Стояв нестерпний бридкий сморід. «У лівій нозі пекла багато пасток. Цей тунель веде і до інших сторін пекла, але ми спочатку оглянемо його ліву ногу. Те, що ти побачиш, назавжди залишиться з тобою. Світ повинен пізнати реальність існування пекла! Багато грішників і дехто з людей не вірить в існування пекла. Ти вибрана Мною для розкриття істин. Все, що Я покажу тобі – істина!» Ісус з’явився мені у вигляді яскравого світла, яснішого сонця. У центрі цього світла я бачила людську постать. Іноді Ісус являвся переді мною як людина, а іноді – у вигляді духа! Ісус заговорив знову: «Дитино Моя! – Коли говорю Я, – говорить Отець. Отець і Я – одно! Не забувай, що більш за все треба любити і прощати! Ідемо, слідуй за Мною!»
Ми йшли і злі духи розбігались геть перед лицем Господа. Боже мій, Боже мій, що буде далі?.. Як я вже говорила, у пеклі я повністю володіла всіма чуттями. У пеклі органи чуття працюють у всіх. У мене вони діяли на повну силу. Зі всіх сторін огортав страх і навколо підстерігали невимовні небезпеки. Кожний наступний крок здавався жахливішим від попереднього. У кінці тунелю я побачила двері, розміром як невеликі вікна, які дуже швидко відкривались і закривались. Коло нас зі стогонами і криками, проносилися бісівські створіння, що влітали у двері і вилітали з них. Нарешті ми підійшли до кінця тунелю. Я вся тремтіла від почуття небезпеки і страху і була дуже вдячна Ісусові за Його захист. Але навіть, маючи цю броню, я повторювала: «Хай буде не моя воля, але Твоя, Отче!» Я подивилася на своє тіло. Вперше я звернула увагу на те, що знаходжусь у духовній формі і ця форма відповідає формі мого тіла. Я подумала, що ж буде далі?
Ми з Ісусом вийшли з тунелю і опинились на стежинці, яка зі всіх сторін була вкрита вигорілою землею. Навколо виднілись вогненні ями, трохи більше метра завширшки, і близько метра в глибину, і мали кулеподібну форму.
Ісус сказав: «У лівій стороні пекла багато таких ям-пасток. Ходімо, Я покажу їх тобі». Я стояла з Ісусом на одній зі стежин і заглянула в одну з ям. Стінки її були викладені сірим яскраво палаючим полум’ям. Внизу лежала пропаща душа, яка після смерті потрапила в пекло. Вогонь піднімався знизу ями і огортав прокляту душу язиками полум’я. Вогонь то загасав, то з новою силою розгорявся і приносив загубленій душі ще більше мук. Я подивилася вниз і побачила, що проклята душа – скелет!.. «Господи! – скрикнула я. – Чи в такому вигляді Ти можеш вивести їх звідси?» Як це було жахливо! Я подумала, що те ж саме могло статися і зі мною! Я сказала: «Господи, як страшно бачити і знати, що там знаходиться жива душа».
З цієї першої ями до мене донісся крик. Я почула, як душа-скелет голосить: «Ісус, помилуй!» «О, Господи», – сказала я. Це був голос жінки. Я подивилась на неї і захотілось витягнути її з вогню. Від її вигляду в мене просто розривалось серце. Жіночий скелет, якогось брудного сірого кольору, говорив до Ісуса. Я слухала її в жахливому шоку. З її скелета звисало тіло, яке розкладалося, згоряло у вогні і падало на дно ями. Там, де колись були очі, залишалися лише пусті впадини. Волосся на ній не було. Вогонь народжувався невеликим полум’ям біля її ніг, все сильніше розгорявся і піднімався все вище по її тілу. Жінка горіла вся, навіть у тих місцях, де вогонь здавався лише невеликими червоними вуглинками. З самої глибини її істоти виходили крики і стогони відчаю: «Господи, Господи! Я хочу вийти звідси!» Вона простягала руки до Ісуса. Я подивилась на Нього і побачила на Його обличчі величезну печаль. Ісус сказав мені: «Дитино Моя! Ти тут зі Мною, щоби розповісти світові, що гріх закінчується смертю і що пекло насправді». Я знову подивилася на жінку. З костей скелета виповзали черв’яки. Вогонь не приносив їм ніякої шкоди. Ісус сказав: «Вона знає про цих черв’яків і відчуває їх». «Боже мій, помилуй! – скрикнула я, коли вогонь досягнув максимальної сили, розгорівшись на повну потужність! Жінка-душа затремтіла від стонів і тяжких ридань. Вона була проклятою. Шляху назад не було. «Чому вона тут?» – запитала я Ісуса тихим перестрашеним голосом. Ісус відповів: «Ходімо!» Стежинка, по якій ми йшли, була крутою і йшла повз багато вогненних ям-пасток, які навколо виднілись. Зі всіх сторін доносились стогони і плачі живих мерців. У пеклі не буває спокійного часу! У повітрі стояв густий запах смерті і тіла, що розкладалося.
