Виховання любови

Любов батьків до дітей пов’язана з підпорядкованістю й залежністю їхніх синів і дочок. Батьки опікуються ними, утримують їх, але водночас вимагають від них залежности, покори й послуху. Почуваються відповідальними за дітей, дбають про них та одночасно контролюють їх. Однак чим діти стають старшими, тим залежність від батьків більше обтяжує їх. Відчуваючи прив’язаність до матері й батька, водночас починають бунтувати, адже передчувають, що от-от муситимуть узятися за творення власного світу – автономного й незалежного. Добре знають, що не можуть провести з батьками всього свого життя. Усвідомлюють, що мають творити власне.

Тож не дивно, що молода людина спонтанно прагне до щораз більшої незалежности й свободи. Поступово віддаляючись від батьків, налагоджує чимраз тісніші стосунки з однолітками, що дає їй змогу реалізувати свої основні прагнення й потреби: дружити, товаришувати, конкурувати, любити. У цих взаєминах вона може випробувати, на що є здатною, а також самоутвердитися. Отже, для того, щоб дитина в період дорослішання змогла виробити в собі почуття власної вартости й незалежности, одного схвалення з боку батьків (хоча воно й важливе) не достатньо.

Брати й сестри

Зростаючи в сім’ї, дитина потребує не індивідуальної любови матері й батька, а передусім їхньої взаємної любови. Згода й любов між батьками стає джерелом почуття безпеки дітей і зразком дружнього співжиття для братів і сестер.

Батьки повинні стежити за тим, як розвиваються стосунки між братами й сестрами, особливо тоді, якщо ці взаємини складаються не найліпше. Дорослим слід пам’ятати, що діти, бачачи суперечки й конфлікти між батьками, спонтанно переносять їхню поведінку на стосунки між собою, адже саме від батьків учаться, як налагоджувати й підтримувати зв’язки з іншими людьми.

Наприклад, син, ставши свідком того, як батько принижує матір і кричить на неї, так само починає поводитися й зі своїми сестрами, а старші діти – з молодшими. Натомість якщо діти бачитимуть, що стосунки батьків доброзичливі, шанобливі, що мама й тато допомагають один одному, то наслідуватимуть їхню поведінку й у взаєминах між собою. І тоді великі сварки й конфлікти виникатимуть між ними зрідка. Однак з огляду на те, що в багатьох сім’ях панує дух суперництва, взаємної боротьби й насильства, така сама поведінка характерна й для дітей та молоді.

Батьки можуть також позитивно впливати на стосунки між братами й сестрами за допомогою розмов із ними, навчаючи їх із розумінням, доброзичливістю та співчуттям ставитися одне до одного, а в разі конфліктів – шукати компромісу. Нерідко батьки мусять виявляти воістину соломонову мудрість, щоб успішно полагоджувати непорозуміння між братами й сестрами. Адже найчастіше причиною конфліктів є не справжні проблеми, а взаємне суперництво й ревнощі. Тому якщо батьки справедливо трактуватимуть усіх дітей і заохочуватимуть їх до взаємної любови й згоди, тоді гострі конфлікти між ними згасатимуть ще в зародку.

Батьки також не повинні порівнювати своїх дітей між собою, вказуючи на те, що хтось – ліпший, а хтось – гірший, хтось – здібний, а хтось – менше. Не слід картати одну дитину, одночасно вихваляючи іншу. Таке порівняння може викликати в них взаємну нехіть, ревнощі та спричинити суперництво. Кожну дитину треба трактувати індивідуально, тоді й вони так само ставитимуться до інших.

Батьки повинні зважати на індивідуальні риси характеру кожної дитини: її вподобання, темперамент, потреби, прагнення й інші особливості вдачі. Шануючи відмінності кожної дитини, слід учити її з повагою ставитися й до тих, хто відрізняється від неї: братів і сестер, батьків, товаришів, друзів. Адже індивідуальні особливості людей треба завжди сприймати як їхнє особисте багатство, яким вони можуть ділитися з іншими, а не як їхні вади й негативні риси.

