Гріх (закінчення)

Г. Потрійна погана новина

  • Перша: усі згрішили

Слово Боже не робить винятків: «Нема праведного ані одного» (Рим. 3:10).

Коли цар Давид визнав свій гріх, він сказав, що згрішив тому, що він є грішником вже від моменту свого зачаття. У нього це в крові. «Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 51(50):7).

Чому лимонне дерево завжди родить кислі, а не солодкі і смачні плоди? Через одну просту причину: воно має корені лимонного дерева і не може родити нічого, крім лимонів. Так само й ми даємо плоди гріха, тому що серце, наш корінь, – гріховне. Ми потребуємо, щоб хтось замінив наше серце.

Ми є грішниками від народження, тому й грішимо.

Є два типи гріхів:

  1. Кричущі гріхи: будинки розпусти, бандитизм, злість, вбивство, гомосексуалізм, захланність і т.д.
  2. Гріхи лицемірства й обману, які замасковані, що дозволяє вважати себе добрими.

Як грішники, ми всі – чоловіки і жінки – належимо до однієї з цих категорій.

  • Друга: самі ми не в змозі спастися

Гріх є ніби нашою власною тінню, невіддільною від нас. Крім того, ми не маємо сили, щоб звільнитися від гріха, бо не здатні робити добро, якого прагнемо, хоча чинимо зло, якого стараємося уникати (Рим 7:19).

Коли почали запускати перші космічні кораблі, головною проблемою було те, що вони не мали достатньо потужностей, щоб подолати силу земного тяжіння, і падали. І чим вище вони піднімалися, тим жахливіше падали і розбивалися. Те саме стається і з нами, коли ми власними силами і засобами хочемо досягнути щастя, реалізуватися в житті і перетворити світ.

Ми не здатні повернутися до втраченого раю через те, що:

  • обираємо фальшиві дороги: матеріалізм, гуманізм без Бога, комунізм чи капіталізм і т.д.
  • узалежнені від самих себе: виконання закону, нашої власної справедливості, наших добрих вчинків і т.д.
  • покладаємо надію на фальшивих ідолів: сатанізм, магію, відьомство, знахарство, контроль свідомості, трансцендентальну медитацію, яснобачення і т.д.

Ми сліпі, не здатні знайти дорогу. І ніхто, крім Бога, не може допомогти.

Після вживання спиртних напоїв двоє п’яних чоловіків сіли в човен, щоб перепливти на другий берег ріки. Було темно, вони гребли всю ніч, але ніяк не могли причалити до другого берега.

Коли почало світати і вони трохи протверезіли, то зрозуміли, що не зрушили ні на метр, тому що човен було прив’язано до шпали на березі ріки.

Так само і ми прив’язані канатом гріха, який не дозволяє допливти до берега спасіння, скільки б зусиль ми не докладали.

Ані наші наміри, ані вчинки, ані наша власна справедливість, тобто добрі діла, не є достатніми, щоб отримати спасіння. Ми зв’язані мотузкою гріха, який заважає бути вільними і щасливими.

Птах не може літати, якщо він прив’язаний. Немає значення, чи це сталевий ланцюг, чи тонка нитка. Не має значення розмір кайданів, вони просто заважають йому злетіти.

Як людська істота не може спасти сама себе, так само жоден смертний не може спасти іншу людину через одну просту причину: сліпий не може вести сліпого, бо обоє впадуть у прірву.

Всі ми грішники, і один грішник не може спасти іншого. Перед цією драмою в нас виникає життєво важливе запитання: «Хто нас визволить від цього тіла, яке веде до гріха?» (див. Рим. 7:24).

  • Третя: ми маємо ворога, якого не можемо перемогти

У Господа є особистий ворог, який через обман і спокуси намагається вирвати в Нього Його дітей. Ідеться про сатану, князя брехні. Він від початку повстав проти Бога і намагався знищити наших прабатьків, змусивши їх повірити, що власними силами і засобами вони можуть стати, як Бог.

Він брехун, злодій і вбивця, бо обманює, спокушає і краде Боже життя, аж до занурення нас у смерть. Своєю брехнею він спонукає нас повірити в те, що ми власними силами і можливостями досягнемо щастя, певності і спасіння. Сатана зводить, обманює і вбиває.

