ДУХОВНЕ РОЗПІЗНАВАННЯ – ПОШУКИ БОЖОЇ ВОЛІ

Духовне розпізнавання – складова частина суті духовного життя, воно перебуває в центрі пошуків і сповнення Божої волі. Духовне розпізнавання зумовлює відкриття в нас «духовних сил», які б’ються між собою і які св. Ігнатій Лойола називає «духами». Ці сили впливають на людину і воюють за неї.

Ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла

Наше життя – арена духовної боротьби або, мовою св. Павла, боротьби між тілом і духом. Знову кажу: «Ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете» (Гал. 5:16-17). Натомість у Посланні до римлян св. Павло пише: «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир» (Рим. 8:5-6).

І саме тому ми не можемо бути пасивними щодо свого внутрішнього світу. Якщо не будемо активними у внутрішній боротьбі на стороні духу, то тілесні пожадання поведуть нас до гріха і смерти. Якщо розпочнемо духовну боротьбу, то підемо до життя і миру. Оскільки тут, на землі, «бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці» (1Кор. 13:12), тому нам часом важко відрізнити прагнення тіла від прагнень духу, спокуси злого духа – від натхнень доброго. Злого духа важко розпізнати, бо він – як вже було сказано – приймає форму ангела світла. Вдаючи доброго товариша, допасовується до нашої ситуації. Але мета його дії – звести нас на манівці (див. ДВ 332-333).

Все, ким ми є і чим володіємо, втягується в цю духовну боротьбу: історія нашого життя з нашими потребами, побоюваннями, страхами, прагненнями, очікуваннями і надіями. Наша людська природа і притаманна їй свобода вимагають участі у формуванні життя. Духовна й моральна пасивність – це автоматичний вибір деструктивних сил: сил злого духа. Тому ми повинні розпізнавати, вирішувати і вибирати.

Вибирайте життя

Мойсей іменем Бога говорить до вибраного народу: «Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло […] І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє […] Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь […] А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити, я сьогодні представив вам, що конче погинете ви» (Втор. 30:15,19-20,16-18).

Після смерті Мойсея Ягве це саме говорить до Ізраїлю устами Ісуса Навина: «Виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки» (І. Н. 24:15). У своїй суті це заохочення ввійти в процес духовного розпізнавання. Ісус скаже просто й однозначно: «Ніхто двом панам служити не може […] Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).

Не кожному духові вірте

Св. Апостол Іван перестерігає: «Не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони» (1Ів. 4:1). Інакше кажучи, не довіряйте кожному прагненню, кожному внутрішньому імпульсові, натхненню, а досліджуйте, чи вони походять від Бога, чи тільки від вас самих або від диявола.

Джерелом фальшивих прагнень і натхнень можуть бути також і люди – фальшиві пророки. Твердження св. Івана, «бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ» (1Ів. 4:1), істинне й сьогодні. В роздумах Анрі Фроссарда диявол говорить: «Спокушаєте один одного, збільшуючи довкола себе багатство, яке пожадаєте, і нерівний поділ пробуджує в одних пожадливість, а в других – гнів. І тому мені не потрібно використовувати традиційні способи одержимости, щоб відвести вас від Іншого (Бога): ви одержимі самі собою».

По їхніх плодах ви пізнаєте їх

Вирішальним критерієм розпізнавання дії духів можуть бути тільки плоди їх дій: «Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт. 7:20). Добрими можна вважати тільки ті натхнення, імпульси чи прагнення, які видаються добрими не тільки на початку чи в процесі їх реалізації, а, насамперед, дають плоди більшого добра. «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (Гал. 5:19-23).

Якщо ми ще не маємо достатнього досвіду й розпізнавання внутрішнього життя, то нам дуже важко передбачити, які плоди можуть народитися з конкретних прагнень, натхнень чи почуттів. У такій ситуації, з одного боку, нам потрібно бути дуже розважливими, розторопними, вміти передбачати і насамперед ревно молитися про світло Святого Духа. З другого боку, потрібна допомога досвідченого духовного провідника, який не буде вирішувати за нас, а тільки допоможе взяти до уваги всі елементи, які необхідно піддати особистому розпізнаванню при прийнятті рішення.

Очевидно, що навіть великі зусилля в духовному розпізнаванні та прийнятті конкретних рішень не захистять нас від помилок. Можемо піддатися дії злого духа. Св. Ігнатій заохочує, щоб помилки не знеохочували нас, а спонукали практикувати духовне розпізнавання: «Коли відчуємо та впізнаємо ворога людського роду за зміїним його хвостом і за злою метою, до якої провадить, то тоді душі, яку він у такий спосіб спокушав, корисно переглянути увесь перебіг добрих думок, ним навіяних, тобто і початок, і як крок за кроком злий дух намагався змусити її відійти від тієї розкоші та духовної радості, що в них вона перебувала, і як кінець-кінцем привів її до свого злого наміру. Цей досвід, сприйнятий і засвоєний, допоможе нам надалі уникати таких-ото характерних для ворога пасток» (ДВ 334).

Духовне розпізнавання стосується не лише вибору між злом і добром, а й пошуків серед багатьох добрих можливостей тієї одної, яка найкраща для мене, яку Бог хоче мені запропонувати і яка є Його волею. Часом говоримо: «Те, що добре для одного, не мусить бути добрим для когось іншого». Кожний з нас неповторний і єдиний для Бога, і в кожному з нас Бог діє в індивідуальний спосіб. І тому духовне розпізнавання допомагає не тільки пізнавати й відкидати погані внутрішні порухи, а й відкривати добрі, подаровані тільки мені. Саме через них Бог діє в мені. Звідси заохочення й наполегливе Боже слово: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! Стережіться лихого в усякому вигляді!» (1Сол. 5:21-22).

А ось як сам св. Ігнатій в одному з листів переконує в необхідності духовного розпізнавання: «Часто трапляється, що Господь відчиняє душу, зворушує її і штовхає до якоїсь дії. Тобто говорить у ній всередині без будь-яких вербальних слів, піднімає її до любови до Господа; і навіть якщо вона хоче противитись цим почуттям, то не може… Але часто нас дуже легко ошукати: після втіхи чи натхнення душа сповнена радістю; у цей момент ворог підходить до нас і під видом чогось приємного і світлого щось нам підкидає – аби ввести в нас невпорядкованість і повністю збентежити. Іншим разом ворог пробує зменшити даний нам урок, підсуваючи перешкоди й труднощі – щоб ми не використали повністю те, що отримали. І тому тут треба бути набагато уважнішим, ніж в інших випадках».

Одноразове чи навіть багаторазове розпізнання і відкинення якогось імпульсу, що веде до зла, ще не означає, що ми відкинули його назавжди. У нових обставинах він може повернутися з новою силою і в новій масці, і тому треба буде знову розпізнавати й вибирати. Те саме й з внутрішніми порухами, що ведуть до добра: навіть кількаразове розпізнання і певний вибір не гарантує непомильности в розпізнаванні їх у майбутньому. Пошуки й знаходження Божої волі вимагають від людини постійного духовного зусилля і чуйности.

Попередній запис

Перед дияволом необхідно бути рішучими

Наступний запис

ЗНАКИ РОЗПІЗНАВАННЯ БОЖОЇ ВОЛІ