Дисципліна й порядок

До мистецтва збереження мір належить і поняття дисципліни. Слово «дисципліна» часто звучить дуже підозріло. У Третьому рейху вона була в центрі педагогіки. Всі хотіли виховати дисциплінованих дітей, тому що вважали, що з дисциплінованих юнаків будуть кращі солдати. Реакцією на цю політику в післявоєнний час була радше критика дисципліни. Люди боялися, що діти через дисципліну втратять жвавість та радість життя. Однак це не справжня дисципліна. Справжня дисципліна – це радше готовність вчитися та відповідати порядкові життя.

Латинське слово «disciplina» походить від «discipere», що має корені в слові «capere», що означає «брати». «Discipere» означає брати щось у свої руки, розібрати це для того, щоби зрозуміти. Тобто дисципліна передбачає те, що я беру своє життя в руки, поділяю його так, щоб легше його збагнути та усвідомити. Тоді можна зрозуміти, чому для святої Гільдеґарди з Бінґена дисципліна була мистецтвом, завжди і всюди відчувати радість життя. Той, хто забагато бере у свої руки, відчуває тягар. Він не може ним насолоджуватися. Він не радіє тим, чого торкається. Бажаючи мати все, він не отримує нічого. Якраз дисципліна є мистецтвом здорового життя. Якщо я з’їм шматочок торта, то відчую насолоду. Якщо ж не зможу себе зупинити, їстиму ще і ще, то почну злитися на себе. Дисципліна – це мистецтво радіти тим, що робиш без докорів сумління.

Також «disciplina» означає належний порядок у нашому житті. Людина – не безформна, вона мусить бути внутрішньо та зовнішньо впорядкована, щоби її душа знайшла своє місце. Для святого Венедикта «порядок» є дуже вагомим поняттям у Правилі. Для нього було дуже важливо впорядкувати життя монахів так, щоби цей порядок відповідав їхньому буттю, а також буттю всього створіння. Свята Гільдеґарда з Бінґена розкрила ці Бенедиктинські думки щодо порядку у своєму вченні про людське здоров’я.

Людина буде здоровою тоді, коли дотримуватиметься відповідного порядку. Коли вона плекає ту культуру життя, яка їй сприяє, яка дає змогу розвиватися її здібностям та силам. Якщо людина живе за встановленим Богом порядком, тоді, згідно зі вченням святої Гільдеґарди, творіння почуватиметься добре. Для унаочнення цього образу свята використовувала поняття сітки, яку людина тримає у своїх руках. «Так людина тримає світову сітку в своїх руках і повертає її так, щоби від її рухів поширювалося світло». Так від людини, яка живе згідно з порядком, випромінюється позитивне світло на все творіння, а внутрішньо хаотичні люди деструктивно впливають на увесь космос.

Тут не йдеться про педантичний порядок. Однак якщо ми вміємо структурувати час свого дня, впорядкувати своє помешкання, тоді й душа відчуватиме певний порядок. Дивлячись на окремих людей, помічаю, що в них нічого не впорядковано. Вони не вміють впорядкувати свій день. Працюють хаотично, хаотично виглядає їхня квартира. В сучасному світі все більше «печерників». Вони живуть, наче на звалищі і не відважуються запросити когось в гості. Ці люди соромляться свого безладу, однак нічого не роблять для того, щоби його усунути. Цей зовнішній хаос свідчить про внутрішній безлад. Тому часто молоді люди перетворюють свою кімнату на забруднену печеру. Там вони почуваються добре. Дехто з них надіється на те, що батьки колись там приберуть. Однак якщо батьки виявляються послідовними у своєму вихованні і залишають свою дитину в її хаосі, тоді діти відчують, що життя в хаосі стає нестерпним.

Дисципліна і порядок – це не найулюбленіші слова в сучасному світі. Багато батьків ще пам’ятають звуки протестів молодої генерації 1968-го року, яка замість дисципліни у вихованні вимагала свободи та спонтанности. Вони вимагали довіри до почуттів дитини. Однак без дисципліни людина стає нестримною. Вона втрачає свою форму. Той, хто живе без форми, потрапляє в хаос. Він втрачає свою міру.

Дисципліна – це мистецтво самостійно прожити своє життя. Я беру його в руки і формую так, як властиво тільки мені. Зрештою, завданням дисципліни і порядку є формування свого життя відповідно до своєї сутности, до свого неповторного образу, на який нас сотворив Бог.

Цей порядок починається з думок. Деякі люди зовсім не вміють впорядковувати своїх думок. Саме тому монахи вважають важливим завданням аскетизму навчитися поводитися зі своїми думками. Це означає: мене зовсім не визначають ті тисячі думок, які виринають у моїй голові, я не дозволю, щоби вони мене переповнили. Я думаю сам. До активного думання належить те, що я свідомо приймаю, переглядаю та оцінюю думки, які безконтрольно виринають у моїй голові. Тоді можу відсіяти частину з них. Іноді можу запитати їх, що вони хочуть мені сказати. І так поступово встановлюю порядок зі своїми думками. Я розумію свій внутрішній хаос. А позаяк я його розумію, то можу і впорядкувати.

Одразу після порядку в думках йде порядок у мові. Деякі люди зовсім не вміють слухати, а завжди і всюди говорять самі. Відповідно, говорять дуже багато і не завжди те, що вони кажуть, має якийсь сенс. Часто їхня мова така хаотична, що навіть важко вловити хід їхніх думок. Таке враження, що вони говорять лише для того, щоб замаскувати свій внутрішній хаос та внутрішню порожнечу. Людина, яка хаотично говорить, нездатна вести діялог. Вона не вміє слухати інших, не дозволяє їм висловити свою думку.

Після порядку в мові йде порядок у вчинках. Багато людей під час своєї праці стрибають від одного завдання до іншого. Однак є й інші люди. І це справжнє благословення – працювати з людьми, які впорядковані самі в собі і вносять цей порядок у структуру своєї праці. Це починається з постійних зустрічей, і виявляється в чіткому порядку, в якому вони вирішують, коли вони можуть виконати ті чи інші завдання.

А за порядком в діяльності йде, нарешті, порядок у житті. Павло нагадує солунянам: «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих» (1Сол. 5:14). Впорядкувати своє життя означає впорядкувати відносини, стиль життя, харчування та загальний побут.

Попередній запис

Достатнього ніколи не достатньо

Наступний запис

Правильний темп