Благання про страх Божий

Хто вповні поєднався з Богом – святий. Найпевнішу свою опору він знаходить у виконанні Божої волі, яка стає метою і сенсом свого життя. Подібне могло трапитися і з нами, якби в тому, що ми робимо, спиралися на Бога. На жаль, виконуючи дію, яку очікує від нас Бог, дуже легко знеохочуємося, впадаємо в сумніви й маразм.

Найважливіша причина браку витривалости у виконанні Божої волі – спиратися на себе і сприймати світ таким, наче Бога немає. Сатанинська спокуса, виражена в словах “станете ви, немов Боги” (Бут. 3:5), означає, що, як і прабатьки, хочемо діяти згідно з власною волею, не запитуючи про плани Всемогутнього Бога.

Якби ми насправді вірили у всесильність нашого Бога, у те, що ніхто инший, тільки Він вирішує, як має виглядати світ і вдосконалюватися наше життя, ми б розраховували лише на Нього, зверталися до Нього щохвилини молитвами і сповненими покори благаннями.

Адже Бог є Тим, від котрого все залежить. Йому належить наша честь і шана, те, що називається страхом Божим. Коли в нас немає цього страху, другорядним справам ми надаємо надмірне значення, честь і пошанування, тобто ситуаціям і обставинам, які стосовно Божої дії є вторинними. Боїмося людей і законів, ними встановлених, які, на наше переконання, керують світом, замість того, щоби боятися лише Бога, без волі Якого нічого не може відбутися.

Власне, цей “людський страх” є причиною нашого безсилля і знеохочення перед несприятливими впливами сильних вітрів, що утруднюють досягнення мети. При цьому забуваємо, що існують тільки дві можливості: або Господь хоче цих труднощів із причини, якої загалом не мусимо розуміти, або принаймні їх допускає.

Може, Він хоче показати таким чином, як сильно нам бракує віри? Наше ставлення до людей і створених ними “правил гри” є різновидом ідолопоклонства: їх боїмося або ними надміру захоплюємося, погорджуючи водночас Всемогутнім Богом. Якби наші серця наповнював Божий страх і за будь-яких обставин ми б шукали опори в нашому Господі і Творці, у нас утворилася б дистанція до всіляких оманливих розрахунків розуму, не освітленого вірою.

Мудрість віри

Якщо віра була б нашою опорою, ми б знали, що немає невирішених справ, тобто немає причин упадати в знеохочення стосовно несприятливих обставин. Ми знали б, що достатньо з каяттям визнати, що не шукаємо опори у волі Господа і в Його любові, аби знайти в собі нові, Божі сили для діяльности.

Святий Іван від Хреста у своїх листах найбільше місця присвячує вірі як найважливішому засобові пошуку опори в Богові та поєднання з Ним. Містик звертає увагу на таке: коли природна діяльність розуму пронизана діянням Бога і підпорядкована Йому, то вмить стає вірою, яка уможливлює наше опертя на безконечну силу і любов Творця.

Ми часто беремо участь у Службі Божій та приймаємо Тіло Господнє; ми відчули так багато знаків присутности і сили Бога. Ми свідки Господа, Який багаторазово біля нас проходить, але ми постійно поводимося так, мовби нічого не бачили і нічого не пережили. Кожне проходження Бога – заклик до нас, людей малої віри: “Чому сумніваєшся? Настав час із каяттям визнати, що думаєш і дієш так, ніби Мене немає. А все ж таки Я Є”.

У чому криється потужність і міць цього світу, який не є Божим, який може лише сказати про себе Я Є[1]? Якщо так, то чому боїмося і знеохочуємося? Це не тільки наша глупота, а й образа Бога, ніби ТОЙ, ХТО Є, безпорадний перед міццю цього світу. Бог, Який дозволив людині себе розіп’яти, таким чином дав свідчення Своєї сили, що “здійснюється в немочі” (2Кор. 12:9). Уся слабкість у нас самих і навколо напоєна міццю Бога – міццю, яка завжди і всюди становить для нас опору. Сила ця прагне об’явитися у світі, хоч нам він здається повністю заполоненим людськими укладами і правилами гри.

Важко розраховувати на те, що ми повністю позбудемося “людського страху”, який є нашою другою натурою. Проте важливо трактувати свою схильність спиратися на систему людських розрахунків з певною іронією й дистанцією, навчитися насміхатися з того, що можна назвати “глупотою невіри”, яка в результаті обмежує розмір Божого діяння. Скільки ж прекрасних Божих справ і планів залишається загубленими через нашу глупоту!..

Єдиний порятунок – покласти “глупоту невіри” до стіп Ісуса і благати Його поєднатися з нами – людьми, які через свою малу віру обмежують великі Божі плани. Тоді Він може прийти і, пронизавши наші думки і волю, взяти у Свої руки кермо нашого життя. Творець узалежнює Свою волю від внутрішньої постави людини, тому така молитва – це єдиний шанс перестати обмежувати Його всемогутність.

Віддати “кермо” свого життя

У період очищення Бог говорить до нас передусім через щоденні події і ситуації, в яких ми вже не можемо звертатися до давніх схем і правил поведінки, як тоді, коли кермо нашого життя перебувало цілком у наших руках. Він ніби розбурхав усталений порядок і вчинив так, що досі слушні розв’язки на новому етапі стають неактуальними.

Благодать будується на природі, проте порядок віри важливіший від порядку природного. Він слугує нашому поєднанню з Богом, провадить до того, щоби вже не ми керували своїм життям, а Христос, що живе в нас (Гал. 2:20). Бог, прагнучи навчити нас постійно відкривати себе подихові Святого Духа і бути чулими на Його дію, мусить зрушити усталений порядок, аби ми не спиралися занадто на нього, а були відкриті на благодать миті та дозволили Йому Своїм подихом провадити нас.

Для тих, які звикли самі все планувати й організовувати, таке “віддання керма” може бути дуже важким. Справді, якщо Бог освітлить нас світлом віри, для нас стане очевидним, що в цьому немає ризику, бо як перед тим, так і зараз ми укриті в обіймах Бога.


[1] На питання Мойсея про тотожність Його особистости Господь відповідає: “Я ТОЙ, ХТО Є”. Переважає інтерпретація, ніби тут ідеться про називання імени Бога як Того, котрий чинить так, щоби щось існувало або ставалося, тобто бачить в Ягве творця і володаря історії. Ізраїльтяни, зустрічаючи Бога в природі і в історії, визнавали віру в Нього як у Того, хто створив світ, обрав їх людом Завіту і керує людськими долями (Біблійна енциклопедія. Варшава 1999, Біблійна серія Примаса, с. 407).

Попередній запис

2 ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ, ЩО СПИРАЄТЬСЯ НА БОГА

Наступний запис

3 ДОСТАТНЬО ЛИШЕ БОГА