Ми з Господом знову пішли в пекло. Ісус сказав: «Дитино Моя! Ти народилась саме для того, щоби записувати і розповідати про те, що Я говорю і показую тобі, бо все це вірне і істинне. Я покликав тебе розповісти світові, що пекло існує. Але в тебе є запасний шлях. Я покажу тобі не всі частини пекла, бо є закриті речі, які Я не можу розкрити тобі. Але все-таки Я багато покажу тобі. Ходімо і ти побачиш сили темряви і їхній кінець». Ми знову пішли в черево пекла і опинилися на галявині, яка привела нас на відкрите місце. Я оглянулася і побачила, що ми стоїмо на куті камери з видом у вхід пекла. Ми знаходимося перед камерою, в якій сиділа красива жінка. Над дверима камери були написані букви: «Д.Р.Х.» (до Різдва Христового). Жінка сказала: «Господи, я знала, що Ти колись прийдеш! Будь ласка, виведи мене з цього місця мук!» Вона була одягнута в стародавнє плаття і сама була дуже красивою. Я зрозуміла, що вона тут вже багато віків і ніяк не може вмерти. Душа її терпіла муки. Вона кинулася на решітку і закричала. Ісус тихо сказав: «Жінко, ти знаєш, чому ти тут». «Так, – відповіла вона, – але я можу змінитися! Я пам’ятаю, як Ти визволив інших. Я пам’ятаю Твої слова спасіння. Так повинно бути і зараз, – закричала вона, – і я буду служити Тобі!» Своїми кулачками вона схопилася за решітку камери і почала ридати. «Випусти мене, випусти!» При цьому вона почала перемінюватися перед нашими очима. Її одежа загорілася, тіло падало вниз і залишився лише чорний скелет з випаленими очницями – оболонкою душі. Я з жахом дивилася, як на підлогу падає стара жінка. Вся її краса враз зникла. Мене вразила думка, що вона потрапила сюди ще до того, як народився Христос. Ісус сказав їй: «Ще на землі ти знала, який тебе чекає кінець. Мойсей дав вам закон і ви чули його. Але ти не слухала Мого закону. Ти стала зброєю в руках сатани, чаклункою і ворожкою. Ти навіть вчила цьому мистецтву інших. Ти любила темряву, а не світло. Діла твої були злими. Якщо б ти зі щирого серця висповідалася, Я б простив тобі! Але тепер дуже пізно!»
Ми відійшли з великим смутком і болем у серці. Її стражданням і мукам не буде кінця. До нас простягались її кістляві руки. «Дитино Моя! – сказав Господь до мене, – для загибелі людей сатана використовує багато пасток. Він працює вдень і вночі, щоб примусити служити йому. Якщо ви не служитимете Богові, ви будете служити дияволу. Вам треба вибрати – істина і життя зроблять вас вільними».
Пройшовши трохи далі, ми зупинилися біля іншої камери. Я почула чоловічий голос: «Хто там? Хто там?» Я здивувалася, чому він так кричить. Ісус сказав: «Він сліпий». Я щось почула і обернулась. Позаду нас стояв великий біс з величезними, мов зламаними крилами. Він дивився повз нас. Я притиснулася до Ісуса. Ми подивилися на чоловіка з камери, який сидів спиною до нас і голосив. Це був скелет, що горів вогнем і виливав запах смерті. Він молотив руками в повітрі і кричав: «Поможіть мені хто-небудь, поможіть!»
Ісус ніжно сказав: «Замовкни, перестань!» Чоловік повернувся до Ісуса і сказав: «Господи, я знав, що Ти прийдеш до мене! Тепер я каюсь. Будь ласка, випусти мене! Я поводився жахливо! Використовував своє каліцтво з егоїстичною метою. Я знаю, що був чаклуном і багатьох приводив обманом до сатани. Але Господи, я каюсь, будь ласка, виведи мене. День і ніч мене мучать у вогні, а води немає. Я так хочу пити. Невже Ти не даси мені навіть ковтка води?»
Ми пішли далі. Чоловік продовжував кликати Ісуса. Я обернулася. Ісус сказав: «Місце всіх чаклунів і діячів неправди в озері вогненному і сірці. Це – друга смерть».
Ми підійшли до іншої камери, де був ще один мужчина. Він заголосив: «Господи, я знав, що Ти прийдеш визволити мене! Я вже давно покаявся». Він також був скелетом, по якому повзали черв’яки. «Чоловіче, ти досі повний брехні і гріха! Ти знаєш, що був учнем сатани, ошуканцем багатьох. З твоїх уст ніколи не сходила правда, а нагородою твоєю завжди була смерть. Ти часто чув Мої слова, але насміхався над Моїм спасінням і Моїм Святим Духом. Ти брехав все життя і не слухав Мене. Ти належиш своєму батькові-дияволові. Місце всіх брехунів в озері вогненному! Ти сміявся з Святого Духа».
Чоловік почав виригати свої прокляття і богохульство на Господа. Ми пішли далі. Ісус сказав: «Кожен, хто прийде до Мене і віддасть себе Мені, знайде життя з надлишком. Але грішникам треба покаятися, доки вони ще на землі. Йому каятися вже запізно! Багато грішників намагаються служити одночасно і Богові, і сатані або ж думають, що в них попереду багато часу для прийняття Божої благодаті. Істинна ж мудрість складається з того, щоб почати служити Богові в той же самий день».