Ми підійшли до другої ями. Вона була таких самих розмірів. У ній був ще один скелет. З ями голосив чоловічий голос: «Господи, помилуй мене!» Чи це чоловіча, чи жіноча душа я могла впізнати тільки по голосу. Мужчина ридав: «Я так жалію, Ісусе! Прости мене! Візьми мене звідси! Я мучусь тут вже багато літ. Благаю Тебе, виведи мене звідси!» Скелет затрясся від плачу: «Ісусе, візьми мене звідси!» Я подивилася на Ісуса і побачила, що Він також плаче. «Господи Ісусе!» – взивав чоловік з палаючої ями, – невже я не досить вистраждав за свої гріхи? Після моєї смерті минуло вже 40 років!» Ісус відповів: «Написано, праведник вірою жити буде. Всі богохульники і невіруючі будуть вкинуті в озеро вогненне! Ти не повірив істині! Мій народ багато разів показував тобі шлях, але ти не слухав їх. Ти насміхався над ними і відкидав Євангеліє, хоча Я помер на Хресті за тебе. Ти насміхався наді Мною і не покаявся в гріхах. Отець тобі дав багато можливостей для спасіння. Якщо б ти тільки послухав!» Ісус розплакався. «Знаю, Господи, знаю, – заголосив чоловік. – Але я ж тепер, тепер я каюсь! Дуже пізно, – відповів Ісус, – вирок вже винесений!» Чоловік продовжував взивати: «Господи! Багато з моїх близьких ось-ось потраплять сюди. Вони також не покаялись! Господи, будь ласка, дозволь їм сказати, щоби вони покаялися у своїх гріхах, поки вони ще на землі! Я не хочу, щоби вони прийшли сюди!» Ісус відповів: «У них є проповідники, священики і наставники! Всі вони проповідують Євангеліє і розкажуть їм про все. У них є сучасні технології зв’язку та інші способи, аби донести послання про Мене. Я посилаю священиків, щоби люди могли повірити і спастися. Якщо вони не повірять, почувши добру новину, їх не переконає і факт воскресіння з мертвих!» При цих словах чоловік розсердився і почав вивергати прокляття. Від нього виходили злі богохульні крики. Я зі страхом дивилася, як піднімається полум’я, як горить і розкладається його мертве тіло, яке розпадається. Під мертвою оболонкою чоловіка я побачила його душу. Вона здавалась брудною сірою субстанцією, що заповнювала його внутрішнє єство. Я обернулася до Ісуса і скрикнула: «Господи! Як це страшно!» Ісус відповів: «Пекло існує, і суд також – реальний!» Я дуже люблю їх, дитино Моя! Але це лише початок тих страшних речей, які Я хочу тобі показати. Далі ти побачиш набагато більше. Заради Мене, розкажи світові, що пекло існує і що людям треба покаятися у своїх гріхах! Ходімо, слідуй за Мною! Нам треба іти далі!»
