ДВА СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ В ТРЕТІЙ ПОРІ

Бог обдарував нас розумом і свобідною волею і заохочує нас включити ці здатності в пошуки, знаходження і виконання Його волі. Кожний людський вибір вимагає людського зусилля. Інтелектуальне, духовне та емоційне лінивство в розпізнаванні і пошуках Божої волі було би вираженням невірности Богові. Люди, які невпевнені в собі й бояться відповідальности, часом хотіли би перекинути тягар рішення на інших. Так вони пробують уникнути ризику прийняття рішення.

Аналіз багатьох екзистенціяльних ситуацій чітко показує, що брак однозначних життєвих виборів часто може бути джерелом людських драм чи навіть трагедій. Якщо людина сама не приймає рішень щодо свого життя, то звичайно «вирішують» інші або час – сліпа доля. Але сліпа доля і чуже рішення – випадкові й часто деструктивно впливають на життя. Людина може бути насправді щасливою тільки тоді, коли сама бере відповідальність за своє життя і приймає необхідні рішення.

Але людське зусилля, докладене до здійснення доброго вибору, є тільки відкриванням на Бога і дозволом, даним Його Божій Величі послуговуватися згідно зі своєю найсвятішою волею як нами самими, так і всім, чим ми володіємо (див. ДВ 5).

Взаємне доповнення двох способів здійснення вибору

«Якщо вибір не відбувся ні в перший, ні в другий час, то нижче подано два способи його здійснення в час третій» (ДВ 178).

Обидва способи здійснення вибору, які пізніше будуть представлені, характеризуються психологічною і духовною проникливістю. Св. Ігнатій показує себе великим фахівцем у входженні в глибину людської душі. Він сприймає людину інтегрально. Вміло поєднує духовний і психологічний вимір людини. Бо хоча здійснення вибору – це пошуки і знаходження Божої волі, тобто духовний процес, але в цей процес залучається вся людина – не тільки її духовна, а й розумова і почуттєва сфери.

Ці два способи здійснення вибору не можемо відділити один від другого. Вони становлять своєрідну цілість. Перший спосіб звертається передовсім до розумности інтелекту, до нашої здатности мислення і рефлексії, другий – до розумности серця, до інтуїції, до нашої здатности передчувати.

У першому способі здійснення вибору св. Ігнатій каже «обміркувати і зважити» (ДВ 181) духовну користь і перевагу, яка виникає як зі здійсненням цього вибору, так і з відмовою від нього. Натомість у другому способі дораджує не стільки «обмірковувати» і думати, скільки «попередньо збагнути» в собі порухи волі. Для цього задає виконати одну вправу і спостерігати за своїми емоційними реакціями.

У цих роздумах подамо буквальний текст обох способів здійснення вибору з короткими поясненнями окремих пунктів. Практичне використання цих способів здійснення вибору вимагатиме від нас не тільки теоретичних знань про них, а й глибшого відчуття наміру автора, який міститься як в окремих пунктах, так і в усій динаміці обох способів здійснення вибору.

Оскільки обидва способи становлять своєрідну цілість, їх треба застосовувати разом, не протиставляючи один одному, а поєднуючи, зауважуючи їхнє взаємодоповнення. Результати, отримані в одному способі, будуть підтверджені в другому. Різницю між результатами обох способів треба трактувати як своєрідний сигнал внутрішнього «роздвоєння» сфери розуму і почуттів, яке могло би бути перешкодою в здійсненні доброго вибору.

У цих роздумах свідомо не подаємо вправ для молитви. Обидва способи здійснення вибору – це вид вправ. Можемо попробувати застосувати їх до конкретного вибору й рішення, над яким тепер роздумуємо, або, повертаючись до якогось вибору, здійсненого в минулому, побачити, наскільки інтуїтивно ми застосовували один із запропонованих методів.

Перший спосіб здійснення вибору в третьому часі

Пункт 1

«Чітко окреслити собі те, стосовно чого маємо зробити вибір, наприклад, сан чи вигідну посаду, які можемо прийняти або відкинути, чи щось інше, що підпадає під змінний вибір» (ДВ 178).

Предмет вибору повинен бути спочатку чітко окреслений. Особа, яка здійснює вибір, повинна знати, чого насправді хоче і прагне. Не можна розпочинати вибір у великій невпевненості в собі, в якійсь емоційній та духовній невизначеності. У стані великих вагань і деякого загублення треба терпеливо чекати, аби окреслити своє почуттєве і розумове ставлення до вибору.