Людина має проблему, яку вона не може розв’язати, а також непереможного ворога. Це найгірша новина, яку ми тільки можемо почути. Однак це правда. Жодна з тих газет чи журналів, які завжди були насичені негативною інформацією, ніколи ще не публікувала новини гіршої, аніж ця. Людина не здатна перемогти князя цього світу, ані звільнитися від тягаря гріха.

Саме гріх – це те, що перешкоджає нам відчути на собі любов Божу. Гріх – це помилка, замах на верховну владу Бога і брак віри в Його любов. Його наслідками є рабство і смерть.

Оскільки ми вже потрапили у вихор гріха, то не можемо своїми силами вибратися із нього, бо гріх домінує над нами і сатана продовжує обманювати нас брехнею і спокусами. Людина сама не може прийти до Бога! Людська істота не може спастися своїми власними зусиллями.

Як вівця, яка втекла з отари в пустелю, де нема доріг, не може повернутися, так само і для нас настає момент, коли повернутися вже неможливо.

Д. Визнай свою проблему

Ісус показав, що Він добре розуміє усіх грішників. Він їв із ними, дозволив повії вмити Йому ноги. Серед Його відданих послідовників були також люди сумнівної репутації. Він ніколи не відкинув ані не засудив жодного грішника. Він не міг порозумітися і звістити життя в повноті тим, які вважали себе добрими та досконалими. З ними Господь поводився дуже твердо і різко, аж назвав їх «гадючим поріддям і побіленими гробами».

Початком розв’язання проблеми є її визнання. «Найгіршим грішником є той, хто не визнає свого гріха» (М. Лютер). Тому найгірше, що може з нами статися, – це не вчинити гріх, а не визнавати свій гріх.

Без сумніву, ми є грішниками, але якщо ми це визнаємо, то вже матимемо велику перевагу, тому що тільки хворі можуть бути оздоровлені і тільки мертві можуть воскреснути. Коли сліпий вважає, що він бачить, і не визнає свого обмеження, він ніколи не знайде необхідних засобів, щоб розв’язати свою проблему. Ісус пояснює фарисеям: «Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!» (Ів. 9:41).

* *

Щороку з нагоди річниці своєї коронації король мав звичай відпускати одного із в’язнів.

У 25-ту річницю цієї події король разом із прем’єр-міністром і всім супроводом пішов у в’язницю, щоб самому вирішити, якого в’язня визволити на цей раз.

Кожен із засуджених, вважаючи, що саме він може бути щасливчиком, приготував цілу промову на свій захист, щоб виголосити перед королем:

– Ваша величносте, – сказав перший, – я невинний. Мій ворог мене несправедливо обвинуватив, і тому я тут.

– Мене, – додав інший, – сплутали зі злодієм, але я ніколи нікого не грабував. Навпаки, я щедрий і даю милостиню.

– Суддя мене несправедливо засудив, – промовив третій.

Так само кожен в’язень доводив королю, чому саме він заслуговує на звільнення.

Один в’язень, боячись наблизитися, стояв осторонь. Король запитав його:

– За що ти тут?

– Тому що я вбив людину, Ваша величносте, я вбивця.

– А чому ти його вбив?

– Тому що я був тоді дуже розлючений …

– Ти такий лютий?

– Я не міг опанувати свій гнів…

За мить король вирішив, кого звільнити. Він узяв скіпетр, і показав на вбивцю, якого щойно допитав:

– Ти виходиш з тюрми…

– Але Ваша величносте, – обурився прем’єр-міністр, – хіба будь-хто інший із цих в’язнів не здається Вам більш праведним, аніж оцей?

– Власне тому, – відповів король, – я звільняю цього поганця, щоб він розібрався зі всіма решта, які здаються такими добрими.

Єдиний гріх, якого Бог не може пробачити, – це той гріх, якого ми не визнаємо. Необхідно визнати, що ми грішники, які не здатні спастися власними силами, тому що тільки Він допускає, щоб той, хто зробив помилку і життя його стало некерованим, міг піднятися зі свого упадку. Бо якщо ні, то грішник продовжить занурюватися в сипучі піски гріха.

Із притчі про митника й фарисея розуміємо, що лише той, хто визнає свої гріхи, здатний отримати відповідну допомогу (Лк. 18:10-14).

ВИЗНАЙ ПЕРЕД БОГОМ СВІЙ ГРІХ: ТИ НЕ МОЖЕШ СПАСТИ СЕБЕ САМ

Попередній запис

Гріх

Наступний запис

Спасіння в Ісусі