звідки родом Месія: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре?»[4].

Хоча місто й не згадане в Старому Заповіті, в Ісусові часи воно могло похвалитися побожною славою. Деякі мешканці Назарету були «назореями» – кланом, який називав себе нащадками царя Давида. Деякі вчені припускають, що обидва слова походять єврейського netzer, що має значення «паросток чий». Тому мешканці міста могли вважати себе «паростками Ессея», Давидового батька. Власне слово Назарет означає «село паростка»[5].

Для чужинців це місце могло виглядати незначним і навіть сміховинним, але ті, хто жив там, мабуть, вважали його святим, пов’язаним з приходом Месії.

Нині Назарет – гомінке, горбисте місто. Будинки, крамнички, церкви і мечеті тісняться одна біля одної, і невеликі автомобілі мчать вузькими вуличками з приголомшливою швидкістю.

Над містом, що заселене тепер упереміш мусульманами і християнами, височить сірий купол Базиліки Благовіщення, яка стоїть на вершині крутого пагорба. Збудована 1969 року, ця базиліка величезна. Усередині верхньої церкви високу стелю підпирають перехрещені бетонні пілони; на стінах висять барвисті образи Марії, пожертва понад двох десятків народів і свідчення великої слави Ісусової Матері. Сучасна церква збудована на руїнах кількох давніших церков; найстаріші з них датують приблизно IV століттям.

Базиліка Благовіщення

Нині нижня церква стоїть посеред невеликого вапняного гроту, який у день наших відвідин був переповнений туристами. Це Грот Благовіщення, вапнякова печера, де, як кажуть, ангел Гавриїл з’явився перед Марією, щоб звістити їй про народження Ісуса.

На невеличкому вівтарі в гроті є унікальний напис, про який отець Доан попередив нас, перед тим як ми пішли з Єрусалиму. Його важко побачити, не приглядаючись, тому що вівтар стоїть за металевою решіткою. Чимало мистецьких образів Благовіщення містять одну з двох фраз: або Ave Maria, «Богородице Діво, радуйся» з перших слів ангела до Марії в Євангелії від Луки, або Verbum саrо factum est, «І Слово стало тілом» з Євангелія від Івана. Однак на тому місці напис дещо інший: «Verbum саrо hicfactum est», «І тут Слово стало тілом».

Всередині Базиліки Благовіщення

Я схопився за холодну залізну решітку і помолився, міркуючи, чи слова до Марії, такі знайомі християнам, вперше було промовлено тут. Чи десь неподалік.

Попри важливий факт, що Ісус чи не тридцять років жив у Назареті і Його часто називають «Ісусом з Назарету», головна церква в Назареті прославляє не Його ранню юність, не Його успіхи в теслярському ремеслі і не Його пізнішу проповідь у міській синагозі (за яку Його виженуть з міста), а дещо інше: Його матір і як вона довідалася про народження дитини.

Можливо, люди, які називали базиліку, розуміли, що хай як важливі ці події в Ісусовому житті, не менш важливе й інше: незвичайні обставини Його народження. Отже, наша проща в життя Ісуса починається з Його матері. З історії про її зустріч з божественним.


[1] Мт. 8:28-34; Мр. 5:1-20; Лк. 8:26-39

[2] Лк. 7:11-17

[3] Pixner, With Jesus Through Galilee, 15

[4] Ів. 1:46

[5] Pixner, With Jesus Through Galilee, 14-17

Попередній запис

Вперше в Галілеї

Наступний запис

Подія Благовіщення