Довіра до Господа творить чудо

На що схожа любов? У неї є руки, щоб допомагати іншим, у неї є ноги, щоб поспішати на допомогу до бідних і нужденних, у неї є очі, щоб бачити горе і нужду, у неї є вуха, щоб чути людські зітхання і жалі, – ось на що схожа любов! Св. Августин

Зі мною трапилася біда – поранила ногу, натрапивши на гострий залізний штир. Біль паралізував мою свідомість, навіть не могла нічого розуміти. В голові запаморочилося, бо побачила, як моя кістка вилізла на поверхню, і від цього стало ще страшніше. Вдома, крім мене і моєї старенької матері, нікого не було, а це трапилося увечері. Надіятися, окрім як на Бога, не було на кого, довелося самотужки добиратися до місцевої лікарні, щоб отримати медичну допомогу. Коли опинилася на місці, вже геть споночіло. На мій відкритий перелом наклали гіпс і відпустили. Але куди мені йти з поламаною ногою без копійки в кишені, та ще й уночі? Попросила в чергового лікаря, щоб мене на «швидкій» відвезли додому, але ніхто не погодився, бо це не входить в їхні обов’язки. Я пообурювалась, та зрештою пошкутильгала надвір і присіла на траву біля лікарні. Дякувати Богу, був серпень і погода була приємно-прохолодною. З жахом усвідомила, що можу залишитися на ніч у цьому дворі. Телефонів тоді ще не було, аби подзвонити і повідомити про трагедію, проте завжди був Бог і Його милість над нами. Я почала щиро молитися – і тут трапилося чудо. На другому боці вулиці зупинилося авто, і з нього вийшли дві дівчини в сліпучо-білому одязі. Спочатку я подумала, що то ангели, небесні посланці Господні (а можливо, так воно й було). Вони запитали, чи не трапилося зі мною якоїсь біди і чи мені потрібна допомога. Я розповіла цим милим дівчатам про неприємну пригоду, яка зі мною трапилася, про накладений гіпс на нозі, про відсутність грошей на транспорт і про те, що, здається, ночуватиму під стінами лікарні. У відповідь дві чарівні незнайомки запропонували безплатно підвезти мене додому. Навіть більше, коли ми вже приїхали, допомогли вийти з машини і допровадили до хати. Я подякувала і сказала, що молитимуся за їхнє здоров’я, на що вони мені відповіли: «Це ми молитимемося за ваше». І справді почали вголос читати молитви, від яких текли сльози.

Тепер я весь час думаю, яке ж велике значення в нашому житті мають молитва та Господня віра! Адже Всевишній не посилає нам випадкових людей, не дає нам труднощів, які ми не змогли би витерпіти. Хай уся наша стежка цим земним світом є тернистою та важкою, все ж ми мусимо дійти до кінця.

Марія.

Попередній запис

Боже милосердя безмежне

Наступний запис

Не порушити обіцянки