Вступ

Не можна мовчати про те, що я бачив і чув. Направду, це треба гідно озвучити: нехай увесь світ почує проголошення деяких чудес з тих, що Господь робив в останні роки.

Ці сторінки є похвалою й подякою від усіх, кого Господь обдарував Своєю ласкою на довгому шляху євангелізації, який супроводжувався знаками, чудесами та зціленнями.

Це не просто книжка, це, насамперед, – свідчення. Євангеліє, перш ніж бути написаним, спочатку було проголошене та пережите. За цими сторінками пульсує живе проповідування євангеліста, ми майже чуємо голос проповідника. Але, передусім, зможемо зустріти тут Того, Хто є самим Євангелієм – Ісуса Христа, завжди однакового – вчора, сьогодні й навіки. І Він є суттю цих сторінок.

Отець Еміліан Тардіф уподібнився до осляти в Квітну неділю, він мав щастя звіщати про Христа на п’яти континентах. Отак, як того віслючка з Витфагії, часом отця вітали килимами з квітів, як це сталося на Гаїті, а часом піддавали переслідуванням та ув’язненням, як у Конго. Проте важливий не крихкий посуд, а той найцінніший скарб, що він вміщує в собі – Ісус Христос.

Ця книжка – не збірник вказівок, як молитися за зцілення, а свідчення того, що Бог і сьогодні зцілює Своїх хворих дітей. Ця книга не про зцілення, а радше про євангелізацію. Це голос, який сповнює надією тих, хто насмілився повірити, що Той самий Ісус, Який помер на хресті, воскрес і живе, а це означає, що немає нічого неможливого. Чи є щось дивне в тому, що наш Бог творить чудеса, якщо Він – Чудотворний Бог?

Тому ця книга не потребує ані передмови, ані якогось вступного слова.

Мексика, 24 червня 1986 р.

Попередній запис

Молитва як сходинка до того, щоб ділитися вірою

Наступний запис

Туберкульоз легень