Усі місіонери готуються до того, що на новому місці вони можуть зазнати гонінь. Проте часто ці гоніння відбуваються в нашому розумі, а не в реальному житті. Ми себе вже заздалегідь заганяємо.
Одна знайома мені дівчина збиралася їхати на місіонерське служіння в Китай. Вона так була «накручена», що, ще перебуваючи в Україні, вона вже «працювала в підпіллі». Те, що вона вже прийняла рішення їхати в Китай, призвело її до величезної емоційної напруги. Звісно, у такому стані не може йти мова про будь-яке служіння. Місіонеру важливо завжди бути в спокої і мирі, і не варто заздалегідь заганяти себе самого. Поки ніхто вас не переслідує – розслабтеся і відпочивайте.
«І сказав Господь: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його» (Вих. 3:7).
Що привернуло увагу Бога до Єгипту? Крики народу. А що сьогодні відлякує місіонерів від Єгипту? Крики народу, які Бога привернули, а нас лякають.
Бог звернув увагу на цю країну, а ми не їдемо туди, бо боїмося. Те, що Бога привертає, нас чомусь відлякує.
Нам треба дивитися на усе так, як на це дивиться Бог. Якщо десь є плач – я туди їду, а інші – навпаки. Це проблема. Нам необхідно міняти свій менталітет. Тоді не диявол буде для вас проблемою, а ви для нього, і тому він вас тримає, щоб ви туди не поїхали. Він стверджуватиме, що вам туди ще рано, він наведе вам безліч доказів того, чому вам не варто їхати туди саме зараз – і ви не поїдете до кінця свого життя.
Перестаньте гнати самі себе! Як мовиться, вирішуйте проблеми в міру їх появи. Безглуздо хвилюватися завчасно, тому перебувайте в мирі – і Бог Сам усе влаштує. Адже це Він посилає вас виконувати Його завдання і тому зацікавлений у вашій цілості і збереженні.