Ти не розповів мені нічого нового. Ти не єдиний, кого турбують розсіяні думки. Наш розум дуже любить поблукати, але воля – володарка всіх наших здібностей. Її завдання – зібрати докупи всі заблукані думки і донести їх до Бога, як до їхньої остаточної мети.
Якщо від самого початку не контролювати і не дисциплінувати наші думки під час духовних вправ, то вони вироблять погану звичку блукати й розсіюватися на другорядні речі, і далі цьому буде важче завадити. Думки можуть завести нас, навіть проти нашої волі, до світських речей. Я вірю, що один із засобів проти цього – смиренно визнавати свої помилки і молити Бога про Його благодать і допомогу.
Я також не раджу тобі вдаватися до безлічі слів у молитві. Саме багатослівність і довгі розмови часто стають причиною блукань. Тому тримай себе в молитві перед Богом, як німий або паралізований жебрак біля воріт багача. Нехай це буде твоїм завданням – утримувати думки в присутності Бога. Якщо ж твої думки час від часу блукають і віддаляються від Нього, не надто хвилюйся через це, бо неприємності і занепокоєння радше відвертають розум від Бога ще далі, ніж допомагають йому зосередитися. Тільки воля поверне розумові спокій. Якщо ти виявлятимеш старанність, Бог змилосердиться над тобою.
Один зі способів легко довести думки до ладу під час молитви і зберегти їх у спокої – це не дозволяти їм блукати занадто далеко в інший час. Тримай свій розум і думки неухильно в присутності Бога. Тоді, звикнувши часто думати про Нього, тобі буде легше зберігати спокій свого розуму під час молитви або принаймні повернути його з блукань. Я вже говорив тобі про користь, яку ми можемо отримати з практики Божої присутности, тож візьмімося за неї всерйоз і молімося один за одного.