Другий спосіб здійснення вибору в третьому часі

У другому способі здійснення вибору св. Ігнатій подає не пункти – як це було в першому способі, а правила. Це дуже промовисто. Другий спосіб здійснення вибору є певною «формою психологічної гри зі самим собою», межі якої мають точно визначати саме конкретні «правила». А кожна гра увінчується конкретними результатами лише тоді, коли дотримуються усіх правил.

Ця «психологічна гра з собою» дуже важка, бо передбачає добре самопізнання, внутрішню свободу і критичне ставлення до себе самого. Тільки тоді можна в уяві розмовляти з незнайомою людиною (див. ДВ 185), уявити себе на порозі смерти (див. ДВ 186) і на Божому суді (див. ДВ 187).

І тому правила другого способу здійснення вибору в третьому часі вимагають від нас, з одного боку, великої інтуїції та емоційної уяви, з другого – великої внутрішньої свободи не тільки стосовно «предмету вибору», а, понад усе, стосовно свого життя.

Правило 1

«Любов, яка керує нами і спонукає нас до вибору певної речі, має сходити згори, від любови Божої, так, щоб той, хто здійснює вибір, сам попередньо збагнув, що та більша чи менша любов, яку він відчуває до предмета вибору, є виключно любов’ю до свого Творця і Господа» (ДВ 184).

Також і в цьому способі здійснення вибору св. Ігнатій заохочує, щоб спочатку повернутися до фундаменту Вправ. Але він звертається не до буквального тексту, який сам написав, а до заповіді: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37).

Розсудливий і добрий вибір може бути лише тоді, коли завжди буде згідним з першою заповіддю. Любов до творіння – предмету вибору – може бути автентичною лише тоді, коли вона згідна з любов’ю до Творця і з неї черпає свою силу.

Правило 2

«Уявити собі особу, якої ніколи раніше не знали і не бачили, і, бажаючи їй повної досконалости, подумати, що б ми порадили їй учинити і вибрати задля примноження Божої слави та вдосконалення її душі. Застосувавши ці поради до себе, потрібно діяти так, як порадив би іншому» (ДВ 185).

Св. Ігнатій Лойола заохочує, щоб на свій вибір глянути очима сторонньої людини. Цю вправу виконати нелегко. Вона вимагає відсторонення від самого себе і своїх життєвих обставин, бо тільки так можна неупереджено глянути на справи, які мають бути предметом вибору. Ця вправа вимагає «чесної гри зі своєю уявою». Поради, які даємо у своїй уяві чужій людині, можна легко допасувати до своїх потреб і прагнень.

Якщо людина, яка виконує цю вправу, обдурювала би себе, навіть найменшою мірою, то ця вправа була би радше перешкодою, ніж допомогою в здійсненні доброго й розторопного вибору. Ця вправа, якщо її виконувати прозоро, може бути критерієм нашої свободи стосовно себе самих і стосовно того, що має бути предметом вибору.

Якщо ця вправа стосується фіктивної ситуації – розмови з уявною людиною, – то наступна вправа стосується реальної ситуації, але яка має ще статися в майбутньому. Коли? Один Бог це знає. Ми не можемо передбачити свою смерть.

Правило 3

«Уявити себе на порозі смерти, і той спосіб та міру, що їх ми побажали б мати тоді, застосувати до вибору, який потрібно здійснити тепер, а тоді прийняти відповідне рішення» (ДВ 186).

«У всіх ділах твоїх думай про твою кончину – повіки не згрішиш» (Сир. 7:36). Смерть є тим пограничним досвідом людини, який ставить нас перед усією правдою. Робить це безумовно, не беручи до уваги наші відчуття, страхи, опір чи неготовність її прийняти. Смерть демаскує усю неправду й напівправду, яким ми так легко піддаємося під час успіхів й радости в земному житті. Перехід до «іншого світу» відкриває справжню цінність того, чим ми живемо на землі. Багато проблем і турбот людини перед лицем смерти виявляються зовсім несуттєвими.

Беручи до уваги страх перед смертю, яким характеризується наша цивілізація, ця вправа може здаватися невідповідною і немодною. А все-таки вона виражатиме життєвий реалізм, віру і свободу стосовно всього життя, також і стосовно його меж. У цій вправі можемо, за принципом аналогії, звернутися до іншого досвіду: хвороби, знеохочення, невдач чи поразок.

Тут йдеться не про уявне вигадування якихось драматичних моментів своєї смерти, а про зосередження на духовній інтуїції, на найглибших відчуттях свого сумління, яке в останні хвилини життя, перед лицем смерти ніколи не обдурює. Вона багато розкаже нам про нашу актуальну ситуацію і про наше ставлення до вибору, який маємо здійснити.

Правило 4

«Уявити та обміркувати, в якому стані перебуватимемо в день Божого суду, і подумати, яким би ми хотіли мати тоді свій теперішній вибір, а відтак застосувати те правило, яке хотіли б побачити дотриманим тоді, щоб відчути повне вдоволення і радість» (ДВ 187).

Ця вправа міцно закорінена в традиції середньовічної Церкви, з якої походить св. Ігнатій Лойола. Великі сцени Страшного суду, які тоді часто представляли в літературі та в мистецтві, були не стільки свідченням «задивлення в смерть», скільки есхатологічним поглядом, глибоко закоріненим в індивідуальне, релігійне і суспільне життя. Коли в часи ренесансного гуманізму почали «належним чином оцінювати» земний вимір життя, то таїну людської смерти почали випихати на периферію, а в часи Просвітництва про неї взагалі забули. Есхатологічна перспектива втратила свою силу впливу, яку мала раніше.

У четвертому правилі другого способу здійснення вибору в третьому часі св. Ігнатій спонукає нас звернутися до відповідальности перед Богом за свої вибори, рішення і вчинки упродовж життя. І хоча поняття Божого суду пробуджує в нас порухи страху, та, як виникає з контексту Духовних вправ, Отець Ігнатій не хотів будити в нас тривожність перед Богом. Досвід вірности та відповідальности перед Творцем важливіший від страху. Відповідальність перед Ним – це наша відповідь любов’ю на Його любов, нашою вірністю на Його вірність.

Здійсню вибір і віддам його Богові

«Застосувавши наведені вище правила, укладені з метою забезпечити нам спасіння та вічне вдоволення, треба здійснити свій вибір і піднести його Господу Богові» (ДВ 188).

Як у першому способі здійснення вибору, так і в другому св. Ігнатій заохочує закінчити ввесь процес духовного розпізнавання жертвуванням свого вибору Богові на молитві. Отець Ігнатій також заохочує, аби в щирій розмові з Господом шукати внутрішнього підтвердження, що Він прийняв наш вибір.

Досягнення єдности в цих вправах, які виконуються з усією щирістю й заангажуванням, дає нам особисту «впевненість віри», що наш вибір відповідає Божій волі. Ми віримо, що пошуки доброго вибору підтримує і підтверджує своєю благодаттю сам Бог. Це Він веде нас до Себе дорогами Своєї пресвятої волі.

Обговорювані способи здійснення вибору мають свою внутрішню динаміку, яка вимагає глибокого особистого заангажування і відповідного часу. Одним з найбільших ворогів розсудливого і доброго вибору є поспіх. Так званий брак часу не дає можливости розпізнати найглибші внутрішні мотивації, які завжди будуть найважливішими в людських виборах і рішеннях.

Попередній запис

ДВА СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ В ТРЕТІЙ ПОРІ

Наступний запис

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО РЕФОРМИ ЖИТТЯ