Господь – Цілитель

Ісус – Цілитель. У Нього є Свій спосіб зцілення, який знаходимо в Писанні. Кожне зцілення, яке робив Ісус, було пов’язане з навчанням. Він зціляв і не обмежувався лише цим. Він використовував кожну можливість, щоб навчати Своїх апостолів.

Коли я щоденно ходила з Господом у молитві, Він почав дедалі більше вчити мене про Своє служіння зцілення. Він дав мені змогу бути ефективнішою, дозволивши Йому працювати через мене.

На початку служіння зцілення було багато речей, які я не розуміла. Одне з запитань, яке багато людей ставили мені і яке я ставила собі, було: «Що відбувається, коли молишся за людей, а вони не зціляються, коли вони помирають, коли Господь відповідає на молитву тим, що забирає особу додому? Як розрадити близьких у цьому страшному переживанні, коли вони надіялися і молилися за зцілення?»

Саме через такий досвід я навчилася одного визначення зцілення. Сьогодні я вживаю це формулювання, коли люди запитують мене, чим є служіння зцілення.

Сказати Богові «так»

Кілька років тому мене відвідав батько дев’ятирічної дівчинки. Він був дуже пригнічений. Це була їхня єдина дитина, і вона вмирала від лейкемії. Він чув, що мною послуговувалися як знаряддям Господа, щоб приносити Господнє зцілення людям, хворим на лейкемію, особливо дітям.

У відчаї він сказав: «Я спробував усе, але нічого не спрацювало. Я навіть звертався до Ісуса, і Він не допоміг, отже, тепер все залежить від вас».

Я відповіла: «Якщо ви забули, що я працюю тільки в Ім’я Ісуса, що я лише знаряддя в Його руках, то ви будете знову дуже розчаровані».

Я пішла з ним у лікарню, сподіваючись, що зможу принаймні його заспокоїти. У лікарні лежала маленька дівчинка і помирала у великих стражданнях. Коли я стала навколішки і взяла дитину за руку, то відчула через ту маленьку руку наче передане мені послання: «Не я потребую зцілення, а мій тато. Я щаслива піти».

Я вирішила, що повинна поговорити з батьком, тому що він намагався примусити мене сказати, що його дочка буде зцілена. Саме це він насправді хотів почути. Якби сестра Брідж сказала це, він би почувався добре.

Коли я стояла навколішках біля того ліжка, я хотіла сказати: «Вона буде зцілена, як ви хочете». Але тоді я посіла б місце Бога. Я опинилася б у становищі, коли співчуття говорить за мене. Співчуття – добра річ, але воно не повинно брати на себе роль говорити від Імені Бога.

Я вийшла з палати в приймальню разом із батьком і поговорила з ним і його дружиною. Я взяла їхні руки у свої і сказала: «Я хотіла б сказати, що Мері буде зцілена, як ви хочете, але я не знаю, як вона буде зцілена. Проте я знаю, що Ісус не розчарує вас, тому що Він любить вас і любить вашу маленьку Мері набагато більше, ніж будь-хто. Він дасть вам силу, яку потребуєте, і Він зцілить Мері так, як, на Його думку, є найкраще».

У той час, коли я говорила з батьками, вони не могли прийняти того, що я казала. Вони були дуже засмучені. Залишаючи лікарню, я хотіла зцілити Мері, але усвідомлювала, що не можу. Це усвідомлення, що ти не можеш зробити того, що хочеш, показує, що ти є тільки знаряддя, що в тебе нема влади над тим, що робить Бог.

Люди часто діють так, ніби можуть змусити Бога зробити те, що хочуть, щоб Він зробив. Якщо ви будете дуже вірити чи говорити правильні речі або якщо у вас буде достатньо віри, тоді Бог змушений діяти. Але через цей досвід Бог навчив мене, що Він не змінюється, аби задовольнити нас. У процесі молитви і через молитву змінюємося ми, щоб почати жити згідно з Божою волею.

Коли ми це усвідомлюємо, то можемо прийняти різні ситуації, тому що Бог дає силу, благодать і бачення. Він відкриває нам Свою волю з більшою ясністю.

Приблизно через три дні після мого візиту до лікарні батьки зателефонували і повідомили мене, що маленька Мері померла. Я відразу подумала: «Ліпше мені піти до них. Вони, напевно, вбиті горем».

Я завжди буду пам’ятати образ красивої дівчинки в труні в похоронному домі і її батьків, що стояли поряд. Батько підійшов до мене, обняв і сказав: «Сестро Брідж, я хочу подякувати вам». Він обернувся, простягнув руку до своєї маленької дівчинки і продовжив: «Знаєте, я тепер розумію, що зцілення не означає наполягати на своєму, але одержати силу і благодать, щоб сказати «так» Божому Промислу. Я усвідомлюю тепер, що маленька Мері не моя. Вона була дана мені, щоб виховувати, любити і піклуватися, але вона належала Господу, – і хто я такий, щоб вказувати Богові, що Йому слід робити?»

«Але, – вів далі він, – хочу сказати вам, що два дні тому я не міг цього прийняти. За годину до її смерті я не міг цього прийняти. Тепер я розумію, що Бог дає нам силу на те, що нас має спіткати, не за місяць чи за два тижні наперед. Він дає нам силу в той момент, коли ми її потребуємо. Я просто хочу подякувати вам. Мері була зцілена і забрана на Небо, а я, її тато, залишений, щоб говорити про красу сили Господа і про те, що Він відповідає на молитву».

Те, що сказав той батько, відкриває нам сенс зцілення. Зцілення – це сказати Богові «так». Коли ми, як діти Божі, зможемо сказати Йому «так», то ми ніколи не зазнаємо болю. Господь ніколи не зробить у нашому житті щось таке, що завдасть нам страждань. Він Бог любові. Насправді саме наш спротив, відхід від Бога і наше «ні» ранять нас.

Я розумію, що моя місія в цьому служінні зцілення полягає в тому, щоб допомагати людям усіх станів сказати Богові «так», так само, як і я повинна говорити Богові «так» у щоденному житті.

Розглянемо кілька біблійних історій, щоб побачити, як зціляв Ісус під час Своєї місії на землі і як люди були задіяні в цьому процесі зцілення. Ці розважання допоможуть нам ліпше зрозуміти, як Він зціляє сьогодні. Він той самий Бог тепер, що й був тоді, і ми не надто відрізняємося від тих людей, які жили в новозавітні часи.

Попередній запис

Що робити на молитві

Наступний запис

Паралітик