У наступній ямі знаходилась жінка невеликого росту, літ вісімдесяти. Не можу сказати, як я визначила її вік, але все ж таки визначила. Під дією вогню з її тіла злізала шкіра, і залишились тільки кості з брудною темно-сірою душею всередині. Я дивилася, як поїдав її вогонь. Скоро залишились тільки кості з повзаючими по ній черв’яками, які не горіли у вогні. «Господи, як це жахливо, – скрикнула я! Я не впевнена, що можу піти далі, це просто нестерпно!» Весь простір, навколо був заповнений ямами з палаючими в них душами. «Дитино Моя! Ти тут для того і є, – відповів Ісус. – Ти повинна все це побачити і розповісти правду про пекло. Небо існує, пекло також існує! Ходімо! Нам треба йти далі!»
Я повернулася і подивилась на жінку. Вона стогнала у відчаї. Свої руки-кості вона склала ніби в молитві. Я не змогла стримати сліз. Я знаходилась у духовній формі і притому плакала, і розуміла, що люди в пеклі відчувають те ж саме. Ісус знав мої думки. «Так, дитино Моя, – сказав Він, – вони все відчувають! Тут люди мають ті ж думки і почуття, що і на землі. Вони пам’ятають своїх рідних і друзів і всі невикористані можливості покаятися. Вони зберігають пам’ять. Якщо б лише вони прийняли Євангеліє і покаялися, поки ще було не дуже пізно!». Я ще раз подивилася на стару жінку і помітила, що в неї тільки одна нога і на спині в неї якісь дірки. «Що це таке?» – спитала я Ісуса. Він відповів: «Дитино Моя. На землі в неї був рак і вона дуже страждала. Їй зробили хірургічну операцію, щоби врятувати життя. Багато літ вона зносила нещасне існування. Мої люди – священики, приходили до неї помолитися і сказати їй, що Я можу зцілити її! Вона ж відповідала: «Мені це послав Бог!» Не хотіла покаятися і повірити в добру новину. Одного дня вона пізнала Мене, але потім вона почала Мене ненавидіти і сказала, що їй не потрібний Бог і що вона не хоче, щоби Я зцілив її. Але Я продовжував звертатися до неї, намагався допомогти їй, зцілити її, благословити її. Вона відвернулась від Мене, і прокляла Мене, сказала, що не хоче Мене. Мій дух продовжував звертатися до неї, навіть коли вона відвернулась від Мене. Я все ж старався її притягнути Своїм духом, але вона не слухала. Потім вона померла і опинилася тут». Стара жінка крикнула до Ісуса: «Господи Ісусе, прости мене, я жалію, що не покаялась, коли була на землі, – плачучи, вона голосила до Ісуса. – Якби ж я покаялася, доки не було пізно! Господи, виведи мене звідси! Я буду Тобі служити, я буду доброю. Невже я не досить вистраждала? Чому я так довго чекала, чому я допустила, що Твій Дух залишив мене?» Ісус відповів: «У тебе було багато шансів, щоби покаятися і служити Мені». Коли ми відходили від неї, на обличчі Ісуса залишилась глибока скорбота. Почувши крики старої жінки я спитала: «Господи, що буде далі?» Навколо я відчувала страх. Нас огортали стогони, болі, печалі, атмосфера смерті. Зі скорботою і жалістю ми підійшли до наступної ями. Я змогла це зробити тільки з Його допомогою. Ще на відстані я почула жіночий стогін про покаяння з просьбою про прощення. «Якщо б тільки я могла помогти їй!» – подумала я. Грішники, не чекайте, коли Дух Божий залишить вас!
У наступній ямі я побачила жінку на колінах, яка ніби чекала чогось. В її скелеті було також декілька дірок. Її всю охопив вогонь, виділялись тільки кості. Голова була лисою, а на місці очей виднілись лише отвори. В її приклонених ногах горіли вуглики, і вона намагалася їх погасити. Але вогонь прилипав до її ніг, а мертве тіло падало вниз. Вона заридала: «Господи, Господи! Виведи мене звідси!» Їй, врешті, вдалось добратися до краю ями. Мені здалося, що вона ось-ось вибереться з неї, але тут підлетів біс з великими крилами, який скинув її назад в яму. Він був коричнево-чорним і весь покритий волоссям. Глибоко запалі очі яскраво горіли. А розміром він був з невеликого ведмедя-грізлі. Біс накинувся на жінку і просто-напросто кинув її знову у вогонь. Я з жахом спостерігала за цим. Мені хотілось взяти її в руки, зігріти її, попросити Бога зцілити її, вивести її звідси. Ісус знав мої думки і сказав мені: «Дитино Моя! Суд вже відбувся! Бог вже сказав Своє слово! Я кликав і кликав її до покаяння, до служіння, коли вона була ще дитиною.
