БИТВА З ДИЯВОЛОМ

Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. До ефесян, 6:12

Присутність диявола в світі сьогодні дуже помітна. Біблія, описуючи цього прадавнього ворога людей, говорить: «…змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об. 12:9), і ми знаємо, що він досі бентежить людей.

Крізь димову завісу розмов про загальний мир ні-ні та й майнуть приготування до Армагеддону. Близько 13 мільйонів людей загинули в сотнях воєн різного масштабу між 1945-м і 1979-м роками. Сатана сповнений рішучості зробити все, щоб кривава річка розбрату продовжувала забирати дедалі більше життів. У раю спокусник виявився сильнішим від Адама, і він переконаний, що впорається і з нащадками Адама.

Будь-якій мислячій людині хоч раз у житті спадала думка про існування диявола. У тому, що він існує, сумніву немає. Про це говорять його влада і вплив. Зупинимося на тому, як він з’явився.

З біблійної історії ми знаємо, що він існував іще до створення Богом Адама та Єви. Зло вже існувало, тому Бог посадив у райському саду дерево пізнання добра и зла. Якби зла не існувало, людині не довелося б його стерегтися, і в такому дереві не було б необхідності.

Чи Бог створив зло?

Перед нами важке, але дуже важливе питання. Жодна відповідь до кінця не розкриє велику таємницю, що ховається за ним. Як міг всемогутній, святий і люблячий Бог створити зло або дозволити дияволові стати його творцем? Навіщо знадобилося спокушати Адама? Чому Бог не знищив диявола, коли той в образі змія навіяв хибні думки Єві?

Біблія не відповідає прямо на ці запитання, лише натякає на обставини. У Біблії сказано, що до часу Бог попускає диявольські підступи.

Задовго до створення Адама ангели й архангели були поставлені Богом, щоб управляти створеним Ним світом. Апостол Павло описує зримий і незримий світи так: «Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено» (Кол. 1:16). У Біблії описується ієрархічна небесна система, до якої входять ангели й архангели, при цьому архангели мають вищий чин.

Ймовірно, диявол належав до могутніх небесних володарів і царював над землею. Відомий як Люцифер, тобто «світлоносний», він у небесній ієрархії посідав близьке до Бога становище, настільки близьке, що в нього зародився честолюбний план зрівнятися з Самим Творцем! Він став занепалим ангелом, бо рівним із Богом ніколи не був: за ангельським чином він був подібний до архангелів Михаїла та Гавриїла.

У момент його падіння прекрасний гармонійний світ, утворений з волі Бога, розколовся, частина ангельської сили повстала проти Бога й пішла за сатаною. В існуючих сьогодні політичних систем і вчень, що відкидають існування Бога та Його владу, був талановитий засновник. Диявол першим кинув Богові виклик і спробував затвердити власну владу. Він відкинув своє становище, перше серед ангелів і піднесене над ними, але підпорядковане Богові, й оголосив себе рівним Творцеві. Колись Бог поставив його князем світу цього, і після падіння Він залишив сатані владу над землею. Зі смертю Христа почався зворотний відлік часу правління сатани. Але боротьба, яку він колись розпочав із Богом, триває.

Царство диявола

Диявол повів за собою полчища повсталих ангелів і, як могутній володар, затвердив на землі своє панування. Священне Писання було дане людям, бо великі влада й сила диявола. Якби диявол не повстав проти Бога, не намагався змагатися з Ним, історія Адама була б іншою. Якби сатана не протиставляв себе Богові, відпала б необхідність у Десяти заповідях, і Сину Божому не треба було б помирати на хресті.

Ісус і Його учні знали про існування диявола й відчували його діла на собі. В Євангелії від Матвія наводиться розмова між Ісусом Христом і дияволом (див. Мт. 4:1-10). Знали про диявола не з чуток і фарисеї: вони звинуватили Ісуса Христа в тому, що Він Сам діє силою диявола (див. Мт. 12:24)! Ісус не сумнівався ні в існуванні диявола, ні в тій владі, яку він має на землі.

Про силу диявола ясно говориться в посланні апостола Юди: «І сам Архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: „Хай Господь докорить тобі“» (Юд. 1:9).

Сучасне помилкове уявлення щодо особистості диявола багато в чому викликане карикатурними уявленнями про нього, що склалися в середньовіччі. Щоб зменшити свій страх перед спокусником, люди висміювали його, зображували смішною, гротескною істотою з рогами й хвостом. У руці його вила, на обличчі – посмішка. У такий спосіб люди немов би заспокоювали себе: «Ну що боятися цього убозтва?»

Істина, однак, полягає в тому, що диявол – надзвичайно розумна й хитра істота, могутній, талановитий і винахідливий дух. Диявол, можливо, самий великий із ангелів Божих. Але він вирішив використовувати Божі дари в особистих цілях. Він блискуче мислить, його плани надзвичайно оригінальні, його логіка практично бездоганна. Противник Бога – не карнавальна істота з рогами та хвостом. Він – величний володар із чіпким і підступним розумом, вміє з будь-якої ситуації витягувати для себе вигоду. При цьому він жорстокий і не знає жалю. Наше щастя, що він не всемогутній, не всевідаючий і не всюдисущий.

Диявол цілком спроможний привести до влади лжепророка, про якого застерігає Біблія. Він скористається невір’ям і сумнівами людей і приведе до влади правителя-антихриста. У його релігії не потрібен буде Спаситель. Це буде церква без Христа. Він закличе людей до поклоніння, відкинувши Боже Слово.

Апостол Павло передбачав його прихід у цій якості: «Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі. Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те! <…> Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів» (2Кор. 11:3,4,13).

Попередній запис

П’ять визначень гріха

Наступний запис

Диявол і антихрист