Покликання – це бути покликаним Богом, але не тільки. Покликання – це також відвага дати свою згоду, свою відповідь Богові. Кожне покликання включає ці два елементи, один за своєю суттю надприродній, що ним є заклик Божий, а другий природній та людський, що ним є відповідь людини Богові. Ціле життя людини є відповіддю, яку людина дає Богові на Його покликання.
Бог завжди звертає до кожної людини особистий, тільки для неї призначений заклик, тому і відповідь, яку людина дає Богові, є завжди оригінальною відповіддю. В Божих очах кожна людина є особливою та винятковою, і життя кожної людини зі своїми радостями та своїми болями є оригінальне та неповторне. Саме тому і заклик, що ним запрошує Бог, є унікальним та неповторним.
Хоча ініціатором кожного покликання є Бог, Він є тим першим, хто виходить на зустріч людині, входить в її життя, і кличе прийняти Його запрошення, однак Бог не хоче нікого примушувати. Покликання – це завжди вільна ініціатива Бога та вільна відповідь людини. Іншими словами, Бог кличе кого хоче, коли хоче і як хоче, однак Він ніколи не змушує людину прийняти Його заклик. В таїнстві покликання свобода Бога зустрічається зі свободою людини.
Людина єдина з усіх творінь, створених Богом, наділена свободою та вільним вибором. Свобода людини полягає в духовній та фізичній площині. Перше, ніж свобода бажання чи свобода дій, йдеться про свободу існування, тобто та свобода, що закладена Богом у самій природі людини, і що нею людина є. Як навчає Христова Церква: «…справжня свобода – це особливий знак Божого образу в людині. Адже Бог побажав залишити людину «в руці її власного рішення», щоб вона шукала свого Творця за власним бажанням і, тримаючись Його, добровільно доходила до повної та благословенної досконалості».
Таким чином, таїнство покликання – це цілковито діяльність Бога, але насправді також діяльність людини. Без співучасті людини, без її згоди та прийняття Бог ніколи не буде змінювати її життя. Бог не робитиме замість людини її вибір, не будуватиме її життя, не писатиме її особистої історії, бо Він уже зробив усе, що потрібно. Бог подарував людині свободу, подарував здатність мислити та приймати рішення, подарував волю робити вибір і тепер залишає життя людини в її власних руках.
Здавалось би, що може протистояти Богові, Який кличе «Хто може противитись волі Його?» (Рим. 9:19). Та насправді це не так. Бог зупиняється з повагою перед свободою Свого творіння, якою Він сам наділив його. Божий заклик, кожний заклик, зодягнутий одночасно в силу та ніжність запрошення, нічого не відбирає з його Божественної могутності та нашої людської свободи.
Саме тому папа Павло VI, звертаючись до молоді, запрошує їх словами «Ви є вільні: отож, вирішуйте!». Пригадаймо собі приклад Ісуса Христа, що зробив це першим, кажучи: «Я власне життя віддаю… Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його» (Ів. 10:17-18) і як Він закликає робити кожного зі своїх учнів словами: «Коли хочеш…» (Мт. 19:21).
Не може бути інакших покликань, як тільки вільних, бо не може бути покликання, якщо воно не є свідомою, щирою та цілковитою пожертвою самого себе Богові. Увійти в Боже покликання і виконати волю Божу у своєму житті зовсім не означає заперечити чи зруйнувати власну особистість, навпаки, це дозволяє відкрити глибшу істину про нас самих та наше існування.
Гарним прикладом того, які величні діла Бог може зробити через людину, яка вільно приймає Його волю у своєму житті, є Діва Марія. Вона є тією, яка вільно відповіла на Боже запрошення, сказала Богові своє вільне «Так», тому і стала матір’ю Божого Сина і благословенною між жінками (див. Лк. 1:28). Вона назавжди залишилась тим прикладом свободи та вільного прийняття Божого запрошення, що його Бог звертає до кожної людини.
Наступним прикладом вільної відповіді на заклик Божий є особа Авраама: Бог промовляє до Авраама з великим авторитетом «Вийди зо своєї землі…» (Бут. 12:1), і Авраам приймає Божий заклик та виконує його в цілковитому і добровільному послусі, про що свідчить писання, кажучи: «І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь» (Бут. 12:4). Історія Авраама дуже гарно показує приклад взаємодії Бога та людини. Заклик Бога та вільна відповідь людини співіснують та співдіють протягом цілої історії людства, творячи величну справу Божу, спасіння людини.
Таким чином можна стверджувати, що свобода людини в таїнстві покликання відіграє значущу роль. Заклик Бога ніколи не примушує людину. Бог завжди запрошує, пропонує, закликає та, можемо сказати, зобов’язує в сумлінні, але ніколи не змушує та не приневолює. Саме тому Церква навчає: «… гідність людини вимагає, щоб вона діяла за свідомим і добровільним вибором, тобто особисто, за внутрішнім поштовхом та переконанням, а не через якийсь сліпий інстинкт чи суто зовнішнє приневолення».
Бог завжди закликає людину вибирати, вільно та свідомо. Як наприклад: для укладення подружжя не вистачає тільки любові та бажання одного з наречених і примусового чи пасивного прийняття іншого, але потрібне вільне і непримушене рішення обох наречених. Подібне відбувається також у таїнстві покликання, коли вільний заклик Бога і добровільне прийняття людини співіснують. Бог поважає свободу людини до тієї міри, що без вільного вибору того, хто кличе і вільної та непримушеної відповіді покликаного немає правдивого покликання.