Ми підійшли до наступної камери. З неї долітали крики відчаю і печалі. Заглянули всередину і побачили лежачого чоловіка, який почорнів від вогню, а душа його була брудно-сірою. Я звернула увагу, що в тіла не вистарчало декількох частин. Навколо нього піднімався дим і полум’я. По скелету повзали черв’яки.
Ісус сказав: «Цей чоловік багато грішив. Він був убивцею і у своєму серці носив ненависть. Він не хотів висповідатися або хоча б повірити, що Я міг простити йому. Якби він тільки прийшов до сповіді, до Мене!»
«Отже, Господи, він думав, що Ти не простиш йому вбивства, ненависті?» «Так, – відповів Ісус. – Якщо б він увірував і прийшов до Мене, Я б простив йому всі гріхи його: і великі і малі. Але він продовжував грішити і помер у гріхах. Ось чому він тут. У нього було багато можливостей послужити Мені, увірувати у Євангеліє, але він відмовився. Тепер пізно!»
Наступна камера, до якої ми підійшли, була наповнена смердючим запахом. З неї доносилися крики і стогони відчаю. Мені стало так погано, що я відчула себе хворою, але я налаштувала себе на те, що донесу світові все, що побачу в цьому місці. Жіночий голос кричав: «Поможіть!» Я подивилася їй в очі. Справжні очі, а не випалені впадини замість очей. Я затремтіла від жалю і печалі, яку я відчувала до цієї душі! Мені так захотілося винести її з камери і разом утекти. «Мені так боляче, – промовила вона. – Господи, я зроблю все, що потрібно! Я знаю, що Ти – мій Спаситель!» Її руки трясли решітку дверей. «Чому ти не хочеш бути моїм Спасителем зараз?» З неї спадали гарячі куски тіла, а на решітках залишались тільки кості. «Адже ти зцілив мене навіть від раку, – сказала вона. – Ти сказав мені іти і більше не грішити, бо мене спіткає гірша біда. Я намагалася, Господи, Ти знаєш, що я старалася навіть свідчити про Тебе. Але, Господи, я скоро побачила, що проповідь Твоя непопулярна. Мені хотілося, щоби люди любили мене. Я поступово повернулась до світу. Похіть тіла захопила мене. Все більше мене притягували нічні клуби і напої. Вони стали важливішими від Тебе. Я втратила зв’язок із своїми християнськими друзями і скоро стала в сім разів гіршою, ніж раніше. Я вела розпусне життя серед чоловіків і жінок, але не хотіла втратити себе. Я не знала, що мною заволодів сатана. Серцем своїм я відчувала Твій поклик до покаяння і спасіння, але не могла відповісти на нього. Мені здавалося, що ще є час, що завтра я прийду до Ісуса і Він простить і визволить мене. Але я чекала дуже довго, а тепер вже пізно». Її сумні очі зникли у вогні. Я заголосила і притиснулась до Ісуса. «Господи, – подумала я, – адже на її місці могла бути і я або хтось з моїх близьких? Грішники, будь ласка, прокиньтесь, доки ще не пізно!»
Ми підійшли до іншої камери. Там був ще один скелет, з брудно-сірою душею всередині. Ісус сказав: «Дитино Моя! Дехто з читачів прийме це за фантастику або побачений раніше фільм жахів. Вони будуть стверджувати, що це все неправда! Але ти ж знаєш, що це правда! І ти багато разів була в пеклі Моїм духом. Я розкрив тобі істину, щоб ти могла свідчити про неї. Загублені! Якщо ви не висповідаєтесь перед священиком, не охреститесь, не повіруєте в Євангелію Ісуса Христа, вас чекає сумний кінець! «Ці люди тут, через свій бунт. Гріх бунту подібний до гріха чаклунства. Фактично кожний, хто знає Моє слово, Мій шлях і, почувши Євангеліє, не кається – бунтує проти Мене. Цей гріх багатьох доводить до пекла!»
Чоловік звернувся до Ісуса: «Я колись хотів зробити тебе Господом мого життя, але не пішов вузьким шляхом, мені хотілося широкого шляху. Служити гріхам, здавалося набагато легше. Я не шукав праведності, мені подобались мої гріховні шляхи. Я випивав, йшов шляхами світу, не дотримуючись Твоїх заповідей. Тепер мені хочеться слухати тих, кого Ти посилав до мене! Я робив зло і не каявся!» Його тіло тряслося від ридання і він у відчаї заголосив: «Мене тут мучать багато років. Я знаю, хто я є і що я не вийду звідси. Ці черв’яки мене мучать вдень і вночі. Я плачу, але ніхто не приходить мені на допомогу. Тут ніхто не турбується про мою душу». Він кинувся на підлогу і продовжував ридати.
Ми підійшли до іншої камери. Там жінка зривала з себе черв’яків. Побачивши Ісуса, вона закричала: «Поможи мені, Господи!» Я відчула до неї величезний жаль. Вона кричала і тіло її стрясало ридання: «На землі я поклонялась індуським божкам й іншим ідолам. Я не вірила в Євангеліє, яке проповідували місіонери, хоча я чула їх багато разів. І ось я померла. Я зверталася до своїх божків, щоби вони визволили мене з пекла. Вони не могли цього зробити. Тепер, Господи, я каюся!» «Дуже пізно», – відповів Ісус.
Коли ми відходили, тіло жінки обгорнули язики полум’я і її крики до цих пір стоять у моїх вухах. З гірким голосом Ісус сказав: «Ідемо звідси. Сюди ми повернемося завтра».