Дайте волю дорогим людям

Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. (Ів. 20:17)

Кілька місяців тому я спостерігав, як моя вісімнадцятирічна дочка іде від мене через чекальну залу Йоганнесбурзького аеропорту. Вона мала сісти в літак «Південноафриканських авіаліній», що прямував до Лондона. Вона планувала цю подорож кілька років і заощаджувала мало не кожен цент. То мав бути двомісячний відпочинок, під час якого вона сподівалася послухати улюблені «панкові» гурти, відвідати кілька мистецьких галерей і відчути себе мешканкою іншої країни. Також уперше вона від’їжджала з дому на якийсь час.

Коли вона обернулася, щоб помахати на прощання, мене огорнули суперечливі почуття. З одного боку, я радів за неї. Вона виростала, відмовляючись від своїх дитячих залежностей і починала самостійно вивчати життя. Вона мала знати, що їде з моїм повним благословенням. Своїми словами й поставою я прагнув сказати їй перед від’їздом: «Я люблю тебе, вірю тобі, пишаюся тобою і відпускаю тебе вільно. Ти моя найдорожча і люба дочка, і я в захваті від тебе».

Але, з іншого боку, відпускати її було нелегко. Хоча мій розум добре знав, що свобода тепер украй важлива для неї, частина моєї душі далі тужила за тими днями, коли вона полюбляла сидіти на моїх колінах і вбирала в себе все, що я казав. Однак ті часи давно минули. Я знав, що мушу почати з дочкою нові стосунки, що звільнять їй простір і дадуть свободу більшою мірою стати тією особою, якою вона хотіла стати.

Вельми популярний духовний автор Генрі Ноуен згадував, що справжнє порозуміння вимагає і близькости, і віддалі. Однак знайти рівновагу не завжди легко. Іноді ми потребуємо, щоб нас держали й обіймали. В іншому разі ми жадаємо простору, щоб рухатися вільно. І ситуацію ускладнює ще й той факт, що зазвичай потреби двох людей у стосунках у той чи інший момент цілком різні. Одній особі потрібна близькість, тимчасом як іншій – віддаль. Хтось один прагне, щоби його держали за руку, тимчасом як інший жадає волі. Однак, попри ці труднощі, якщо ми будемо докладати щирих зусиль, розрізняючи, коли належить бути близькими, а коли держатися на віддалі, це сприятиме лише тому, що наші найближчі стосунки стануть ще тіснішими і одержать нові можливості для росту.

Видається, що Марія Магдалина була саме тією особою, якій легше було держатися своїх близьких, ніж відпускати їх. Тож Ісус прагне тепер, щоб вона розкрила себе для нової просторої близькости в їхніх стосунках. Він заохочує її до цього, запевняючи, що Його духовна присутність як воскреслого Господа пошириться на весь всесвіт. Хоч куди Марія піде, хоч що вона зробить, Він буде з нею. Ніщо не зможе більше відокремити її від Його присутности і любови воскресіння. Через те їй більше не треба припадати до Нього. «Не торкайся до Мене, – каже Він до неї, – бо Я ще не зійшов до Отця».

Можливо, нам також іноді важко давати волю своїм близьким. Часто в близьких взаєминах ми держимося одне за одного і прагнемо підкорити собі іншу особу. Ми чинимо так, потребуючи безпеки або дістаючи фальшиве відчуття того, що ми маємо контроль чи владу над тим, що відбувається. Іноді наша потреба любови настільки велика, що коли хтось не виявляє до нас прихильности й турботи, ми готові чіплятися за них. Ми вимагаємо від них чимраз більше, ніж вони спроможні дати. Наслідком цього люди відчувають, що взаємини душать їх. Вони відчувають, що не мають досить свободи дихати, жити, рухатися. Як хтось сказав до мене під час подружніх консультацій: «Мені потрібно хоч трохи простору, щоб бути самим собою».

Божі стосунки з кожним із нас дають нам чудовий взірець просторової близькости. Чи зауважували ви колись, що Бог рідко виглядає настирливим? Я не можу говорити за вас, але сам я особисто ніколи не відчував, щоб Божа присутність нав’язувала себе мені. І ніколи не бачив, щоби Бог примушував мене чи накидав мені якийсь особливий спосіб дій. Дар Божої особистої любови ми завжди дістаємо вільно і маємо свободу відгукнутися на нього у свій особливий спосіб. І так само шлях Духа в нашому серці й розумі зазвичай тихий, ласкавий і привабливий. Нас ніколи не примушують до нього. З цієї причини ми завжди можемо відійти чи ухилитися від Божих спроб наблизитися до нас. І коли ми таки робимо це, Бог рідко відповідає громом з небес. Найчастіше Бог просто дає нам більше простору, щоб ми жили далі, як собі захочемо.

І наші стосунки з іншими повинні нагадувати ті взаємини, які ми маємо з Богом. З одного боку, ми направду хочемо виявляти до них свою любов і турботу. З іншого боку, ми маємо робити це, не чіпляючись за них. Ми мусимо поступово вчитися, як випускати їхнє життя зі своїх рук. Саме це й означає дати простір любим нам людям. Властиво, коли ми даємо їм змогу іти своїм шляхом, то кажемо їм щось на взір цього:

  • Я вірю, що тебе сотворено жити вільно.
  • Я віддаю твоє життя в люблячі руки твого Творця.
  • Я випускаю тебе зі своїх обіймів.
  • Я бажаю, щоб ти навчився робити власний вибір.
  • Я не вірю, що завжди знатиму найкращий шлях для твого життя.
  • Я хочу, щоб ти жив своїм життям відповідно до свого найкращого розуміння і переконань. Я поважаю образ Божий у тобі.
  • Я хочу навчитися любити тебе з розкритими руками.
  • Я люблю і благословляю тебе. Я маю певність у тобі – і так буде завжди.

Саме тепер ви могли б сказати ці слова уголос до близької вам особи, про яку б хотіли подумати. Можливо, ця людина має проблеми з алкоголем чи наркотиками або робить вибір, з яким ви незгідні, або не хоче відгукуватися на ваші жести любови й прихильности, як би ви хотіли. Звернуть увагу, як ці твердження впливають на ваші взаємини з цією особою. Зачекайте на Бога, щоб побачити, як Божий Дух впливатиме на ваші стосунки. Може статися так, що до вас прийде свій малий Великдень. Саме в той час, коли ми досвідчуємо нові можливості життя і зцілення в наших близьких стосунках, до нас приходить малий Великдень, який відкриває нам силу любови воскресіння. Нехай же це станеться з вами в наступні дні.

Вірш на згадку: Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ів. 15:13

Попередній запис

Відпустіть гілку і впустіть Бога

Наступний запис

Діліться посланням