Обставини, за яких виник посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) воїнів, я розглядаю із духовного рівня людини і пропоную духовний шлях до зцілення, який у роботі з багатьма захисниками, ураженими ПТСР, уже дав добрі плоди. У книжці опрацьовано посттравматичний стресовий розлад, який спричинила війна, але подібно можна зрозуміти й інші його причини.
На духовному рівні захисники дуже травмовані. Несправедливість нав’язаної війни, в якій вони, обороняючи себе, усіх немічних і свободу батьківщини, мусили взяти зброю до рук, не бажаючи того, з двох зол вибирали менше, були змушені захищаючись вбивати, а самі того не могли до кінця виправдати, свідчить про трансцендентальний вимір їхнього терпіння. Їхнє сумління глибоко зранене, а ще їм ворожа пропаганда часто нав’язувала і фальшиву провину, яка їх роз’їдала і найглибше вражала. Крім того, багато з них після війни почувалися приниженими через те, що відповідальні особи неспроможні були в специфічній вітчизняній війні належно й справедливо оцінити участь окремих осіб у воєнній завірюсі. Молода і недосвідчена Хорватська держава, очевидно, не мала міцних механізмів, якими б зупинила несправедливі й безсоромні дії військових спекулянтів, а наголосила і зберегла героїчні, дивовижні вчинки захисників.
Без сумніву, медицина і психіатрія доклали чимало зусиль, щоби захисникам, ураженим ПТСР, всебічно допомогти. Але все ж таки треба додати ще одну сферу людини, в якій ті рани можна було б ефективніше лікувати і повніше розуміти. І якщо соматична медицина вивчає і лікує тілесний рівень людини, психологія і психіатрія – психічний, то відчувається брак процесу, який би був компетентним і дієвим у духовній царині. З того розуміння в нас розвинувся метод, який називається агіотерапіею. Він вивчає духовний вимір людини, шукає ліки від травм і недуг духовної душі. «Агіотерапія» – «свята терапія» (hagios означає святий, a therapeia – лікування), що займається святою сферою людської істоти. Тварини і рослини мають душу (psyche)[1] і тіло, але вони не святі, тому людина має право використовувати їх для себе. Людина ж, крім тіла й душі, має дух. Вона є особою, має совість, вільна і відповідальна за свої рішення і вчинки. Людину створив Бог, свій духовний вимір вона прийняла від Творця… Книга Буття повідомляє нам, що Бог, створюючи людину, із земного пороху зробив тіло, а дух вдихнув у людину із Себе, зі Своєї істоти його дарував людині, тому людина свята, бо походить від Бога – єдиного Святого (пор. Буття 2:7). Людина не розпоряджається ні іншими людьми, ні сама собою. Вона є Божою істотою, тому лише Він може керувати Своїм створінням. Людина не має права вбити ані іншої людини, ані себе. Тільки з Божим допустом вона може це вчинити, наприклад, для самозахисту, оборони батьківщини та звільнення полонених.
[1] З грец.: душа, дух. – Прим. пер.