У виборі йдеться завжди принаймні про дві або більше можливостей, перед якими стає певна особа. Вона повинна, згідно з заохоченням св. Ігнатія, поставити їх перед собою. Якщо особа, яка прагне здійснити вибір, не бачить чітко, між якими видами добра повинна здійснювати вибір, то зробити вибір ще неможливо.

Прийняття однозначного рішення в ситуації, коли особа ще не уявляє собі можливости іншого вибору, виникає зазвичай із браку внутрішньої свободи. Вибір і рішення, пов’язане з ним, не можна здійснювати під впливом психічного примусу, страху за себе, побоювань за майбутнє, бажання втечі, хворих амбіцій чи також нечистого прив’язання до речей і людей.

Пункт 2

«Пам’ятати про мету, задля якої нас створено, – прославу Господа Бога та спасіння своєї душі. Поза тим, слід виробити в собі безпристрасність, тобто позбутися будь-яких невпорядкованих почуттів до такої міри, щоб не бути схильним чи чуттєво налаштованим радше прийняти певну річ, аніж її відкинути, чи, навпаки, радше відкинути, ніж прийняти» (ДВ 179).

Св. Ігнатій повторює тут засаду фундаменту Духовних вправ. Для того, щоб допомогти нам зрозуміти, у чому полягає ця безпристрасність, внутрішня свобода при здійсненні вибору, подано таке порівняння: «Натомість потрібно перебувати посередині, наче ото стрілка на вазі, щоби бути готовим вчинити так, як вважатимемо за краще для примноження Божої слави і хвали та спасіння своєї душі» (ДВ 179).

Пункт 3

«Просити Господа Бога, щоби Він зволив спонукати нашу волю і вкласти нам у душу те, що маємо зробити в пропонованій справі, аби якнайбільше докластися до Його хвали та прослави. Молити також про те, щоб ми зуміли добре й непомильно розважити все це за допомогою свого розуму і здійснити вибір згідно з Його найсвятішою волею» (ДВ 180).

Для здійснення доброго вибору має бути, крім внутрішньої свободи, також внутрішня вразливість, великодушність і щедрість стосовно свого Творця і Господа (див. ДВ 5). Добрий вибір, який для учня Ісуса завжди є прийняттям попереднього вибору Вчителя, може здійснитись тільки в атмосфері відкритости, готовности й молитви. Св. Ігнатій заохочує нас просити Бога «зволити спонукати» нас внутрішньо і вкласти в нашу душу Його Божественне прагнення.

Творець, вкладаючи в серце людини Своє Божественне прагнення, не звільняє її від зусилля особистих пошуків Його волі. Дія Бога і людське заангажування у виборі не конфліктують між собою, а доповнюють одне одного.

Пункт 4

«Обміркувати і зважити те, скільки користи чи переваг здобудемо, виключно задля примноження Господньої слави та спасіння своєї душі, якщо приймемо пропонований сан чи посаду; з іншого боку, розважити також і недоліки та небезпеки, які можуть з’явитися внаслідок цього. У той же спосіб слід обдумати й інший бік, тобто скільки переваг та користи принесла б відмова від такої пропозиції і, навпаки, які недоліки та небезпеки пов’язані з цією відмовою» (ДВ 181).

У четвертому пункті міститься суть першого способу здійснення вибору. Св. Ігнатій Лойола заохочує спочатку до роздумів про користь зі здійснення певного вибору (з огляду на остаточну мету), а потім до роздумів про небезпеки і навіть шкоди, які виникають з цього. Потім запрошує до роздумів про користь, яка виникає внаслідок відмови від цього вибору (також з огляду на остаточну мету), аби здійснити протилежний вибір. Згодом пропонує роздумувати про небезпеки, які виникають внаслідок відмови від цього вибору і здійснення протилежного вибору.

Будь-який вибір слід здійснити не тільки з огляду на предмет як такий, а й з огляду на Божу волю, яку відкриваємо через внутрішні прагнення і зовнішні знаки. Учень Ісуса вибирає «дане покликання», бо знаходить у ньому більшу Божу славу, можливість служити ближнім і більшу користь для своєї душі.

У наших виборах елемент особистого покликання є дуже важливим. Це поклик Бога призводить до того, що предмет, посада, стан життя, який я вибираю, є «для мене» кращим. Те, що Бог нам дає, завжди є кращим від того, що самі беремо своєю самоволею.

