Віра і навернення_Частина 3

Б. Навернення

Навернення, конкретна форма, в якій демонструється віра і блиск вогню віри, включає одночасно декілька речей:

  • Поворот із темряви до світла.

Навернення – це зробити поворот, щоб обернутися до Божого світла.

Є християни, які перебувають дуже близько біля Бога, але залишаються холодними і в темряві, тому що недостатньо бути близько біля Бога. Потрібно також показати Йому своє темне і страшне обличчя, щоб Він освітив і преобразив його. Сьогодні можливим є обернутися до Бога, щоб завдяки Його відкупительному світлу досвідчити цілковиту переміну.

Меркурій – це найближча до Сонця планета. Звідси випливає, що температура на ньому дуже висока і там панує страшна спека. Але це не зовсім правда: та частина планети, яку освітлює Сонце, вивільняє таку саму кількість тепла, як і холодна, льодяна друга частина, яку сонце не огріває. Тільки тоді, коли планета міняє свою власну вісь і повертає своє обличчя до Сонця, вона нагрівається і починає сяяти.

Розбійник, розп’ятий зліва від Ісуса, був близько до джерела спасіння. Однак, він не скористався із плодів відкуплення.

Деякі працівники потужної гідроелектростанції Ітапу, яка забезпечує електроенергією Парагвай, частину Бразилії і Аргентини, використовують воскові свічки в себе вдома.

Також у винограднику Господньому є працівники, які не знають сили виноградаря. Вони перебувають близько біля Нього, але не виставили перед Його милосердям і силою приховану частину себе, щоб Він освітив її Своїм світлом.

  • Зміна способу мислення

Навернення – це передусім зміна способу мислення. Тому потрібно бути абсолютно впевненим, що Бог безмежно любить і що Ісус безкоштовно відкупив нас. Ми знаємо, що вже нічого не заборгували перед Богом, і можемо жити, вільні від усякого засуду, із певністю, що ми – спадкоємці Царства. Якщо ми не мислимо, як спасенні, то не зможемо жити, як такі.

  • Зміна життя: народитися заново.

Навернення є також зміною життя. Воно не зводиться лише до зміни моральності, тому що ця зміна є наслідком Преображення життя. Навернення – це річ набагато глибша, аніж проста зміна поведінки.

Никодим був учителем в Ізраїлі. Для того, щоб увійти в Царство, він мусив змінити свої переконання і прийняти цінності й критерії Євангелія. Це настільки радикально, що Ісус вимагав від Нього народитися заново. Зміна життя – це ніби нове народження, яке походить із Божої ініціативи, але водночас є особистим рішенням.

Якщо мій капітал знецінюється, я переводжу його у валюту, яка не втрачає своєї ціни. Іду в банк, даю мої гроші і отримую валюту, яка не девальвує.

Отже, навернення полягає в тому, щоб я віддав одну річ і взамін отримав іншу. У цьому разі ми вручаємо своє, знецінене ранами гріха, життя і отримуємо взамін життя Ісуса: єдине, яке справді має вартість і яке ніколи не знеціниться. Це життя справді вартує того, тому що воно є життям радості, миру, справедливості й надії.

  • Від слуг до синів

Навернення не зводиться лише до того, щоб покинути гріх і жити добросовісно. Це навіть не є вірність приписам і наказам Божим. Це набагато більше: йдеться про перетворення із слуг на друзів Божих. Перейти від праведних до синів, від: «не робити ніколи зла» до: дозволити Богу чинити те, що Він хоче, у нашому житті.

  • Навернення є ласкою Божою

Навернення із серця – це ласка Божа. Тому пророк Єремія вигукує: «Наверни Ти мене і вернуся» (Єр. 31:18).

Якщо хтось відчуває, що не здатний навернутися, він повинен повторити молитву пророка: «Наверни Ти мене і вернуся», але повторити з упевненістю, що це є волею Божою, і переконанням, що Він уже має силу зробити це і діяти в цьому напрямі.

Ісус є Божим Кошиком. Він прийшов, щоб замести і забрати твоє «сміття»: нужду, хвороби і гріхи, смуток і депресії, проблеми і безнадію, брак сенсу життя і усе те, що перешкоджає нам жити: тривогу, страхи і травми. Ісус, Божий Кошик, хоче визволити тебе від усього сміття.

«Він узяв наші немочі, і недуги поніс» (Мт. 8:17).

Він узяв наше «сміття» для того, щоб повністю знищити його, викинувши на дно моря:

«Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи» (Міх. 7:18-19).

Єдиним, чого просить у нас Божий Кошик, є те, щоб ми поклали «сміття» під Його хрестом для того, щоб воно було знищене Його відкупительною Кров’ю.

Однак недостатньо віддати усе, що є негативним і грішним у нашому житті. Необхідно також дати усе те, на що ми покладаємо надію, і, таким чином, надіятися лише на спасіння, яке приходить від Бога.

Один чоловік піднімався на високу гору, але послизнувся і почав зсуватися в прірву. Йому вдалося схопитися за гілку, і він повис, хитаючись, над прірвою, в яку однаково упаде й загине. Коли він втратив надію на порятунок, то підніс своє серце до Бога і закликав Його:

– Якщо Ти всемогутній Бог, врятуй мене.

– Звичайно, Я тебе врятую, – відповів голос із неба.

Чоловік уявив собі, що зараз ангели прийдуть йому на допомогу чи що рука Божа візьме його. Але небесний Голос додав:

– Якщо віриш у те, що Я можу спасти тебе, то відпусти гілку, бо, відпустивши її, ти продемонструєш, що спасіння іде від Мене, а не від тебе.

* *

За скільки речей тримаємось ми, через що не відчуваємо спасіння Божого? Якщо ми в цей момент не відпустимо всі ці «гілки», які не лише не можуть спасти нас, а й перешкоджають нам зробити це, то Бог Своєю силою не визволить нас. Йдеться про те, щоб відмовитися від спроб спасти себе власноруч.

Віра змушує нас відмовитися від будь-якого іншого способу спастися поза Ісусом. Змушує відпустити будь-яку іншу гілку, яка не є хрестом Христовим. Зробивши так, ми даємо Богові нагоду втрутитися зі спасінням у наше життя. Бо, таким чином, ми проголошуємо, що немає іншого Імені, яким ми можемо спастися (Дії 4:12).

Коли людина потопає, рятувальник підпливає до неї ззаду і б’є її по потилиці, щоб вона перестала нервово махати руками і ногами, бо доти, доки вона намагається врятуватися сама, рятувальник безсилий.

У навернення входить наша відмова від бажання спастися власними засобами, силами чи заслугами, для того, щоб Ісус став нашим рятувальником.

Віра і навернення нерозривно з’єднуються тоді, коли ми наново народжуємося і діємо, як нові створіння, коли віримо, що ми уже відкуплені, і коли живемо як такі. Тоді, коли віримо, що Ісусова Кров змінила наше серце, і діємо відповідно до цього.

Попередній запис

Віра і навернення_Частина 2

Наступний запис

Віра і навернення_Частина 4