Коли їй було 16 років, Я прийшов до неї і сказав: «Я люблю тебе! Віддай своє життя Мені і йди за Мною. Я покликав її до призначеної мети. Я кликав її все життя. Але вона не почула». Вона відповіла: «Коли-небудь я послужу Тобі! Але зараз у мене немає для Тебе часу! У мене немає часу. Розумієш, у мене своє життя і я забавляюсь. Може завтра в мене з’явиться час». Але такого завтра ніколи не буде! Вона чекала даремно. Жінка покликала Ісуса: «Моя душа страждає. Я не можу вийти звідси. Розумію Господи, що я більше хотіла світу, ніж Тебе! Мені хотілось багатства, слави, благополуччя. Я отримала це. Я могла купити все, що хотілося, я була господинею свого життя. Я була найкрасивішою, наймоднішою жінкою свого часу. У мене було багатство, слава і добробут. Але тепер я розумію, що взяти це зі собою після смерті неможливо! О, Господи, пекло жахливе! Я не маю спокою ні вдень, ні вночі! Постійно відчуваю біль і муки! Поможи мені, Господи!»
Жінка зі стражданням подивилася на Ісуса і сказала: «Дорогий Господи, якби я лише послухала Тебе. У мене залишилось тільки розчарування. Причому навіки! Я хотіла служити Тобі, коли буду для цього готовою. Я думала, що Ти будеш завжди чекати на мене. Як я помилялась! У свій час я була дуже красивою жінкою, і користувалась великим успіхом. Я знала, що Бог кличе мене покаятися. Все моє життя Він намагався притягнути мене Своєю любов’ю і я думала, що можу його використовувати як будь-кого і що Він завжди буде поруч. Так, я завжди використовувала Бога. Він так старався розбудити мене, аби служити Йому, а я весь час думала, що Він не потрібний мені. Як же я помилялась! Мене почав використовувати сатана і я все більше служила йому. Врешті я полюбила його більше, ніж Бога. Мені подобалось грішити і я не зверталась до Бога. Сатана використовував мою красу і гроші і всі мої думки були направлені на те, щоби він дав мені для цього якомога більше сили. Але навіть тоді Бог бажав притягати мене до Себе. Я ж думала, що в мене є ще час. Якось, коли я їхала в машині, водій врізався в дім і я померла! Господи, будь ласка, виведи мене звідси!» Вона говорила, простягаючи до Ісуса свої кістляві руки. І весь цей час вогонь пожирав її. Ісус відповів: «Мій суд відбувся!» По її обличчі потекли сльози і ми пішли до іншої ями. Я плакала, дивлячись на жахи пекла.
«Господи, – скрикнула я, – страждання дуже реальні. Коли душа потрапляє сюди, не залишається надії, життя, любові. Пекло дуже реальне! Виходу немає». «Вона (ця жінка) буде горіти вічно в цьому вогні. Час вийшов! – сказав Ісус. – Ми сюди повернемося завтра!»
«Друзі, якщо ви живете в гріху, будь ласка, покайтеся! Якщо ви народились з висоти, а потім відвернулись від Бога, покайтесь, і поверніться знову до Нього. Ведіть праведне життя. Тримайтесь істини! Прокиньтеся, поки ще не пізно і ви перебуватимете у вічності з Господом на небі!»
Ісус заговорив знову: «У пекла є тіло, як у чоловіка, який лежить на спині в центрі землі. Пекло має форму людського тіла. Воно дуже велике з багатьма відділками страждань. Розкажи людям на землі, що пекло існує! У ньому знаходяться мільйони проклятих душ. З кожним днем їх стає все більше. У день Страшного суду смерть і пекло будуть кинуті в озеро вогненне. І це буде друга смерть!»