ВСТУП

Важко уявити собі життя без міри. Люди щоденно зважують та вимірюють свої справи. Ми дотримуємося міри. Намагаємося відповідно реагувати на чиюсь критику. Перевіряємо, чи наша міра повна. Якщо повна, то більше не можемо нічого на себе брати. Бо в такому разі втрачаємо свою енергію, почуваємося виснаженими та вичерпаними. Той, хто живе в міру та з мірою, ніколи так легко не вичерпується. Але якщо хтось не відчуває міри, перевантажує себе та бере на себе забагато, той нехай не дивується, якщо раптом відчує внутрішнє вигорання. Просто він живе за неправильними мірками і критеріями. Навантажує себе понад міру. Нам зазвичай не подобаються люди, які привласнюють собі щось невластиве. Не маємо бажання спілкуватися з ними. Люди інстинктивно відкидають зухвалих осіб. Отже, дуже важливо зрозуміти свою міру, те, що найдоречніше для нас.

Німецьке слово «міра» (нім. «Маß») насамперед позначало визначену, виміряну кількість. Воно пов’язане з поняттями «міряти» та «розмічати», а також з іменником «ніж» (нім. «Messer»), яким можна робити позначки та відрізати шматочки. Також сьогодні можна почути про діяметр (нім. «Durchmesser») та вітромір (нім. «Windmesser»). Правильно відміряти означає також конкретно розмітити свої межі. Також слово «мітка» (нім. «Маl») у цій мовній родині означало колись щось ретельно відміряне і позначене. Це слово споріднене з грецьким metron (міра), meditari (роздумувати) та medicus (той, хто розумно оцінює ситуацію, мудрий порадник). Беручи до уваги значення цих слів, можемо зрозуміти, що дотримання міри, вимірювання речей належним чином та правильні критерії наших думок і вчинків позитивно впливають на людину. Це зцілює людину. Той, хто дотримується здорової міри, має в душі мудрого порадника, внутрішнього лікаря, який піклується про те, щоб ми жили належним чином, ба навіть більше – захищає нас від лиха і хвороби. Така людина не намагається жити усупереч своїй глибинній природі, своїй внутрішній мірі. Також варто згадати, що слово «міра» (нім. «Маß») пов’язане зі словом «дозвілля» (нім. «Muße»). Хто знає свою міру, той вміє відпочивати і знає, що таке справжній спокій. Він насолоджується спокоєм, якого потребує. Від правильного дотримання міри залежить успіх нашого життя.

Навіть семантика поняття «міра» скеровує нас до багатьох сфер людського життя, торкаючись різних його аспектів: споживання, ставлення до створіння, до себе, нашої професійної діяльности, участь у житті спільноти, а також планування дня і вільного часу. Правильне відчуття міри приносить людині задоволення. Це знав уже святий Венедикт, який 1500 років тому написав Правила для своїх монахів. Там він називає discretio, чесноту мудрого розпізнавання – чи мудрого дару поміркованости – матір’ю усіх чеснот. Саме ця чеснота веде нас до доброго життя.

Тема дотримання міри є не моральним закликом, а шляхом до здорового та повноцінного життя. Якщо ми намагаємося долити вина в уже повну склянку, то вино розіллється на стіл, а потім і на підлогу. Його вже ніхто не зможе випити. Дорогоцінне вино розливається без жодної користи. Правильне дотримання міри – це не лише чеснота, а й цінність, що робить наше життя цінним. Все, що не знає міри, втрачає свою цінність. Це ми знаємо навіть з економічного погляду. Якщо продукувати товар без міри, він втрачає свою цінність. Саме цінності роблять наше життя ціннісним. Цінності захищають гідність людини. Слово «цінність» (англ. value) походить від латинського valere (бути здоровим), тому що цінності є джерелом нашого здоров’я. Цінність почуття міри сприяє здоров’ю людини та людського суспільства. Погляньмо на сучасний світ – всюди бракує міри. Людина може багато осягнути, однак ці досягнення не роблять її щасливою. Для доктора Вільгельма Шмід-Боде ядром людського невдоволення є страждання від надміру: «Надмір обов’язків, надмір праці, надмір тиску, надмір матеріяльних благ, надмір шуму, надмір пропозицій, коли йдеться про сучасні та духовні тенденції. Ми вже не відчуваємо міри ні в чому. Людина не може позбутися відчуття того, що час невблаганно втікає. Відсутність міри стала причиною всіх залежностей, і саме вона винна в кожній проблемі, яка виникає з надміру».

Шмід-Боде говорить про невдоволення людини, яке походить від надміру. Часто він згадує про надмірні вимоги. В супермаркеті, де забагато різних видів сиру чи варення, людині здається, що вона не впорається зі своїми покупками. Вона потребує дуже багато сил і часу, щоби прийняти правильне рішення, виконуючи завдання, які колись були значно простішими. Як лікар, Шмід-Боде виступає за помірковане життя. Цікаво, що він наводить зразок мудрости монастирів, не наголошуючи на своїй приналежності до якоїсь церкви. Його вражає монастирська мудрість у дотриманні почуття міри.

Тож у цій книжці я хотів би в певній ретроспективі на Правило святого Венедикта та на традицію давніх монахів висвітлити кілька аспектів того, як у сучасному світі ми можемо навчитися жити помірковано зі собою, з іншими людьми та у своєму ставленні до природи. Ще Папа Григорій Великий наголошував на відчутті міри, яке особливо відзначає святий Венедикт у своєму Правилі. Для всіх постанов у Правилі характерна мудра поміркованість. Ось як св. Венедикт напоумляє абата: «У своїх розпорядженнях він повинен бути далекоглядним та розсудливим. Як у духовних, так і в світських справах він повинен чітко розпізнавати та дотримуватися міри. Нехай згадає собі про поміркованість та второпність святого Якова, який сказав: “Якщо я дорогою сильно виснажу своїх коней, то вони помруть одного дня”. Ці та інші свідчення поміркованости, матері всіх чеснот, нехай припадуть йому до серця. Тож він буде дотримуватися міри в усьому, щоби сильні знайшли те, чого прагнуть, а слабкі не втекли» (Правило св. Венедикта, 64, 17-19).

Що ж він хотів цим сказати? Тут Венедикт торкається кількох сфер людського життя. Він свідомий того, що при виконанні важливих справ можна втратити відчуття міри, а непомірковане ведення справ завжди призводить до занепаду. Також можна втратити міру у своєму духовному житті. Той, хто у своїй побожності не знає міри, той розминувся з собою і з Богом. І не в останню чергу мистецтво міри полягає в тому, щоб уникати перенавантаження. Тут треба розрізняти між правильним відчуттям міри та посередністю. Справжня міра передбачає зростання від сильних та радість від їхньої сили. Слабкі ж, натомість, не повинні знеохочуватися.

У Правилі святого Венедикта стільки мудрости, що я хотів би, щоб вона стала в цій книзі для нас второваним шляхом. Саме тому я зіставлятиму досвід сучасної людини зі словами та вказівками святого Венедикта. До нашого монастиря часто приходять люди, які страждають браком міри у своєму житті. У нас вони віднаходять нове відчуття справжньої міри, яке можуть втілювати у своє щоденне та професійне життя.

Попередній запис

Післямова

Наступний запис

Рівновага між жадібністю і марнотратством