ВОРОЖІСТЬ – НЕСПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ

Німецьке слово «ворог» (нім. «Feind») історично походить від слова «ненавидіти» (нім. «hassen»). Ворог, отже, – той, хто ненавидить, і той, кого ненавидять. Оскільки він мене ненавидить, то і я ненавиджу його. Тому слово «ворожість» мало би означати те, що той, хто ненавидить, почувається у своїй ненависті щасливо й навіть блаженно. Однак історичне походження слова це заперечує. «Блаженний» має зовсім інше значення і підсилює в позитивному плані кожний стан людини. Стан ворожости – це щось більше, ніж ненависть та неприязнь: сприймаю кожну людину вороже. Ненависть стає панівною атмосферою, в яку я закутую своє оточення. А ворожість – це стан, який охоплює усе буття людини. Ворожість спрямована тільки на окремих осіб, для всіх інших я можу бути дружнім і привітним, а до тих відчуваю глибоку внутрішню неприязнь.

Питання в тому, що ж мені робити з моєю ворожістю? Якщо я відчуваю в собі загальну ворожість до всіх і всього навколо, то мушу запитати себе – а чого я, власне, очікую від свого життя? Можливо, моя ворожість і неприязнь до всього – це лише протест проти того життя, яке я веду, проти тих людей, які винні в такому моєму стані? Може, мене мучить підозра, що я вартую іншого життя? Тоді ця глибока ворожість може стати справжнім запрошенням сказати «так» життю, «так» самому собі та тій реальності, в якій я перебуваю, а не тим ілюзіям, на які я так легко ведуся.

Якщо відчуваю ворожість лише до конкретної особи, то повинен – не оцінюючи свого стану – запитати самого себе: чому я переживаю таку неприязнь до цієї людини? Можливо, ця особа щось мені нагадує? Що в ній так мене злить? Саме так можу відкрити в собі ті сторони, які дратують мене в іншій особі. І тоді, можливо вперше в житті, я зможу вирішити нелегке завдання – позбутися ворожости до себе самого, прийняти й полюбити себе таким, яким я насправді є. Лише тоді, коли в моїй душі запанує гармонія, згасне і ворожість до іншої особи. Зможу поглянути на неї з милосердям та розумінням. Ця людина не є моїм ворогом, а тільки нагадує мені ті неприємні сторони, які я сам у собі ще не прийняв. Тоді ця особа стане для мене викликом прийняти і полюбити самого себе, навіть свої тіньові сторони.

В економіці є такий термін як «вороже поглинання», коли одна фірма пожирає іншу без взаємодії та співпраці. Вона не проводить жодних переговорів, а лише показує свою перевагу та могутність і те, що може просто її купити і поглинути. Вона не зважає на волю слабшої фірми та думку її працівників. Вона не бачить потреби в тому, щоб вести якісь перемовини. Насправді є так: ворожість – це уникання будь-яких розмов з іншою людиною. Своєю ворожістю я перетворюю людей довкола себе на ворогів. Тоді моя ворожість підтвердить, що я справді маю рацію, що з іншими дійсно нема про що говорити. Однак не усвідомлюю, що основою усіх цих потрясінь є саме моя ворожість, а не невміння інших людей вступити зі мною в діялог. Вороже налаштована людина не бажає спілкуватися зі своїм ворогом, бо щира розмова може викрити його ворожість та неприязнь. Тому значно легше заховатися за своєю ворожістю, як за надійним щитом, і звідти влучно стріляти у своїх недругів. Та це зовсім не перемога, а оголошення про банкрутство твоєї людяности.

Попередній запис

ЗВОРУШЕННЯ – ГЛИБИНА ДУШІ

Наступний запис

СВОБОДА – МОЯ ВНУТРІШНЯ ГАРМОНІЯ