Святе Євангеліє розповідає нам, що Нафанаїл не вірив, що Ісус – це той Месія, якого провіщали пророки. Він навіть іронічно запитав: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре?» Але коли Ісус до нього сказав: «Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти», Нафанаїл із захватом визнав: «Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!» (Ів. 1:49). Як бачимо, Господь просвітив розум Нафанаїла, і він повірив, що Ісус – це Месія; та й волю його Господь спонукав і він устами визнав і прославив Месію. Цю Божу допомогу – просвічення розуму й спонукання волі – ми називаємо діючою ласкою.
Що ж таке діюча ласка? Діюча ласка – це скороминуче (нетривале) Боже діяння, що просвічує розум і схиляє волю до добра. Діючу ласку ми ще називаємо допоміжною, як також Божим натхненням чи Божою потіхою.
Вплив діючої ласки найкраще бачимо на Апостолах під час Зелених свят. Тоді Святий Дух просвітив їхній розум і скріпив їхню волю. Раніше вони не могли зрозуміти Христової науки. Сам Ісус називає їх «безумні й запеклого серця» (Лк. 24:25). Коли зійшов на них Святий Дух, Апостоли все зрозуміли. Після розп’яття Ісуса вони були боязкі, тікали від людей, замикалися. А по Зішестті Святого Духа стали безстрашними, як леви. Вогняні язики, що появилися над Апостолами, – це символ просвічення розуму, а шум, подув вітру символізує скріплення волі, бо ж сильний вітер трощить і повалює найвищі дерева.
Дорогі в Христі, в усіх обставинах нашого життя Господь приходить нам на допомогу зі Своєю ласкою. Це Він розбуджує в нас бажання навернутися чи уподібнитися до Нього, тобто стати Святими, як Він Святий. Його ласка нам помагає й тоді, коли виконуємо якесь благе діло. Дуже часто ми навіть відчуваємо на собі вплив діючої ласки, бо Господь при різних нагодах розбуджує в нас бажання вчинити якесь добре діло.
Якими способами Він впливає на нас? – Різноманітними. Але, насамперед, через Своє слово – через читання й слухання Святого Писання. Читаємо, наприклад, у житті св. Антонія Пустинножителя, що Святий Дух його просвітив тоді, коли він зайшов у церкву і почув, як священик читав слова Христові, сказані до багатого юнака: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Мт. 19:21). Антоній, вийшовши з церкви, негайно так зробив і став великим Святим.
Божа ласка впливає на нас і тоді, коли ревно молимося, слухаємо проповіді або читаємо побожну літературу. Релігійні книжки мають велику силу, вони навернули мільйони людей. Однак їх треба читати, а не тільки збирати й класти на полиці, навіть не позичаючи знайомим чи сусідам, або отримувати їх з-за кордону й перепродувати.
Господня ласка діє на людей і викликає в них цілковиту внутрішню переміну, зокрема тоді, коли вмирає хтось із родини чи знайомих. Св. Франциск Борджя отримав ласку навернення, коли поглянув на тіло померлої цариці Ізабелі, красою якої він захоплювався за її життя. Скільки-то дітей навертаються тоді, коли бачать своїх батьків на смертній постелі, при останньому поцілунку чи як відвідують їхні гроби! Щойно тоді їм пригадуються мудрі поучення й поради тата й мами.
Діюча ласка – це світло, що просвічує і порушує грішника в різних обставинах, навіть під час недостатку. Ось, візьмім, блудного сина, що покинув дім батька, розтратив усе своє майно та й найнявся пасти свині. Голод і нужда примусили його замислитися над своєю поведінкою, і він повернувся до люблячого батька зі словами: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе… Прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…» (Лк. 15:18-19).
Так могли б і ви, дорогі в Христі, навести безліч прикладів, як то Господь просвітив людей і навернув їхню волю на добру дорогу. Часом вистачає одного слова, незначного прикладу, щоб зовсім змінити людський спосіб мислення і поведінки. Без діяння Божої ласки ніхто собі не може пояснити багатьох фактів. Скажімо ще, що Господь в особливий спосіб діє на людську душу під час терпіння – фізичного чи душевного, – яке робить людину податливою на прийняття спасенного впливу.
Хоч Господь зсилає нам Свої ласки, впливає на нас, та залишає нам цілковиту свободу. Він не відбирає її навіть тоді, коли людина вживає її на власну загибель.
Отже, ми можемо або співдіяти з діючою ласкою, або їй опертися. Божі ласки – це наче світло, на яке можна й не дивитися, якщо не хочемо. Іти за Божим голосом або не йти – це справа нашої власної волі. Господь шанує свободу людини. Він, як читаємо в Книзі Об’явлення, «стоїть перед дверима та стукає». Ми можемо Йому відчинити двері нашої душі або замкнути їх перед Ним. Хто відчиняє двері Господеві, тобто співдіє з діючою ласкою, отримує ще більше ласк, а хто чинить опір Божій ласці, той втрачає всі інші й готує собі суворий суд. Сам Божественний Учитель каже: «Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має» (Мт. 13:12). Байдужих людей, що погорджують Божими натхненнями, стосуються слова Ісуса Христа: «А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!» (Мт. 25:30).
Дорогі брати й сестри, Бог діє на кожну людину – на грішну і на праведну, на віруючу і невіруючу. Він посилає Свої допоміжні ласки на грішну людину, щоб вона навернулася і жила, а на невіруючу – щоб увірувала й прийшла до Нього. Господь – це той добрий пастир, що шукає загублену овечку, поки її не знайде. А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі і, повернувшись додому, скликає друзів і сусідів, щоб із ним раділи (Лк. 15:5-6). Христос – світло світу; Він просвічує кожну людину, яка приходить на цей світ. Він «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1Тим. 2:4). Кожна людина у своєму житті має особливі миті ласки, якими їй треба користуватися.
Бог розподіляє Свої ласки так, як сам хоче. Одній людині Він дає п’ять талантів – тобто багато ласк, іншій – два, а ще іншій – один. Але, що більше ласк хтось отримує, то докладніший рахунок він колись мусить здати. «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть» (Лк. 12:48).
І не впливає Господь на кожну душу безперервно, а тільки час до часу. Тому св. Павло закликає християн: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2Кор. 6:2). Таким сприятливим часом ласк є Великий піст, місії та інші нагоди, які Господь нам дає. Святий Єфрем навчає, що людина повинна черпати з джерела ласк цілі потоки, доки Господь дозволяє; бо прийде час, що не можна буде більше з нього пити.
Власне, не можна отримати ласки Божої через свої добрі діла, бо тоді ласка не була б уже ласкою. Бог «спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости» (Тит. 3:5). Однак благі діла необхідні, бо Бог, «Який створив нас без нас, не хоче без нашого співдіяння спасти нас», – як навчає св. Августин. Святий Дух «уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1Кор. 12:11), але відповідно до приготування і співдіяння кожної людини, – як навчають Вселенські Собори. Що більше, отже, добрих діл, то більше діючих ласк. Зокрема знаємо, що дуже плідними в цьому є участь у Службі Божій, гідне приймання Святих Тайн, а також молитва, піст і милостиня. Вельми успішною є молитва до Святого Духа, бо Отець Небесний «подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього» (Лк. 11:13). Багато ласк можемо собі в Бога випросити, коли будемо постити й умертвлювати нашу змисловість і почуттєвість та якщо будемо мати серце, відкрите на потреби наших ближніх. Амінь.
о. Порфірій Підручний, ЧСВВ