Віра

Віра – це найважливіший чинник, коли йдеться про превенцію, тобто запобігання душевним і тілесним хворобам. Це дивує навіть багатьох побожних людей, які не хочуть у це вірити. Зрозуміло, що в християнських громадах є також гнітючі моралісти. Відомі зловживання владою із «побожних» мотивів та «побожні» авторитарні структури. Добре знаємо змовницьке мовчання, яке захищає «добру репутацію» від пізнання правди, і звідусіль чуємо про людей, які використовують Біблію і віру для власної вигоди. Безперечно, у кожній християнській громаді є проповідники, які вбачають своє найшляхетніше завдання в тому, щоб відбити бажання до всього, що викликає задоволення. Ми спостерігаємо, як бездіяльні плакси плекають свою безпомічність і нездатність приймати рішення (їхня улюблена пісня «Тож візьми мене за руку і мене веди»), і як призвідники, яким загрожує інфаркт, навіть і в неділю з усіх сил демонструють свої стреси і здатність досягати успіху (улюблена пісня «Уставай, надходить ніч»). І ми відчуваємо: якби це було якось інакше, то було б здоровіше. Добра новина така: очевидно, що прояви здорової віри – це, на щастя, правило, а не виняток. Віра – це набагато сильніший запобіжний чинник, аніж чинник ризику, і корисна майже для всього, що прикрашає життя.

Чомусь намагання бути християнином здебільшого сприймають як погану репутацію, хоч насправді для цього немає ніяких підстав. Аналізуючи результати наукових досліджень, напрошується висновок, що богослужіння та євангелізацію слід проводити за кошти, що йдуть на медичне страхування, такі вони корисні для здоров’я. І все-таки більшість людей, зокрема християн, схиляються до думки, що християнська громада – це жменька далеких від життя мрійників. Варто навіть соромитися своєї належності до неї (багато хто справді так і робить).

Окрім вищезазначеного «спонтанно-емоційного зв’язку з Богом», який загалом означає вільну віру, орієнтовану на Євангеліє, є ще чотири інші різновиди віри, які або ніяк не впливають на здоров’я, або мають виразно негативний вплив:

  • формальна релігійність – людина належить до якоїсь Церкви чи громади, але в повсякденному житті віра не має для неї ніякого значення;
  • звичайний атеїзм – кожна людина може вірити в те, у що хоче, але Бога немає;
  • невротичний атеїзм – людина в Бога не вірить, але має щось проти Нього або проти тих, які вірять (ображена, ненавидить Бога);
  • релігійність із початковим неврозом – віра має важливе значення в житті, але передусім через страх перед Богом, страх пекла тощо. Християни називають її вірою в дусі закону або законною, вона пов’язана з обмеженнями та «побожними досягненнями».

Порівняйте середню тривалість життя і модель захворювань у цих групах.

Емоційно-спонтанний зв’язок із Богом Формальна

релігійність

Атеїзм Релігійність із початковим неврозом Невротичний

атеїзм

Тривалість життя в роках 84,7 72 73 64 63
Перший діагноз хронічного захворювання (середній вік захворювання) 71 61 64 52 47
Тривалість життя після встановлення діагнозу «рак» 14,8 7,9

 

Між законною вірою, зумовленою страхом, та вірою, вільною від страху, орієнтованою на Євангеліє, відмінність така, що додатковий тягар законної віри скорочує життя більш як на 20 років. Можна сказати, що віра в дусі закону коштує приблизно 10 років життя, віра, вільна від страху, продовжує життя на 10 років. Атеїсти і прихильники формальної релігійності належать до пересічного населення. Люди, які ображені на Бога і ненавидять Його, живуть недовго і хворіють частіше.

Невротичний атеїзм можна розглядати як пізніший симптом віри, спричинений страхом. Звичайно, це все середнє значення, яке не дає стовідсоткової гарантії. Недоречним було б переносити це на поодинокі випадки і зовсім неправильним було б робити протилежний висновок: «Хто хворіє, той неправильно вірить». Йдеться про запобіжні чинники і чинники ризику без ніякої гарантії. Так само, як не можна гарантувати, що людина, яка за все життя не викурила жодної цигарки, не захворіє на рак. От тільки з тими, хто не курить, таке стається значно рідше. Тут ще можна додати одне цитування з Біблії: «В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь» (Екл. 7:15-17).

Віра призводить до хвороби? Чи сприяє видужанню? Правильне одне й друге твердження, залежно від того, про яку віру ми говоримо. Адже між вірою в дусі закону та вірою євангельською дуже велика відмінність. Жива, закорінена в Євангелії віра, – це не гарантія довгого і здорового життя, це одна з найкращих його передумов. Про життя після смерті я вже й не кажу. Отже, є сенс так жити!

Наведу ще один короткий підбір результатів наукових досліджень, які стосувалися щасливого життя, здоров’я, життєвих успіхів та способу життя побожних людей. На мою думку, саме тому їх називають не «побожний, але все одно підтримує форму», а «побожний, і з ним все гаразд». Адже бути християнином і бути душевно здоровим не суперечать одне одному.

Попередній запис

Вступ

Наступний запис

Віра і здоров’я