ВСТУП

Час, відведений на цю книгу, гідний уваги. Протягом останніх п’яти років я внутрішньо виношував зміст книги, але реальна можливість її написання не з’являлася, аж поки Берт Бсеззі, мій редактор, не запросив мене на обід минулого року і не запитав, чи є в моїм серці щось таке, про що я хотів би написати. Я відповів йому, що справді є. Отже, коли ідея зустрілася з можливістю, народилася ця книга.

Вона була написана в розпалі драматичного скандалу, пов’язаного з сексуальними гріхами духовенства, який тепер майже всюди розцінюється як найбільша криза в історії Католицької Церкви Америки. З тих пір газети ведуть шалену боротьбу, намагаючись визначити причину кризи і методи її подолання.

Дебати довкола причини кризи набирають широкого розмаху. Найкраще поставлений діагноз кризи з тих, що я читав, міститься в книзі Джорджа Вейгла «Відвага бути католиком». Він сказав, що ця криза у своїй основі є кризою учнівства. Хоча думки щодо причини кризи дуже різняться, та майже всі погоджуються з тим, що Церква потребує реформи. Питання в тому, що саме необхідно реформувати?

Більшість центрів обговорення питань реформи зосереджується на потребі інституційних змін. Фокус схиляється до потреби змін у політиці, до реформи семінарій, до спірних питань сект та до інших установчих заходів, які, без сумніву, повинні вирішуватись. І все ж сама інституційна реформа, якою б вона не була важливою, є недостатньою.

Справжня реформа повинна йти глибше. Слово «реформа» означає повернення до первісної «форми» віри, повернення до коренів чи суті того, що значить бути учнем Ісуса Христа. Вона закликає до відродження тих основних елементів віри, які забуті чи знехтувані.

Визначення поточної кризи як «кризи учнівства» торкається самої суті віри. В серці християнського життя лежать стосунки з Особою, Ісусом Христом, Єдинородним Сином Божим. Учень – це той, хто ввійшов у свідомі особисті стосунки з Ісусом Христом. Справжня реформа починається з переосмислення, що насправді означає учнівство в Христі.

Я вважаю, що цей процес уже розпочався. Це оновлення торкається безпосередньо «кризи учнівства», яку тепер переживаємо. Якщо повернемося до наших коренів, до самого початку Церкви, то прийдемо до П’ятдесятниці. П’ятдесятниця була зустріччю з силою Святого Духа. Той досвід спричинив народження Церкви, дав силу апостолам іти вперед і приводити інших до такого самого єднання з силою Святого Духа.

Християнське учнівство у своїй серцевині включає свідоме досвідчення живих, вкрай необхідних стосунків з Ісусом Христом у силі Святого Духа. Віднова харизматичного виміру Церкви означає, зокрема, відродження справжнього релігійного досвіду як нормативного аспекту християнського учнівства.

Справжня реформа повинна включати вимір особистого досвідчення сили Святого Духа в житті кожного віруючого. Якщо вся наша увага буде зосереджена на інституційній реформі чи на захисті правильної доктрини, наші реформаторські зусилля швидко зазнають невдачі. Правильна доктрина, здорова мораль та інституційна реформа – це необхідні елементи загальної реформи, але самі по собі вони недостатні.

Я вірю, що коли ми будемо уважно слухати, «що Дух говорить Церкві» через цю віднову харизматичної суті Церкви, то знайдемо ключ до найбільш насущних проблем сучасної Церкви. Сам Святий Дух може принести їй те, чого вона потребує: вогонь нової П’ятдесятниці.

Попередній запис

Про майбутню Україну

Наступний запис

«Я почув ваші молитви...»