ГРІХИ ПРОТИ ДРУГОЇ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ

Друга Божа заповідь не тільки приписує виявляти Божому імені належну почесть, але також забороняє все те, що зневажає святість Господнього імені. Тож погляньмо на різні гріхи, якими можна провинитися проти другої Божої заповіді. Сюди належать:

Легковажне вимовляння Божого імені

Друга Божа заповідь приписує Боже ім’я намарно не вимовляти. Що значить намарно? Намарно – значить без слушної причини, без застанови, у гніві, у жартах, з пустої звички і т.п. Св. апостол Павло навчає: «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре» (Еф. 4:29). Скільки людей у нетерпеливості або гніві намарно, без потреби взивають ім’я Боже, наприклад: «О Боже, які ті діти чи люди прикрі!» При кожному малому подразненні вони нетерпеливо взивають: «О Боже, Ісусе, Маріє!» Скільки людей з пустої звички бігмаються, взивають Бога на свідка, щоб своїм словам надати більшої поваги. Чи це не є зневагою Господа взивати Його при кожній суперечці? Хто Бог, а хто ми? Ми, мале, немічне, грішне створіння, у маловажній справі кличемо на свідка свого Створителя й Суддю.

У Св. Письмі Старого Заповіту сказано: «Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім’ям надаремно» (Втор. 5:11). Зневажають Боже ім’я ті, що Його вживають у жартах, при пиятиці, як-от: «Пиймо ще третій раз, бо в Трійці Бог перебуває!» Чи це не є кпини з Божого імені і св. Трійці? Ісус Христос у св. Євангелії перестерігає нас перед пустими словами й грозить за них Божим судом: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:36). Коли ж за кожне пусте слово треба буде відповідати перед Богом, то що сказати за взивання Божого імені в гніві чи жартах? Св. апостол Павло, маючи на увазі зневагу Божого імені, наказує: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф. 4:31).

Прокльони

Хто грішить прокльонами? Та той, хто в злості бажає Божого прокляття або собі, або іншим. Уживати прокльонів у гніві – це погана звичка, яка характеризує людину з негативної сторони. Часто буває так, що батьки в злості проклинають своїх дітей, бажаючи їм усякого зла, а навіть смерті. Чи, справді, батьки, що люблять своїх дітей, бажали б, аби їхній проклін сповнився на їхніх дітях? А якщо ні, то чому проклинати їх та призивати Божу кару?

Добрі батьки повинні виховувати своїх дітей не прокльонами, але любов’ю, терпеливістю та молитвою. Під цим оглядом мати митрополита А. Шептицького дає всім нашим батькам прегарний приклад. Коли одного разу запитали її, що вона робила, що так гарно виховала своїх п’ятьох синів, вона відповіла: «Я любила їх і старалася пізнати, ким кожний із них є. Моя єдина система виховання – це молитва «Богородице Діво». Ніщо інше, лише «Богородице Діво». Хлопець добрий, чемний, вчиться, слухає, є здоровий – «Богородице Діво». І навпаки, – хлопець зле виконує завдання, непослушний, наражається на небезпечний випадок, знову – «Богородице Діво» .

Ніколи не проклинаймо свого життя або родини чи праці. Ніколи в прокльонах не бажаймо собі або іншим смерті, бо тільки Господь Бог має право на наше життя. Чи добрим свідченням про нас є, коли ми свої уста уживаємо для молитви, ними приймаємо св. Причастя, а опісля тими самими устами через прокльони зневажаємо Бога? Св. апостол Яків перестерігає нас перед неопанованим язиком, кажучи: «Всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Як. 3:7-10). Ісус Христос у св. Євангелії добре нас учить, як уживати язика: «Ваше ж слово хай буде, – каже Він, – так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:37).

Богохульства

У чому полягає богохульство? Ним грішить той, хто з погордою визиває Бога, кпить собі з Нього, Його прикмет, називає Господа образливими словами; хто кпить собі зі св. віри, Служби Божої. У Старому Заповіті за богохульство карали смертю. «А той, хто богозневажив Господнє Ймення, – сказано в книзі Левит, – буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий» (24:16).

Богохульством грішить також той, хто приписує Богові щось, що Йому противиться, наприклад, називаючи Його тираном або жорстоким, або коли перечить, що Бог щось має, як-от: що Бог не є справедливий, не є всемогутній, всезнаючий і т.п. Богохульство – один з найбільших гріхів. Це бачимо по тому, що Господь Бог часто гріх богохульства карає вже тут на землі.

Св. апостол Павло, перестерігаючи перед зневагою Бога, каже: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може» (Гал. 6:7). Коли тут на землі карають за зневагу величі короля чи Президента, то що сказати про зневагу найвищого і найсвятішого Божого Маєстату?

Попередній запис

ПОЧЕСТЬ ДЛЯ БОЖОГО ІМЕНІ

Наступний запис

ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