Бог у трьох іпостасях

Бог учить, що Він єдиний у трьох особах. Цю таємницю нам не дано осягнути. Біблія не говорить про трьох богів, вона говорить про єдиного Бога. Цей єдиний Бог проявляє Себе як три особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

Друга особа Трійці – Божий Син, Ісус Христос. Він дорівнює Богові Отцю. Він не один із синів Божих,

Він – Єдинородний Божий Син. Він Син Божий, існуючий вічно, друга особа Трійці, Він народився на землі, Він – утілений Спаситель.

Біблія вчить, що Ісус Христос не має початку. Він не створіння, тобто не був створений. У Біблії говориться, що Ним створені Небеса (див. Ів. 1:1-3). Міріади зірок і палаючих світил створені Ним. Він створив Землю. Народження Христа, яке ми святкуємо на Різдво, не було Його початком. У Нього немає початку, оскільки Він не створений. Питання про Його походження так само таємниче й нерозв’язне, як питання про походження Бога. Біблія повідомляє лише: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Ів. 1:1).

Про Христа Біблія говорить, що «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, – усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:15-17).

Остання фраза означає, що світ тримається Ним. Тобто Всесвіт розлетівся б на мільярди атомів, якби не Ісус Христос. Біблія говорить: «Ти, Господи, землю колись заклав, а небо – то чин Твоїх рук. Загинуть вони, а Ти будеш стояти, – всі вони, як той одяг, постаріють. Як одежу, їх зміниш, – і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!» (Євр. 1:10-12).

Ісус Христос Визволитель

І знову Ісус сказав про Себе: «Я Альфа й Омега… Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти» (Об. 1:8). Він, і тільки Він, мав і має владу привести людей назад до Бога. Чи скористався Він нею? Адже, щоб зробити це, Йому треба було прийти на землю, уподібнитися слузі. Він узагалі мав бути як людина. Йому довелося б упокорити Себе в усьому, аж до смерті. Йому довелося б зустрітися з сатаною, ворогом людським, Йому довелося б викупити грішників із полону гріха й звільнити їх, заплативши Своїм життям. Йому довелося б стати нікчемним і применшеним в очах людей. Йому довелося б прийняти на Себе Божий гнів і на якийсь час віддалитися від Бога. Його б катували й били за людські гріхи, Його кров була б пролита за спокутування людських гріхів. І тим самим Він би відновив стосунки Бога й людей. Він став би найбільшим Посередником між Богом і людьми в людській історії. Він став би заміною нам на хресті. Він помер би за грішників. І все це мало відбутися за Його власною волею.

Так воно й сталося! Він бачив зі Своїх неприступних небесних палаців землю, що приречено кружляла в просторі, прокляту й призначену для пекельного вогню. Він бачив, як люди знемагають під тягарем гріхів. І на передвічній раді Він, перед Богом Отцем і Духом Святим, прийняв рішення. Воно привело ангельський сонм у священний трепет, адже Князь миру, Пан над пануючими, що може одним словом творити світи, темної ночі, коли зірки співали, а ангели славили Творця, народився звичайною людиною в маленькому селищі в Іудеї.

Якби я, йдучи по дорозі, раптом наступив на мурашник, то міг би подивитися вниз, на мурах, і сказати: «Вибачте, що наступив на ваше житло й зруйнував його. Якби ви тільки знали, як я шкодую про те, що сталося. Я зробив це випадково й навіть не знаю, чим вам тепер допомогти».

Хтось скаже: «Що за нісенітниця! Мурахи тебе все одно не розуміють». Точно! Ні слова, ні півслова! Якби мені хоч на кілька миттєвостей стати таким, як вони, щоб пояснити, наскільки я шкодую про зруйнований мурашник.

Але саме це й зробив Христос. Він прийшов, щоб люди упізнали в Ньому Бога. Адже саме Він повідав про Божу любов до нас. Адже це саме Він розповів про милість, і співчуття, і благодать Бога й пообіцяв нам життя вічне.

Але більш того, Він став «причетний нашої плоті і крові», щоб померти, як ми (див. Євр 2:14), «ви знаєте, що Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема» (1Ів. 3:5). Він прийшов на землю єдино для того, щоб запропонувати Своє життя як жертву за гріхи людей. Він прийшов, щоб померти. Тінь смерті висіла над Ним усі тридцять три роки Його земного життя.

У ніч народження Ісуса сатана здригнувся. Він шукав Його смерті до народження, він спробував Його вбити після народження. Коли Ірод наказав убити всіх дітей, це було зроблено з однією лише метою – щоб убити Ісуса.

Безгрішний Син

За все Своє земне життя Він жодного разу не згрішив. Ісус – єдиний безгрішний з усіх жителів землі. Тому Він міг поставити людям, що звинувачували Його, запитання: «Хто з вас може Мені докорити за гріх?» (Ів. 8:46), і їм нічого було сказати. Вороги вдень і вночі чекали від Нього найменшої помилки, але так і не знайшли жодного гріха. Він був без плями й пороку.

Ісус прожив життя смиренного праведника. Він не гнався за славою. Він народився в хліві. Виховувався в невеликому селищі Назарет. Професію набув далеко не аристократичну – був теслею. Та й Його послідовників-рибалок не можна було віднести до шляхетного товариства. Серед людей Він був звичайною людиною, тобто упокорив Себе так, як жодна людина не упокорювала себе ні до, ні після Нього.

Навчав Ісус із такою владою, що Його слухачі говорили: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік…» (Ів. 7:46). Кожне Його слово було правильним з історичної, наукової та етичної точок зору. Його моральні засади й заяви не містили лукавства та неточностей. Етика, якої Він навчав, була вірна й у тому столітті, в якому Він жив, і в століттях наступних.

Слова, проголошені цією благословенною Людиною, несли пророчу істину. Він прорік багато з того, чому ще судилося збутися. Законники намагалися впіймати Його на слові, але їм так і не вдалося цього зробити. Його висловлювання не були двозначними, у них не було ні сліду обману або сумніву. Він знав, що говорив, і говорив спокійно, але з владою. Він говорив так просто, що люди неосвічені слухали його з радістю. Хоч у Його словах відчувалася глибина, їх легко було зрозуміти. В Його словах відчувалася вага, при цьому вони сяяли мудрістю й простотою і вражали ворогів. Він справлявся з найважчими питаннями, що турбували людей.

Господь Ісус зціляв хворих, кульгавих, калік, сліпих. Він зціляв прокажених і воскрешав мертвих. Виганяв демонів. Приборкував стихію. Він ніс радість, спокій, надію тисячам людей.

Він нічого не боявся. Нікуди не поспішав. Його ніщо не могло захопити зненацька. Він діяв розмірено й точно. Він володів Собою, як ніхто інший. Його не обтяжувала й не турбувала недороблена робота – хоч Він і не зцілив усіх хворих, як і не воскресив усіх мертвих, не повернув зір усім сліпим і не нагодував усіх голодних, але наприкінці життя Він міг сказати, що доручену Йому справу завершив.

Він, стоячи перед Пілатом, спокійно сказав: «Надо Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було…» (Ів. 19:11).

Він спокійно і гідно йшов до Свого хреста, Він знав, що тим самим виконує пророцтво, сповіщене вісім століть до Його приходу: «Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст…» (Іс. 53:7).

Попередній запис

НАВІЩО ПРИЙШОВ ХРИСТОС?

Наступний запис

Перемога над дияволом