в) Знак хреста

У хрещенні ми отримуємо печать хреста, і світ втрачає над нами свою владу. Запечатання хрестом у хрещенні передає християнина у власність Богові та відмежовує його від всього іншого людства і від влади сатани. Деякі християни роблять собі татуювання хреста[1]. Коли християни хрестяться, вони нагадують собі хрещення, а також те, що вони є власністю Бога і що всі події в їхньому житті проходять під благословенням хреста. Про це говориться в багатьох текстах Учителів Церкви. Так, Тертуліан у 211 році писав: “При кожному виході та вході, на початку та наприкінці, одягаючись і взуваючись, перед купанням, коли сідаємо до столу та запалюємо світло, коли кладемося до сну чи сідаємо на стілець, перед кожною справою робімо знак хреста на чолі” (там само, 241). Деякі богослови вважають, що ранні християни цією практикою – хрестячись у всіх житейських ситуаціях – хотіли відтіснити суєвірні практики поган. Християни добровільно брали на себе хрест та зазнавали його зціляючої і рятівної сили. Зробити на собі знак хреста значило в ті часи публічно виявити свою приналежність до Христа, за що дехто платив власним життям. І сьогодні знак хреста, який деякі люди роблять на собі перед споживанням їжі в їдальні, теж стає публічним визнанням приналежності до Христа.

Іван Золотоустий закликає християн не тільки робити знак хреста як жест, а й звершувати та переживати його внутрішньо: “Як часто ти робитимеш знак хреста, приймай серцем все, що заховано в хресті; розвій дим гніву та приборкай усі інші пристрасті! Коли хрестишся, осени чоло своє великою вірою, звільни свою душу!.. Не просто пальцем роби знак хреста, а насамперед серцем, у повноті внутрішньої віри. Коли ти в такий спосіб позначиш чоло, тоді жоден нечистий дух до тебе не підступить, бо він бачить зброю, меч, який завдасть йому смертельного удару” (там само, 243). У цих текстах йдеться про запечатання чола знаком хреста. Цей звичай сягає ще першого століття. Золотоустий пояснює позначення хреста на чолі тим, що чоло є найпочеснішою частиною тіла людини: “Бо цей знак люди вкарбовують на найпочеснішому місці свого тіла і носять його зі собою на чолі щоденно як витиснений на колоні” (там само, 217). Поряд з тим існує ще один звичай – позначати хрест великим пальцем на чолі, устах та грудях, щоб визнати, що наше мислення, мова та відчуття любові відкриті для Христа. Коли ми робимо великий знак хреста, то торкаємося рукою чола, потім живота, а тоді лівого та правого плеча[2]. Цим ми свідчимо те, що, як люди, носимо в собі форму хреста і що один Христос може погодити між собою протиріччя людського буття. Чоло призначене для мислення, живіт – для життєдіяльності та сексуальності, ліве плече для несвідомого, а праве – для свідомого елементу. Як люди, ми збудовані у формі хреста і признаємося цим знаком до цього. І тим ми виражаємо нашу віру в те, що все в нас торкається, благословляється та перемінюється розіп’ятою любов’ю Бога.

Ознакою християнина є не тільки знак хреста, який він робить на собі, але і позиція хреста, в якій він також молиться. В основі християнського моління лежить хрест. Коли християни моляться в позиції хреста, то вони славлять Бога за любов, яка об’явилася в хресті Ісуса. Вони пригадують собі цим жестом Відкуплення, яке відбулося на хресті. І водночас тужать за другим пришестям Ісуса Христа. Тому колись, обернувшись на схід, молилися, звідки очікували парузії Христа. Хрест, зображений в апсидах ранньохристиянських церков, зберігає це есхатологічне значення. Ми дивимося на хрест, загорнутий у світло, і тужимо за приходом Христа в славі, коли Він перемінить цей світ і вирве гноблених та пригнічених бідами християн з неволі.

Ще в давнину існував звичай носити невеличкі хрестики з металу або іншого матеріалу. Жінки та чоловіки, раби і вільні люди, навіть діти, вішали собі на шию хрестик, який раніше викликав почуття відрази. Він став для них знаком захисту, що боронив їх від демонів, негативного впливу людей, нещасних випадків та хвороб. Звичайно, й тут християни християнізували поганський звичай носити навколо шиї захисні амулети і, таким чином, визнали, що хрест є єдиним правдивим знаком захисту. Хрест, який вони чіпляють собі на шию, є також і знаком любові Бога, яка скрізь їх оточує, любові Христа, Який помер особисто за них, та символом життя “з хреста” – життя, яке всіма фібрами душі відповідає любові Розіп’ятого. Християнська народна побожність наприкінці античності характеризувалася почитанням хреста та готовністю вести життя, що відповідає хресту Христовому.

Дуже багато місця відводять Учителі Церкви зображенню життя, основою якого є хрест. Немає сенсу носити зі собою знак хреста, коли ми не готові щоденно брати на себе хрест. Носити хрест для ранніх християн означає бути готовим до мучеництва, а також долати небезпеки, які постають з нашого нутра, та погодитися зі стражданнями і журбами свого існування (там само, 164-167). Носити хрест насамперед означає терпеливо та стійко зносити те, що Бог нам доручає в житті: переслідування, страждання, турботи, зранення, кривди, розчарування. Золотоустий уважає, що хрест приніс нам нову мудрість та підпорядкував нас певним чеснотам. Золотоустий закликає християн вести розіп’яте життя: “Невже не били Господа твого на хресному стовпі? Уподібнюйся Господу в інший спосіб!.. Розпинай себе сам, тоді коли ніхто тебе не розпинає. Розпинай себе не для того, щоб себе знищити – хай Бог береже, це було б безбожно, – а як каже Павло: “Ним розп’ятий світ для мене, а я – для світу” (Гал. 6:14). Коли ти любиш Господа свого, помирай такою ж смертю!” (там само, 174). Бути розіп’ятим для світу значить звільнитися від жадоби посідання, відпустити віжки гарантій, за які міцно тримаємося, відкидати багатства та вигоди. “Під світом він не має на увазі небо чи землю, а земні речі, а саме: похвалу людей, зовнішню владу, славу, багатство та все інше, що видається нам блиском. Саме це є мертвим для мене” (там само, 177).


[1] Це в жодному разі не означає заклику до наслідування. Радше залишаються сумніви щодо адекватності таких учинків. – Прим. ред.

[2] Для християн латинського обряду; для християн східного обряду – спочатку правого, а потім лівого. – Прим. ред.

Попередній запис

б) Хрест як універсальний знак спасіння

Наступний запис

г) Зображення Розіп’ятого