Вечір я провела з Ісусом у пеклі. Весь день до цього, пекло стояло в мене перед очима. Я старалась розповісти людям про те, що бачила, але вони не вірили мені. Я відчувала себе дуже самотньою. Тільки з Божою благодаттю я могла продовжити подорож.
Наступного вечора ми з Ісусом знову пішли в пекло. Ми йшли по краю черева пекла. Деякі місця я пізнавала, оскільки я бувала там раніше. Те ж тіло, що розкладається, той же запах зла, те ж палаюче повітря. Я вже дуже змучилася. Ісус знав мої думки і сказав: «Я ніколи не залишу і не покину тебе. Я знаю, що ти замучена дуже, але Я буду підтримувати тебе». Дотик Ісуса укріпив мене і ми продовжили шлях. Попереду я побачила великий чорний предмет, розміром майже в бейсбольне поле, який піднімався і опускався. Я згадала, що це – серце пекла. З цього чорного серця виступало щось подібне до великих рук чи рогів. Від серця вони йшли на землю. Я подумала, чи це не ті роги, про які говориться в Біблії? Весь простір у серці пекла був порожнім і коричневим. Навколо земля була випалена і стала сіро-коричневого кольору. Серце було синьо-чорним. Але в чорному замішувався ще колір, що нагадував зміїну луску. Кожен раз, коли серце рухалося, видавало бридкий запах. Воно билось, стискалось, розширювалось, як справжнє серце. Його обіймала зла сила. Я зі здивуванням дивилася на це диявольське серце і думала, яку ж роль воно виконує? Ісус сказав: «Розгалуження, подібне на артерії. Це канали, що йдуть на землю і поширюють на ній зло. Це ті самі роги, які бачив Даниїл. Вони представляють царство зла на землі. Деякі з них стосуються минулого, інші – майбутнього, а ще одні – теперішнього. Утворяться царства зла і над багатьма місцями буде правити антихрист. Він, по можливості, буде спокушати і вибраних. Багато відступлять і будуть поклонятися звірю і його образові. Із цих великих розгалужень і рогів виростуть маленькі. З них будуть виходити біси, злі духи і всякого року злі сили. Вони будуть випущені на землю за наказом сатани і будуть здійснювати різні злі діла. Ці царства і злі сили будуть підкорятися звіру і багато помруть разом з ним. Все це починається тут, у серці пекла». Ці слова сказав мені Ісус. Він доручив мені записати їх у книгу, щоб донести до світу. Ці слова істинні. Це об’явлення мені дано Господом Ісусом Христом, щоби всі пізнали всі замисли сатани на майбутнє. Ісус сказав: «Іди за Мною!» Ми піднялись у серце по драбині і перед нами відкрилися двері. У серці панувала повна темрява. Я чула якісь крики, а запах був настільки бридкий, що я ледь дихала. У темряві я бачила тільки Ісуса і йшла поряд з Ним.
Раптом Ісус зник! Відбулось страшне! Я залишилася одна в серці пекла. Мене охопив жах! Я завмерла від страху, поруч була смерть! Я закричала до Ісуса: «Де Ти, Господи? Будь ласка, повернися!» Я кликала і кликала, але відповіді не було. «Боже мій! – застогнала я, мені треба вибратися звідси!» Я побігла в темряві. Коли я доторкалася до стін, вони ніби дихали, рухались у мене під руками. Потім я зрозуміла, що я не одна. Я почула сміх двох дияволів. Їх огортало тьмяне жовте світло. Вони схопили мене за руки і швидко одягли на них ланцюги і потягнули в глибину серця! Я кричала, кликала Ісуса, але відповіді не було. Я кричала і відбивалась зі всіх сил, але вони тягнули мене з такою легкістю, немовби я зовсім не робила їм спротиву. Коли ми спустилися нижче і я відчула страшний біль, немовби хтось з силою тер моє тіло. Здавалося, що з мене здирають шкіру. Я закричала від жаху! Мої мучителі притягнули мене в камеру і закрили в ній. Я закричала ще голосніше, а вони реготали саркастичним сміхом і сказали: «Кричати немає чого, коли прийде час, ти опинишся перед господарем. А він вже досхочу помучить тебе».