Товариські взаємини й дружба

Уже в ранньому віці діти спонтанно оглядаються за однолітками. Ба більше, навіть у незнайомому середовищі вони насмілюються на розмову з ровесниками, яких не знають. А от трохи старші діти вже налагоджують триваліші дружні й товариські стосунки: разом граються, діляться переживаннями, листуються, відвідують один одного вдома, обмінюються якимись дрібничками. Така дружба буває дуже міцною та нерідко відіграє в їхньому житті важливу роль. Батьки не лише не повинні забороняти дітям налагоджувати контакти з однолітками, а й, навпаки, мусять допомагати їм у цьому. Несміливим і трохи боязким дітям родина, школа чи парохія мають створювати різноманітні нагоди для зустрічей з ровесниками. Водночас батьки не повинні надмірно втручатися в дитячі взаємини. Таке втручання буває виправданим лише тоді, коли діти опиняються в небезпеці, наприклад, доходить до застосування насильства.

У дошкільному віці діти емоційно передусім пов’язані зі своїми батьками, а також братами й сестрами. А от їхні емоційні зв’язки з однолітками в цей період є радше поверховими та зводяться до пошуків спільних пригод: забав, творчого пізнання світу, змагань. Чим ліпше сім’я забезпечує дитині безпеку й емоційну підтримку, тим відважніше вона налагоджує стосунки з ровесниками. Не боїться якийсь час побути без батьків, бо усвідомлює, що вони дбають про її безпеку та турбуються про неї. Знає, що завжди може на них розраховувати. Дуже багато можливостей налагодити товариські й дружні взаємини виникає в дитини в школі. Однак там також на неї чекає й чимало загроз. Насильство щодо молодших і слабших, алкоголь, наркотики, дрібні крадіжки – усе це повсякдення багатьох шкіл. У такій ситуації батьки можуть дбати про безпеку дитини, передусім регулярно розмовляючи з нею. Саме такі розмови дають змогу контролювати її стосунки з однолітками та виявляти ті небезпеки, які їй загрожують. Однак ці бесіди можливі лише в тому разі, якщо батьки ще раніше налагодили з дитиною дружні й довірливі стосунки. А от серйозні виховні проблеми з’являються щойно тоді, коли діти, погано почуваючись удома, починають більше цінувати взаємини з ровесниками, ніж родинні стосунки, і думають лише про те, як вирватися з дому. Тому батьки повинні докладати всіх зусиль, щоб для їхніх дітей родинні зв’язки залишалися важливішими за товариські й дружні стосунки поза домівкою.

Чому стосунки з однолітками такі важливі для дитини?

По-перше, тому, що вони відкривають дитину на світ і людей. Людина народжується, зростає та виховується в сім’ї, але одного дня покидає родинне гніздечко, вирушає у світ і невдовзі створює власне. Діти, яких насильно утримують удома, лякають тим, що світ поганий і небезпечний, стають невпевненими в собі, неуважними та боязкими. Людину створено для життя в сім’ї, а вона живе у світі.

По-друге, товариські й дружні взаємини дитини з однолітками вчать її налагоджувати зв’язки й з іншими людьми. Добрі дружні стосунки, які дитина підтримувала в дитячому й підлітковому віці, – це ідеальне приготування до майбутніх стосунків як наречених, та в подружжі. Хлопець, який не має товаришів і друзів, а тому цілі дні проводить удома перед комп’ютером, зазвичай боїться знайомитися з дівчатами та налагоджувати з ними взаємини як із майбутніми нареченими. Так само буває й з дівчатами. Якщо в дитинстві й підлітковому віці не контактують з однолітками, у них з’являється й поступово починає зростати страх перед стосунками наречених.

По-третє, завдяки здоровому суперництву, яке зазвичай панує серед молоді, взаємини з однолітками спонукають дитину докладати більше зусиль і наполегливіше працювати. Дитина не може оцінити своїх фізичних сил, інтелектуальних, психічних і творчих можливостей, порівнюючи себе з дорослими, бо між ними існує надто велика відмінність. Януш Корчак[1], великий вихователь дітей, не забороняв хлопцям влаштовувати бійки, адже добре розумів, що це дає їм змогу перевірити себе та свої можливості. Водночас звертав увагу на те, щоб у таких сутичках діти завжди мали рівні шанси. Соромив хлопців, які знущалися над слабшими й молодшими. Відповідно до виховної системи Корчака, такі дії вважалися боягузтвом і ганьбою.


[1] Януш Корчак (1878-1942) – польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч. Працював у багатьох дитячих притулках. Загинув у концтаборі Треблінка. – Прим. пер.

Попередній запис

Не відставаймо від дітей-підлітків

Наступний запис

Розмови про виховання любови