«Допоможи мені пробачити собі»

Деніс увійшла в офіс Джона засмученою і з тягарем на душі. Зітхнувши, вона сіла й повідомила, що її дочка щойно подала на розлучення. Але її засмучувало ще щось. «Це моя провина, – додала вона крізь сльози. – Якби я змогла зберегти свій шлюб, якби я не розлучилася зі своїм чоловіком, цього не трапилось би».

Фактично будь-який священик чи духівник може розповісти вам про випадки, коли батьки звинувачують себе за помилки дорослих дітей. Такий спосіб мислення нікому не допоможе, це глухий кут. Навпаки, ми маємо знову й знову пробачати собі в ім’я Ісуса за всі реальні і надумані помилки. Нам слід молитися: «Господи, май милосердя і дай мені ще більше заглибитися у Твою безмежну любов до мене. Я не можу любити себе без Тебе. Я не можу правдиво пізнати себе, коли не дивлюся Твоїми очима. Вилий на мене ще раз Своє безкінечне милосердя. Я обираю пробачити собі заради Тебе і заради своєї сім’ї».

Після такої молитви пригадайте деякі дуже важливі духовні принципи. По-перше, пробачити собі – це результат здорових щоденних стосунків із Богом. Воно ґрунтується на рішенні увійти або наново увійти в глибоке співчуття Ісуса під час молитви. По-друге, пробачення собі має заохотити вас до аналізу та оцінки своїх дій і ставлень відповідно до Євангелія. По-третє, прощення є плодом щоденного іспиту совісті: аналіз гріхів, моментів слабкості і помилкових установок. Самоаналіз допомагає брати відповідальність за наші дії й відпускати почуття відповідальності за проблеми і вчинки дітей. По-четверте, молитва про прощення самому собі є ефективною лише в тому разі, коли ми загладжуємо власну провину і робимо кроки для розв’язання глибинних потреб. Ми можемо приєднатися до невеликих груп підтримки, шукати духовного керівництва чи звернутися до спеціалістів.

Розглянемо випадок Деніс через призму прощення собі. Так, можливо, вона згрішила проти свого колишнього чоловіка. І він також згрішив проти неї, незважаючи на сприятливі обставини, як-от: відсутність підтримки, труднощі з працевлаштуванням і брак спілкування, – у чому нема нічиєї вини. Але на цьому відповідальність Деніс закінчується. Ніхто не є відповідальним за вчинки іншого. Відповідальність за майбутнє розлучення її доньки лежить на доньці та зятеві попри можливий вплив, а саме: крах культури спілкування в подружжі, серйозні непорозуміння щодо Таїнства Подружжя і зайнятість на роботі, що є на заваді сімейному життю. Тож Деніс не може нести основну відповідальність за розлучення і своєї дочки. Деніс повинна попросити Ісуса допомогти їй відділити справжню моральну вину від жалів і людських слабкостей, які потребують зцілення. Як наголосив один автор, ми маємо довірити Ісусові зробити те, що нам здається неможливим: «Ти просив про прощення і не можеш виправити скоєного. Довірте це Господу. Коли ми на Нього очікуємо, Він може перемінити темне плетиво гріха на чудовий гобелен, використавши все це врешті-решт для добра. Маємо Йому це довірити, бо виправити завдану гріхом шкоду часто є поза нашими можливостями. Проте для Ісуса неможливих ситуацій не буває. Йому все до снаги».

«Допоможи мені пробачити моїм синам і донькам»

Життя дає нам безліч можливостей пробачити нашим дорослим донькам і синам. Можливо, син не з’явився на святкування Дня подяки. Може, донька вкрала з горища коштовності бабусі. Може, доросла дитина жорстоко поводиться у своїй сім’ї. Ці дії мають, звичайно, різні ступені тяжкості і широкий спектр наслідків для наших сімей. Досить складно буває зосередитися в молитві на будь-якій із цих дій чи якомусь конкретному гріхові. Але таке зосередження допомагає думати про милосердя і пробачення Ісуса, що виявляється в численних історіях зцілення зі Святого Письма. У Марка 2:1-12, приміром, Ісус не лише пробачає паралітику, але й зціляє його. Він навчає нас, як тісно пов’язані ці дві речі. Також можемо роздумувати про Ісуса на хресті. Попри Його нестерпний біль і несправедливість, вчинену щодо Нього, Він вирішує пробачити злочинцеві поруч і всім тим, хто засудив Його на смерть. Тож наслідуйте Ісуса, стаючи інструментом прощення і зцілення як у молитві, так і в стосунках дорослих батьків та дітей.

Батько Терези є прикладом того, хто прощає. Коли одна з його доньок народила дитину від темношкірого, він молився про силу змогти їй це пробачити і позбутися расистського упередження. З часом Бог допоміг йому полюбити свою маленьку внучку і стати понад своїми відчуттями. Десь через рік після народження внучки він відвідав дочку своєї сестри Пеггі, яка була заміжньою за темношкірим уже п’ятнадцять років. «Пробач, що я недолюблював тебе й твого чоловіка, – сказав він їй. – Я більше таким не буду». Про цю розмову нам розповіла Пеггі, коли ми за кілька років зустрілися на сімейному возз’єднанні. «Я ніколи цього не забуду. Для цього потрібна була велика любов», – сказала вона.

Ще одним прикладом є Коррі тен Бум. Цю християнку з Нідерландів під час Другої світової війни ув’язнили в концентраційному таборі через те, що вона і її сім’я переховували євреїв у своєму домі. Кілька років після її звільнення, почувши виступ Коррі про прощення, до неї підійшов німець, який був охоронцем у в’язниці того самого табору. «Я дуже радий, що Ви мені пробачили», – сказав він. Коррі була шокована. Хіба вона пробачила? Її власні слова стали для неї викликом, але ласкою Божою вона змогла на знак дружби простягнути тому чоловікові руку. «Прощення – це акт волі, – написала вона, – а воля може функціонувати незалежно від температури серця».

Тереза згадує ще один приклад зі свого життя. Вона скаржилася Богові на брак телефонних дзвінків від однієї з доньок. Тоді Бог нагадав їй про її власне небажання телефонувати братові, в якого була четверта стадія раку печінки. Це було складно, хоча коли йому встановили діагноз, вона обіцяла телефонувати щотижня. Боже нагадування допомогло їй поставитися до дочки зі співчуттям і пробачити. Молитва також нагадала їй важливі кроки щодо прощення інших, особливо членів сім’ї, які бачили нас і з найкращого, і з найгіршого боку.

Як нам пробачити нашим донькам і синам? Спершу прийміть рішення пробачити і попросіть про дар співчуття, прощення й розуміння. По-друге, відпустіть свої глибинні потреби і те, що, як ви відчували, мали отримати, а не отримали. По-третє, розгляньте поведінку своїх сина чи доньки так, наче це ваша поведінка. Спитайте Ісуса, як ви саме таким чином теж когось образили. Молитва про ласку бачити власні помилки є важливим кроком у цінуванні Божого співчуття до членів сім’ї. По-четверте, оберіть акт доброти стосовно цієї людини. Ми покликані бути живими свідками відкупної любові Христа, який дедалі ближче підводить нас одне до одного.

Попередній запис

Молимось про пробачення

Наступний запис

«Провадь мене в життя милосердя»