ДВА ВИДИ ВИБОРУ В ПОШУКАХ І ВИКОНАННІ БОЖОЇ ВОЛІ

У наступній частині роздумів, присвячених проблематиці здійснення виборів і прийняття рішень, св. Ігнатій Лойола подає загальні принципи, які окреслюють, що може бути предметом вибору під час виконання Духовних вправ.

Незмінний вибір

«Необхідно, щоб предмет, стосовно якого маємо зробити вибір, був нам байдужий або добрий сам по собі, узгоджувався з ученням єрархічної Церкви, нашої святої Матері, та не був для неї поганим і їй не суперечив» (ДВ 170).

Щиро шукати Божу волю може тільки той, хто свідомо і добровільно перестав грішити, а кожне мимовільне моральне падіння покірно визнає на сповіді. Принципи, які подав св. Ігнатій, стосуються тільки вибору між добром і добром, а не між добром і злом.

Остаточним критерієм визнання чогось добрим або морально нейтральним є думка Церкви, яку св. Ігнатій дуже делікатно називає Матір’ю. Тут бачимо глибоке переконання Ігнатія, що Бог діє через Свою Церкву: через служіння єпископів і священиків, а також через моральні відчуття вірних.

Називаючи Церкву Матір’ю, Ігнатій тим самим свідчить, що вважає її не тільки релігійною організацією і суспільною структурою на службі морального життя вірних, а бачить у ній Містичне Тіло, Главою якого є Христос. Маємо справу з особовим підходом до Церкви, яка прагне допомагати нам у прийнятті важливих життєвих рішень. Будучи учнями Ісуса, які приймають Церкву як Його дар, найважливіші життєві рішення приймаємо в Церкві й за її згодою.

Участь Церкви в деяких наших життєвих виборах (наприклад, священиче рукоположення чи чернечі обіти) дуже помітна, але в інших рішеннях, наприклад, шлюб, часто зводиться до формальних справ у парафіяльній канцелярії. Наслідки цього часом дуже погані. Бо хоча багато людей одружуються «під оком душпастирів», але роблять це без належного приготування і глибокого розпізнавання. І тому не треба дивуватися, що після кількох років подружнього життя багато подружніх пар розлучаються. Їх справи розглядає спочатку цивільний суд, а пізніше й церковний. У багатьох випадках подружжя визнають неважним, часом навіть після багатьох років подружнього життя.

Змінний вибір і незмінний вибір

«Існують певні речі, обравши які, вибір змінити вже не можна, як-от: священство, подружжя тощо. Що ж стосується інших речей, то тут свій вибір можна змінити; наприклад, церковну посаду можна прийняти, а можна від неї відмовитися; так само й земні блага можна прийняти або відкинути» (ДВ 171).

Св. Ігнатій вводить важливе розрізнення між «незмінним вибором», тобто таким, який вже не можна змінити, наприклад, вибір священства чи подружжя, і «змінним вибором», тобто таким, який можна змінити, наприклад, навчальний заклад, роботу, посаду.

Заручини, вступ до чернечого ордену чи семінарії ще не є незмінним вибором. Це тільки стан приготування до прийняття незмінного рішення. Упродовж цього періоду молода людина повинна намагатися ґрунтовно духовно розпізнавати, щоб це був період пошуків і виконання Божої волі. Заручені, клірики і новики під час формації не повинні однозначно вважати своє перше рішення незмінним. Вони мають шукати внутрішнє пізнання, завдяки якому могли би у відповідний момент прийняти вільно і свідомо однозначне рішення.

Якщо під час формації труднощі й сумніви будуть обґрунтованими, то вони мають повне право змінити перше рішення. Форматори й душпастирі мають давати своїм підопічним повну свободу вибору й рішення, уникаючи будь-яких форм тиску на їхній вибір, а всі сумніви своїх підопічних повинні трактувати дуже серйозно.

Під час приготування кандидати до подружнього стану, до священства чи чернецтва повинні молитися не тільки про витривалість у покликанні, а й про світло Святого Духа, аби могли здійснити властивий, згідний з Божою волею вибір. У розпізнаванні покликання їх повинна супроводжувати турбота про внутрішнє очищення, аби в своєму виборі не керуватися двозначними, нечистими мотивами: особиста вигода, страх, хворі амбіції тощо. Найближчі особи, наприклад, батьки, мають уникати будь-яких форм тиску щодо вибору дітей.

Основне питання, яке молода людина повинна собі поставити в період приготування до окресленого стану життя: «Що мною керує в моєму виборі: прагнення Бога, Його слава і служіння Йому чи мої потреби, прагнення та побоювання»?; «Чи виконання Божої волі для мене важливіше від устремління до окресленого стану життя і виконання функцій, які з цим пов’язані?».

Здійснення незмінного вибору вимагає від людини духовної, моральної та емоційної зрілости. Якщо молода людина бачить свою незрілість і не готова прийняти рішення в справі незмінного вибору, то вона повинна почекати з прийняттям остаточного вибору всупереч очікуванням довкілля, вихователів і форматорів. Спочатку потрібно розпочати працю над своєю емоційною та духовною зрілістю. Тільки зріла людина може прийняти зріле незмінне рішення.

Розбиті подружжя, священики, які відмовляються від священства, ченці, які залишають орден після вічних обітів – сьогодні це часті випадки порушення незмінного вибору. Вони повинні бути пересторогою для тих, які стоять перед вибором життєвого стану, а тим самим перед прийняттям рішення, яке не можна міняти.

Попередній запис

ЧИСТОТА НАМІРІВ У ЗАУВАГАХ ПРО ВИБІР СВ. ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ

Наступний запис

Що робити у випадку помилкового рішення?