Ми з Ісусом стояли на виступі першого ярусу камер. Виступ був трохи більше, ніж один метр у ширину. Я подивилася вверх і наскільки вистачало погляду, могла бачити інші виступи, які здавалось велетенським котлованом. На виступ і доріжку виходили камери, вириті прямо в землі. Як у звичайній в’язниці, камери розміщувались у ряд, на відстані одна від іншої півметра. Ісус сказав: «Ця будівля підноситься на 30 км у висоту від основи пекла. У камерах мучаться душі, що займалися чаклунством або окультизмом. Вони були чародіями, медіумами, розповсюджувачами наркотиків, ідолопоклонниками і ворожбитами. Ці душі здійснювали величезні мерзенні справи проти Бога і багато з них знаходяться тут вже сотні років. Вони не покаялися, обманювали людей і відвертали їх від Бога. Ці душі винні в тяжких гріхах проти Господа і Його народу. Зло і гріх це – їхня любов і пристрасть!»
Ідучи за Господом по доріжці, я заглянула в центр пекла, де продовжувалась бурхлива діяльність. У темному світі я бачила різного кольору силуети. Попереду виднівся безконечний ряд камер. Я подумала, що муки в камерах не можуть бути страшнішими, ніж в ямах. Але звідусіль доносилися крики і стогони загублених душ. Я почувала себе дуже погано. Серце моє наповнилося великим смутком. Ісус сказав: «Дитино Моя! До цього часу Я не дозволяв тобі чути ці крики, але тепер Я хочу показати тобі, як сатана приходить, щоби вкрасти, знищити, погубити. Тут, у пеклі, для різних душ – різні муки. Сатана буде їх мучити до страшного суду, коли смерть і пекло будуть кинуті в озеро вогненне. Крім того, вогненне озеро часами проходить по пеклу».
Ми йшли далі і крики ставали все голоснішими. Я йшла поруч з Ісусом і з камер доносилися тяжкі стогони і крики. Одну камеру освітив червоний колір. На кріслі-гойдалці сиділа стара жінка. Вона вся тряслася і плакала, немовби розривається її серце. Не знаю чому, але мене здивувало, що в неї було звичайне людське тіло. Камера була абсолютно порожньою, не враховуючи жінки на гойдалці. Стіни були покриті світлою глиною, нанесеною прямо на землю. Вхідні двері займали весь простір з входу. Двері були зроблені з чорного металу і з металевою решіткою. Відстань між решітками була досить великою і ми з Ісусом могли бачити всю камеру. Колір лиця жінки був сіруватим, як попіл, ніби шкіра її була чимось підфарбованою. Вона гойдалася вперед і назад. По її обличчі стікали сльози. Із страждальницького вигляду лиця я зрозуміла, що вона переносить величезний біль і неймовірні муки. Я подумала: «За що ж вона сюди потрапила?» Раптом, перед моїми очима жінка почала змінюватись. Спочатку – у дуже старого чоловіка, потім – у молоду жінку, згодом – у жінку середніх літ і насамкінець прийняла попередній вигляд. Всі ці переміни я спостерігала в якомусь шоковому стані. Побачивши Ісуса, вона закричала: «Господи, помилуй мене! Виведи мене з цього місця мук!». Сидячи у своєму кріслі, вона нахилилася вперед до Ісуса, але не могла дістатися до Нього. Зміни в ній продовжувались, змінювався навіть одяг. Вона одягалась то в чоловічий одяг, то в плаття молодої дівчини, то в одяг жінки середніх літ, то знову ставала старою жінкою. Всі ці переміни зайняли лише кілька хвилин. Я спитала Ісуса: «Господи, чому?» Вона знову заголосила: «Господи! Забери мене звідси, поки вони не повернулись». Тепер вона стояла перед дверима камери і барабанила по решітці і кричала: «Я знаю, що Твоя любов справжня, я знаю, що Твоя любов істинна! Випусти мене звідси!» У цей момент, коли жінка голосила, я з жахом побачила, як від неї починає відділятися тіло. «Вона не така, як виглядає», – сказав Господь. Жінка повернулася в крісло і знову почала гойдатися. Але тепер у кріслі сидів скелет з брудною субстанцією всередині. Те, що лише декілька хвилин назад було добре одягнуте з тілом, перемінилося в силует з чорних обвуглених костей, з пустими впадинами замість очей. Душа жінки стогнала і кричала, голосила до Ісуса в покаянні, але було вже запізно. Дуже пізно. «На землі, – сказав Ісус, – ця жінка була ворожкою і прихильницею сатани. Вона не тільки сама займалася чаклунством, вона вчила чаклунства інших. Вся її сім’я займалася чорною магією. Вони любили темряву а не світло. Багато разів, – продовжував Ісус, – Я кликав її, але вона насміхалась наді Мною і казала: “А мені подобається служити сатані! Я буду служити йому”. Вона відкидала істину і не хотіла покаятися в гріхах, багатьох відвернула від Господа, і тепер деякі з тих людей мучаться з нею в пеклі. Якби ж вона висповідалася у священика, Я б врятував її, як багатьох членів її сім’ї, але вона не слухала Мене. Сатана обдурив цю жінку, запевнив її, що вона дістане власне царство в нагороду за служіння йому. Він сказав їй, що вона ніколи не помре, але буде жити з ним вічно. Вона померла, прославляючи сатану. Прийшла сюди і попросила обіцяного їй царства.
Сатана, батько неправди, розсміявся їй у лице, і сказав: “Ти що, думала, що я поділюся своїм царством з тобою? Ось твоє царство!” Він закрив її в камері й продовжує мучити день і ніч. На землі ця жінка вчила чаклунства, білій і чорній магії. Одна з її пасток полягала в перевтіленні молодої жінки в жінку старих літ або навіть у мужчину. Тоді це було забавним робити такі перевтілення. Вона навіть залякувала менш спокушених ворожок. Але тепер вона відчуває муки пекла. Її тіло розкладається при кожному перевтіленні. Вона вже не може контролювати свої дії, але, однак, намагається зробити перетворення, хоча її істинна суть – брудна душа в скелеті. Сатана використовує її для своїх злих намірів, але при цьому знущається і насміхається над нею. Кожний раз, коли вона стає перед сатаною, він мучить її для свого задоволення. Я кликав її багато разів і міг спасти її, але вона не послухала Мене. Зараз вона молить і голосить про прощення, але вже занадто пізно. Надії в неї більше немає». Я подивилась на жінку, навіки увінчану на страждання і біль. Хоча вона була грішницею, серце моє наповнилося співстражданням: «Господи, як це жахливо!», – розплакалась я.
Потім, ніби не помічаючи Ісуса і мене, перед входом у камеру з’явився коричневий сатана, розміром з ведмедя. Він відчинив двері ключем і почав видавати страшні крики. Жінка зі страху заголосила, а він почав виганяти її з камери. Ісус сказав: «Цей сатана постійно мучить її». Я побачила, як її вигнали з камери і кудись потягнули. «Дорогий Господи, – кажу я. – Невже нічого не можна зробити!» Мені було так її шкода! «Дуже пізно, – відповів Ісус. – Дуже пізно!»