Я вся просякла бридким запахом серця пекла. Чому я тут? Що сталося? Чи я зійшла з розуму? «Випустіть мене звідси, випустіть мене!», – кричала я. Але даремно. З часом я звернула увагу на стіни камери. Вони були круглі і м’які, як живе серце, були живими і почали рухатися. «Господи! – заголосила я, – Ісусе, де Ти?» Але у відповідь я почула ехо власного голосу. Я отетеріла від жаху, справжнього жаху. Ісус залишив мене. Я почала розуміти, що я проклята без надії. Я ридала від страху, кличучи Ісуса. Потім у темноті я почула голос: «Немає сенсу кликати Ісуса, Його тут немає!» Камера поступово наповнювалася темним світлом. Вперше я побачила інші камери, які були такими як і моя, прибудовані до стіни серця. Спереду висіла якась тканина, і по всіх камерах текла брудна жовта рідина. З камери я почула: «У цьому місці мук ти пропаща! Виходу звідси немає!» У тьмяному світлі я ледве побачила жінку. Вона, як і я бадьорилася, у той час, як інші присутні з інших камер пекла спали або перебували в стані трансу! «Немає ніякої надії! – скрикнула вона. – Ніякої надії!» Мене охопила самотність і я впала у відчай! Не заспокоїли слова жінки. Вона сказала: «Це серце пекла! Тут нас мучать, але не так сильно, як в інших частинах пекла!» Потім я дізналася, що вона збрехала, сказавши, що муки тут не такі сильні, як в інших місцях пекла. «Час від часу, – сказала вона, – нас приводять до сатани і він мучить нас просто заради задоволення. Сатана харчується нашим болем і стає сильнішим від наших криків печалі й відчаю! Наші гріхи завжди перед нами. Ми знаємо про свою неправедність. Ми також розуміємо, що колись знали Господа Ісуса, але відмовились від Нього, відвернулись від Бога. Ми чинили по своїй волі. Перед тим, як потрапити сюди, я була повією і мала зв’язки з чоловіками, називаючи це любов’ю. Я руйнувала багато сімей. У цих камерах багато лесбіянок, гомосексуалістів і перелюбців». Я закричала в темряві: «Це місце не для мене! Я спасенна, я належу Богові. Чому я тут?» Але відповіді не було. Потім повернулись біси і відкрили двері моєї камери. Вони почали мене штовхати з камери по кам’яній доріжці. Від їхнього дотику я відчувала на тілі опіки. Вони робили мені боляче. «Ісусе, де Ти, будь ласка, поможи мені!» – кричала я. Попереду палав яскравий вогонь, але загас, не дійшовши до мене. Мені здалося, що з мене здирають шкіру. Я відчула нестерпний біль, який лише можна собі уявити. Мене тягнула якась невидима сила, а злі духи у вигляді кажанів кусали мене з ніг до голови. «Дорогий Господи, Ісусе Христе, – заголосила я, – де Ти? Будь ласка, визволи мене!» Мене штовхали, доки я не опинилась на широкому відкритому місці в серці пекла. Потім кинули мене перед якимсь брудним престолом. На ньому лежала велика відкрита книга. Я почула злобний сміх і побачила, що лежу перед сатаною. Сатана сказав: «Нарешті ти тут!» Я зі страху відхилилася, але потім подивилась, що він не дивиться на мене, а на когось, що був переді мною. Сатана розсміявся: «Ха-ха-ха! Нарешті я стер тебе з лиця землі. Подивимося, яким буде твоє покарання!» Він взяв книгу і почав водити пальцем по сторінках. Було названо ім’я душі і визначено покарання.
«Дорогий Господи, – скрикнула я, – чи може бути таке?» Я була наступною. Біси штовхнули мене до сатани і примусили схилитися перед ним. Він знову злобно розсміявся: «Я довго чекав тебе, але нарешті ти тут, – скрикнув сатана зі злою посмішкою. – Ти намагалася втекти від мене, але я все ж дістав тебе». Мене огорнув такий страх, якого я ніколи не відчувала раніше. З мене немовби знову здерли шкіру. Тіло моє було заковане у величезні ланцюги. Я подивилась на себе і на кайданки. Я виглядала, як і всі інші. Я була скелетом, що складався з мертвих кісток. По мені повзали черв’яки і коло моїх ніг горів вогонь, що огорнув мене всю. Я знову скрикнула: «Господи Ісусе, що відбувається? Де Ти, Ісусе?»
Сатана весь час сміявся. «Тут немає Ісуса, – сказав він. – Тепер я твій цар, ти залишишся зі мною навіки. Тепер ти – моя!» Мене роздирали найстрашніші почуття. Я не відчувала ні Бога, ні світу, ні тепла, ні любові. Але всім своїм серцем я відчувала страх, ненависть, незрозумілу печаль. Сатана сказав: «Тепер я твій господь!» Жестом руки він покликав біса. У цю хвилину той з’явився. Огидного виду злий дух схопив мене. Він був великим, з лицем, як у кажана, з клешнями замість рук. Від нього несло бридким запахом. «Що з нею робити, сатано?» – спитав злий дух. У той час, з другої сторони мене підхопив ще один біс, весь покритий волоссям, з лицем, як у кабана. «Кинь її в найглибшу частину пекла, де вона буде завжди бачити жахи. Там вона навчиться називати мене господом!».
Мене притягнули в дуже темне місце і кинули в щось холодне і сире. Як людина одночасно може відчувати холод і палаючий вогонь, не знаю? Але моє тіло охопив вогонь і по ньому повзали черв’яки. «Господи, Ісусе! – кричала я у відчаї. – Чому я тут? Дозволь мені померти». У цей момент місце, де я сиділа осяяло світлом. Ісус ввійшов і взяв мене у Свої руки. І в цю хвилину я опинилася в себе вдома.
«Дорогий Господи Ісусе, де Ти був?» – ридала я і по моєму обличчі текли сльози. Ісус ніжно заговорив до мене. «Дитино Моя, пекло існує. Але ти не могла до кінця переконатися в цьому, не переживши сама його страхіть. Тепер ти знаєш істину, і те, що насправді означає бути проклятим у пеклі. Тепер ти можеш розповісти про це іншим. Я повинен був провести тебе через це, щоб у тебе не було ніяких сумнівів». Я була дуже пригнічена і змучена. Я впала в руки Ісуса і, хоча Він відновив мої сили, не хотілося мені нічого – ні Ісуса, ні сім’ї, нічого! Довго я відчувала себе хворою. Моя душа була охоплена сумом і перед очима постійно стояли жахи пекла. Минуло немало часу, перш ніж я прийшла до себе.