- Яким є мій вибір покликання?
- Яку відповідь можу дати Богові?
- З якими словами до Нього звернуся?
Останнім етапом на шляху розпізнавання покликання є рішення людини та її остаточний вибір. Почувши заклик Божий і розпізнавши його, людина повинна вирішити, тобто зробити свій особистий вибір і дати свою відповідь Богові. Кожна людина має обов’язок прийняти остаточне рішення відносно власного стану життя та свого покликання. Це рішення Бог залишив на вільний вибір для кожної людини. І ніхто окрім неї не може це зробити. Як навчає святий Альфонс Лігуорі, заохочуючи: «…отож вибирайте тому, що Бог віддав у ваші руки цей вибір».
Заклик Божий і відповідь людини є в кожному покликанні, бо кожне покликання – це діалог та спілкування Бога і людини. Заклик Божий, який людина одержала як дарунок від Бога, вона має удосконалювати та реалізувати у своєму житті. Людина відповідає Богові тільки після процесу виявлення і розпізнавання Божого заклику, і жодна відповідь не може бути спонтанною чи випадковою.
Відповідь на заклик Бога – це завжди наслідок довгого шляху роздумів та розпізнавання. Ця відповідь може бути подвійною. Людина може відповісти на заклик Божий позитивно, тобто прийняти його і ним жити, або ж негативно, цебто відкинути його і йти іншим шляхом. В обидвох випадках Бог приймає рішення людини, втім наслідки неправильного рішення можуть бути дуже болючими.
Саме тому важливо зробити правильний вибір покликання і прийняти правильне рішення. Але не завжди є легко зробити правильний вибір покликання і спрямувати своє життя в правильному напрямку. Вибір – це становище людини відносно полівалентної ситуації, відносно конфлікту. Кожен вибір наперед бере участь у майбутньому людини та якимось чином визначає його.
Вибір покликання є одним з найскладніших і найважливіших виборів у житті, бо від нього залежить не тільки тимчасове, земне життя людини, але також життя вічне. Святий Альфонс Лігуорі навчає, що наша щаслива вічність головним чином залежить від вибору стану в житті. І якщо ми хочемо здобути щасливе вічне життя з Богом, нам потрібно вже зараз у цьому житті прийняти Його заклик і йти шляхом Божого покликання.
Яскравим прикладом цілковитого прийняття покликання та Божої волі у своєму житті є два великих старозавітніх пророки, а саме пророк Єремія та пророк Осія. Обидва пророки отримали від Бога заклик, який суперечив їх особистим задумам та планам у житті, і одночасно обидва відмовилися від власних амбіцій та планів і мужньо виконали те, до чого їх закликав Господь.
Юнак Єремія, який був сином первосвященика і прагнув одружитися та продовжити священичий рід, отримав від Бога заклик вибрати життя в стані неодруженому, так то до Єремії Бог промовляє словами: «Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок…» (Єр. 16:2). Натомість до молодого Осії, що хотів залишитись неодруженим і цілковито посвятитися на служіння Богові, Господь звертається з закликом: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа» (Ос. 1:2). Так то бачимо, що Господь сам вибирає, до чого покликати людину, до якого стану її спрямувати й яке завдання їй призначити, людині важливо розпізнати це покликання і дати на нього власну відповідь.
Ми вже сказали, що розпізнавання покликання це процес, який розвивається в часі, це шлях, який людина переходить поступово, подібно і відповідь на покликання це рішення яке, зазвичай людина не приймає раптово та спонтанно. Кожен вибір покликання, кожна відповідь людини на заклик Бога є наслідком довгого процесу зважування та роздумів. Головне, щоби в кінці цього шляху людина зважилася прийняти правильне рішення і зробити правильний крок.
Перечитуючи Біблійну історію, ми вже мали змогу побачити як Бог кличе, ми також розглянули, як людина розпізнає Божий заклик, тепер, знову ж таки за прикладом Біблійних образів, спробуємо роздумати над відповіддю, яку людина покликана дати Богові. Заклик Божий є неоціненним, і найкраще, що людина може зробити – це відповісти на цей заклик, дати на нього свою позитивну відповідь, сказати Богові своє «Так».
Подібно, як це зробив Авраам і покинув рідну землю, щоби йти в ту, яку Бог вкаже йому (див. Бут. 12:1). І як Самуїл, що розпізнав голос Божий, що його кликав і сказав Господеві: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає!» (1Сам. 3:10). І як це зробили Симон та Андрій, що були рибалками, коли то Ісус їх покликав і вони «…зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним» (Мт. 4:20). І як Діва Марія, яка з готовністю відповіла Ангелові «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Та як багато-багато інших, які, почувши заклик Божий, не вагаючись прийняли його і виконали у своєму житті.