в) в Івана

Зовсім інше богослов’я хреста притаманне Євангелію від Івана. Іван сприймає хрест не як знамено слабкості, а як знамено слави. На хресті Ісус підноситься і прославляється Отцем. На хресті Христос приймається в славу вічного Отця. Але хрест, як слава, водночас є судом, що розкриває гріх світу і наново встановлює Божу славу над цим світом. Піднесений Христос для Івана завжди залишається розіп’ятим. Іван порівнює Ісуса на хресті з мідним (бронзовим) змієм, якого Мойсей прикріпив до древка, щоб ізраїльтяни, яких кусали отруйні змії, дивлячись на цього піднесеного змія, оздоровлялись: “І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя” (Ів. 3:14-15). Погляд на Ісуса, Проколотого, зцілює нас та очищає тих, хто зазнав смертельних укусів від цього світу. Ісус на хресті – це поранений лікар. Асклепія, грецького міфічного бога-зцілителя зображали з жезлом, на якому прикріплено змія. Хрест, з одного боку, відображає найглибшу рану, яка нам загрожує, – рану смерті, з іншого, є знаменом спасіння та відкуплення. Хто вірить у Христа, піднесеного на хресті заради нас, той вже тепер має в Христі вічне життя, життя, яке більш не підвладне смерті. Хрест для Івана є водночас запрошенням любові прийти пережити любов Божу в новий спосіб: “І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну” (Ів. 12:32). Хрест – це престіл, на який сходить Христос, щоб на очах у всіх панувати над цим світом та всіх запросити взяти участь у Його вічному житті. Він одночасно є образом любові, яка цілком та повністю відкривається. Ісус, Який простяг на хресті руки, відмовляється від будь-якого захисту, до якого часто вдаємося ми. Він віддається Отцеві і дозволяє нам, людям, увійти до Нього, пригорнутися до Його любові. Відкритий жест для простягнутих обіймів рук у Івана ще підкреслюється відкритим серцем, до якого ми всі отримуємо доступ. З цього відкритого серця струменить Кров і Вода, образ Духа Божого, Який виливається на нас, та образ любові Божої, яка бажає пронизати нас та перемінити. “Відкритість серця означає віддавання Найсокровеннішого та Найглибиннішого для публічного вжитку; відкритий звільнений простір доступний усім” (Balthasar 218).

Отож, як бачимо, в Івана хрест – це символ переміни нашого життя. Хрест, як ганебне знаряддя мучеництва, перетворюється на образ прослави Ісуса. У цьому стає видимим звершення втілення Бога в Ісусі Христі. Все наскрізь просочене Божественним життям, навіть сама найжорстокіша смерть. Усе перемінене: навіть смерть перемінилася в життя, самотність – у спільноту, біль – у любов, зневага – у прославляння. З іншого боку, хрест в Івана є знаменом любові Ісуса, Який полюбив нас аж до кінця, тобто до вияву крайності (пор. Ів. 13:1). Хрест, що висить на наших стінах, завжди повинен нам нагадувати, що ми оповиті Божою любов’ю, що Божа любов схиляється аж до пилу наших буднів, щоб у любові торкнутися нас у наших найбільш зранених місцях та зцілити. Нічого не виключає ця любов Божа. Отже, хрест є знаком надії, знаком любові. Так, як ми ставимо на письмовий стіл світлини дорогих нам людей, щоб завжди пам’ятати про їхню любов до нас, яка підтримує нас у житті, так і хрест завжди повинен нагадувати нам про Божу любов до нас, любов, яка нагинається аж до наших стіп, до найбільш непримітних частин нашого тіла та нашої душі, до темних кутків нашого серця, в які ми самі не бажаємо заглянути.

Попередній запис

б) у синоптиків

Наступний запис

СИМВОЛ ХРЕСТА СЬОГОДНІ