Гріх

Мета теми: кожен буде переконаний – не звинувачений – у гріху. І тому кожен потребує спасіння, але не може спасти себе самого.

У попередній темі йшлося про Божу любов. Однак з огляду на те, що нас оточує, виникають певні логічні запитання:

  • Якщо Бог любить нас, тоді чому в особистому житті ми маємо стільки невпевненості, страхів, заздрості, брехні, емоційної нестійкості, суперечок, тривоги, суму, обмежень і самотності?
  • Якщо Бог любить нас, тоді чому таке нестабільне життя спільнот: сім’ї руйнуються, діти бунтують проти батьків, триває боротьба поколінь, суперечки і ненависть між тими та іншими?
  • Якщо Бог любить нас, тоді чому існують війни, голод, бідність, соціальна несправедливість, дискримінація, гніт і брак свободи?

Десь глибоко в душі нас пригнічує тривога: якщо Бог любить нас, тоді чому ми цього не відчуваємо? Чому наш світ – це не рай, в якому панують гармонія, мир і справедливість? У чому полягає проблема?

А. Проблема: гріх

Для того, щоб розв’язати проблему, передусім її необхідно визначити, бо інакше результату не буде.

Коли в нас ламається автомобіль, ми звертаємося по допомогу до механіка, щоб він усунув поломку. Коли в нас не працює годинник, несемо його до годинникаря, щоб він полагодив його. Але коли в нас ламається життя, до кого нам вдатися? Якщо світ чи наше існування не йдуть правильно? Тоді потрібно запитати Сотворителя світу, що трапилось?

Він у Своєму Слові показує корінь нашої проблеми: «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).

Гріх є тим, що заважає виявлятися в нашому світі любові Божій і реалізації Його плану щастя, миру і єдності. Гріх є причиною всього зла, яке турбує людство.

Бог послав зливу любові на сотворіння, але ми сховалися під скло, яке дозволяє нам бачити цю зливу, але не дозволяє просякнути живою водою Божої любові. Гріх є тією перешкодою, яка не дозволяє нам відчути Божу любов.

Б. Чим є гріх

  • Гріх – це помилитися в намірі, не бути тим, ким ми маємо бути, збитися зі шляху своєї ідентичності й щастя.

Відколи в раю сатана обманув наших прабатьків, змусивши їх повірити, що вони своїми силами можуть осягнути щастя, він вивільнив увесь жах, який ми зараз відчуваємо: спокушені тимчасовою чи поверховою насолодою, ми втратили постійне, навіть вічне щастя.

  • Гріх – це замах на верховну владу Бога. Це бажання захопити дерево пізнання добра і зла для того, щоб самому, окремо від Бога, вирішувати, що є добром, а що – злом.

Історія Авесалома, сина Давида, який збунтувався і намагався захопити трон свого батька, яскраво описує, у чому полягає гріх (2 Сам. 15-18).

Цей бунт залишив нас без чудового плану, який Бог мав для нас. Наслідки не забарилися.

Коли Адам у раю віддалився від Бога, Джерела життя, він також віддалився і від своєї дружини, перекладаючи вину на неї. Бог став ворогом творіння, яке збунтувалося проти Нього. Тоді постали ненависть, страх і насильство. Сильніший – Каїн – вбив слабшого – Авеля. Почалися війни, зародилися несправедливість, прагнення багатств і все зло, яке існує у світі.

  • Гріх – це недовіра до Бога, бажання самому спасти себе.

Гріх – це різні конкретні способи, якими показуємо, що віримо у власні шляхи і методи досягнення щастя, особистої і соціальної реалізації.

«А що не від віри, те гріх» (Рим. 14:23).

Не довіряючи Богові, ми віддаємо нашу довіру ідолам. Той, хто вірить у людські сили, які насправді є мізерними, чи створює ідолів, швидко розчаровується, тому що його серце прагне вічного, і цю спрагу ніщо і ніхто не може втамувати. Тому й виникають депресії, фрустрація, втрачається сенс життя.

Бог настільки сильно нас любить, що не хоче, щоб ми втрачали щастя, бо гріх більше шкодить людині, аніж Богові. Тому Він не хоче, щоб ми грішили.

«А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою» (Прип. 8:36).

Через гріх ми сідаємо на трон, який належить Богові, а навколо нас обертаються т. зв. «супутники» – робота, гроші, прив’язаність до дорогих серцю людей, розваг і навіть Сам Ісус.

В. Наслідки гріха

Гріх, раніше чи пізніше, призводить до прикрих наслідків:

  • Гріх поневолює:

Гріх – це павутиння, в яке людина потрапляє, втрачаючи власну свободу. Коли ми відчиняємо йому двері, він перетворюється на пастку, яка нас обмежує. Це – як водоспад на річці, який не дозволяє нам повернутися назад проти течії.

Настає момент, коли людина, як загублена вівця в пустелі, вже не здатна повернутися, бо вона не володіє собою і робить те, що нищить її зсередини. Її життя стає некерованим. У ньому переважають пляшка вина, пристрасть, прив’язаності чи почуття.

  • Гріх призводить до смерті: «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).

Коли Авесалом повстав проти свого батька Давида, намагаючись захопити трон, він закінчив життя, повіснувши на дубі (2 Сам. 18:9).

Раніше чи пізніше, гріх завжди призводить до смерті.

Попередній запис

Любов Божа

Наступний запис

Гріх (закінчення)