г) Зображення Розіп’ятого

У перші три століття зображали тільки знак хреста, але ніколи не зображали самого Розіп’ятого. Хрест був знаменом перемоги, і тому його оздоблювали дорогоцінним камінням. Вперше зображення Ісуса на хресті появилося щойно в V столітті, на дерев’яних дверях св. Сабіни в Римі. Христос, однак, зображений не як страждаючий, а як переможний Бог або впевнений у перемозі молільник. Починаючи від VI століття Христа на хресті зображають зодягненим у туніку, як, наприклад, у сирійському Кодексі Рабули. Хоча Христос померлий, очі в Нього відкриті. Це символ того, що смерть не торкнулася Його божественності. Рання Церква порівнює Христа з левом. Про лева кажуть, що його очі чатують, коли він спить у своїй печері. Христос виступає містичним левом. Тілесна смерть на хресті є для Нього містичним сном. Але одночасно Він чуває у Своїй божественності (пор. Grillmeier 83).

На Заході зображення Розіп’ятого Христа з’являються щойно у VIII столітті – на мініатюрах ірландців. Тут Христа завжди зображали в полотнищі та з відкритими очима. Каролінгське, а згодом і візантійське мистецтво дотримуються традиції, яка сягає аж у XIII та XIV століття. Містика страждань, на якій особливо наголошували францисканці, вносить зміни в зображення. Тепер у центрі уваги стає страждаючий Христос. Страждання починають зображати все більш реалістично та жорстоко, аж до перебільшувань барокового періоду.

Під час дискусії навколо згаданого на початку рішення щодо зображення розп’яття часто наголошувалося на тому, що не можна показувати дітям страшні, жорстокі зображення хреста. Звичайно, нам варто більш уважно поводитися сьогодні з різними убразами хреста. Жорстокі відтворення бароко не завжди сприяють поглибленню любові до Розіп’ятого або усвідомленню хреста як знамена Відкуплення та перемоги Божественної любові над ненавистю світу. Нам краще знову повернутися до традиції, яка розуміла хрест як знамено спасіння та перемоги і знак нашої приналежності до Бога та відмежування від влади світу. У похмурих зображеннях хреста часто виражається також і пригнічена агресивність. У Східній Церкві образи часто мають благотворніший вплив, тоді як Західна Церква не тільки розп’яття, а й низку сцен мучеництва подає досить жорстокими барвами. Християнські убрази все ж повинні бути цілющими убразами. Звичайно, не йдеться про те, щоб закрити очі на страждання. Страждаючий на хресті Христос може стати символом надії для людей хворих чи тих, які несуть особливо важкий тягар страждання. З ним вони не почуватимуться покинутими на самоті зі своїми болями. Але шматований болем Христос на хресті не повинен бути центральним моментом наших зображень хреста.

Попередній запис

в) Знак хреста

Наступний запис

а) у Павла