Між найбільшими цінностями, з огляду на які здійснюємо вибір, – Божою славою, добром ближнього і користю для своєї душі – ніколи не виникає жодного конфлікту, бо джерелом кожного добра є сам Бог. Те, що принесе більшу Божу славу і що буде допомагати ближнім, стане також джерелом мого більшого добра. І навпаки: те, що для мене є більшим добром, принесе більшу Божу славу і буде корисним для інших. Досвід інтегральности цих трьох найбільших цінностей є одним з найважливіших критеріїв автентичности наших виборів і рішень.

Пункт 5

«Після того, як справу розглянуто та зважено з усіх боків, подивитися, до чого радше схиляється розум. Саме в такий спосіб, тобто відповідно до більшої схильности розуму, а не певної схильности чутливої людської природи, треба здійснювати вибір у такій справі» (ДВ 182).

При здійсненні «розважливого і доброго вибору» потрібно взяти до уваги всі важливі чинники, обставини, мотивації, які впливають не тільки на рішення, а й на його наслідки в щоденному житті. Здійснення зрілого вибору, особливо в найважливіших людських справах, наприклад, вибору стану життя, залежить від відповідного рівня людської зрілости.

«Юнацький» ідеалізм, також і багатьох дорослих людей, який є формою захисного механізму від «жорстокого світу», часом буває перешкодою в здійсненні зрілого вибору. Безпідставно доброзичливий погляд на людське життя і довколишній світ робить людину нездатною до рішучих учинків і відповідальности як за себе, так і за інших. Найважливіші людські рішення вимагають реалізму, тверезої оцінки, акцептації життя, відкритости на інших і, понад усе, довіри до Бога, Який разом з покликанням дає людині відповідну благодать реалізувати його.

У процесі здійснення вибору реалізм і здатність тверезо оцінювати проявляються, між іншим, у вмінні відрізняти «порухи розуму» від «порухів чутливої людської природи». Очевидно, що це вимагає деякого рівня самопізнання, яке св. Ігнатій передбачає в людини, яка здійснює важливі життєві вибори.

Пункт 6

«Зробивши вибір чи прийнявши рішення, треба цілковито віддатися молитві до Господа Бога нашого і піднести Йому здійснений вибір, щоби Божа Велич зволила прийняти його та підтвердити, якщо лишень це сприятиме кращому служінню Богові та Його прославі» (ДВ 183).

Отець Ігнатій наголошує, що добрий і прозорий вибір можемо здійснити тільки в атмосфері молитви. І тому заохочує просити, щоб сам Бог «зволив спонукати нашу волю і вкласти нам у душу те, що маємо зробити» (ДВ 180). Після закінчення усього процесу здійснення вибору радить «піднести Йому здійснений вибір, щоби Божа Велич зволила прийняти його та підтвердити, якщо лишень це сприятиме кращому служінню Богові та Його прославі».

Але св. Ігнатій Лойола не подає жодних «зовнішніх знаків», завдяки яким ми могли би переконатися, що Бог прийняв наш вибір, бо ці знаки завжди індивідуальні, особисті й навіть інтимні. Читання зовнішніх знаків має бути поєднане з глибоким інтуїтивним переконанням віри, що прийняте рішення згідне з Божою волею і працюватиме для кращого служіння Богові і на Його більшу славу, для більшого добра ближніх і для мого щастя на землі, і також для спасіння душі у вічності.

Одним з найважливіших знаків прийняття і підтвердження вибору Богом є постійний внутрішній мир, який не турбують думки про можливість здійснення іншого вибору, і усвідомлення перешкод і труднощів, які можуть трапитися під час його реалізації.

Цікаво, що св. Ігнатій, говорячи про вибір, не згадує про розмову з духовним керівником, який міг би допомогти прочитати Божу волю. Отець Ігнатій не хоче, щоб будь-який вплив людини міг перешкодити безпосередній дії Бога в людині: «набагато доцільніше, щоб Творець і Господь сам являв Себе відданій душі, огортаючи її любов’ю і славою та вказуючи той шлях, на якому вона в майбутньому зможе служити Йому найкраще» (ДВ 15). Здійснений вибір повинен бути, насамперед, плодом безпосередньої співдії людини з Богом, а не наслідком впливу людини.

Попередній запис

ТРИ ПОРИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ

Наступний запис

Другий спосіб здійснення вибору в третьому часі