ЕМОЦІЙНА ПОСУХА – ВНУТРІШНЄ ОМЕРТВІННЯ

Є люди, які переживають глибоку емоційну посуху. Вони вже нічого не відчувають і стають нездатними дивуватися світові. Всі почуття наче висихають, а єдине, що залишається – глибока внутрішня сухість. Без емоцій особа схожа на мерця, бо саме почуття додають нам енергійности. Ми відчуваємо життя за допомогою емоцій, а без них воно втрачає свій сенс. Якщо почуття висихають і гинуть, людина почувається наче мертвою, бо завмирає увесь її внутрішній світ.

У своїй практиці я часто супроводжую людей, які страждають від внутрішньої емоційної сухости. У таких ситуаціях я помічаю, що вони прагнуть знову відчувати, однак не можуть. Не можуть відчувати радости, навіть смутку не відчувають. Часто така емоційна нечутливість може бути ознакою глибокої депресії. Саме в такому стані завмирає емоційне життя людини. Однак емоційна посуха можлива і без депресії. Іноді людина свідомо обтинає і відкидає свої емоції. Почуття – це джерело людської жвавости, однак дехто добровільно висушує це джерело.

Люди, які страждають від емоційної посухи, просто існують у ній. Їхнє життя не має ні кульмінаційних моментів, ні глибоких потрясінь, а просто спокійно пливе. А ще, кажучи по-іншому, людина наче ковзає по гладкій сухій поверхні, по висохлому ландшафту. Тут немає зелені, немає радости життя. Такі люди заздрять іншим в їхній здатності захоплюватися життям та радіти йому.

У стосунках з іншими людьми такі люди нечутливі, байдужі. Якщо їх запитати, що вони відчули при зустрічі з тією чи іншою людиною, вони скажуть: «Нічого». Вони не можуть збагнути важливости проблеми іншої людини, чують тільки слова, не бачать і не проявляють почуттів. Часто така поведінка викликає образу, зранення. Насправді нечуттєві особи не бажають ображати інших людей, однак їхня суха байдужа реакція мимоволі ображає. Люди почуваються біля них незрозумілими, непочутими, неважливими. Їхніми почуттями нехтують, а це неприємно. Дехто справді страждає від своєї емоційної посухи, при цьому почуваючи себе меншовартісним. Або навпаки, хтось не бажає сприймати своєї емоційної сухости серйозно, а радше ображатиме інших, звинувачуватиме їх у сентиментальності та надмірній емоційності. Такі люди називають інших експресивними, відгукуючись зневажливо про них і жаліючись на те, що з ними неможливо вести розумний діялог. Однак у більшості випадків вони просто намагаються відволікти увагу від своєї нечутливости та почуттєвої посухи.

У дискусіях нечуттєві люди не отримають тих емоцій, які охоплюють інших людей. Аргументуючи свою позицію сухо і суто по-діловому, викликають роздратування та нерозуміння опонентів. Інші люди зі своїми емоціями, почуттями та бажаннями їх просто не цікавлять. Зовні ці нечуттєві байдужі люди виглядають дуже сильними, як ті, що не бажають мати справи з невартими уваги емоціями. Однак насправді вони більше схожі на бездушних роботів. Нікому не хочеться перебувати в їхньому товаристві, тому вони потрапляють у добровільну ізоляцію.

Іноді нечутливі люди страждають від власної самотности. Тоді я намагаюся вказати їм на їхнє почуття. Вони мають відчути себе у своїй самотності, а це вже почуття і здатність його пережити. Я намагаюся звернути їхню увагу до їхнього тіла: як воно почувається у своїй емоційній сухості? Сухість – це також почуття. Навіть свою нечутливість я можу усвідомити й відчути. Той, хто страждає від сухости почуттів, все-таки щось відчуває. Тоді я намагаюся показати їм їхні почуття, щоб вони усвідомили, що немає на світі людини, яка нічого не відчуває. Можливо, ці почуття важко виокремити, бо вони надто сухі, однак можливо віднайти їх навіть під товстою сухою поверхнею. Варто запастися обережністю та уважністю, щоб відкрити ті почуття, які ми ретельно заховали під товстим бетонним шаром витіснення. Почуття прагнуть, щоб їх витягнули на світло. Я намагаюся відчути самого себе, пробурити дірку в товстій бетонній поверхні, щоб крізь неї добратися до власних почуттів, які заховалися десь там, у глибині. Поволі витягатиму їх із цієї глибини доти, доки на висохлій рівнині не з’являться перші живі рослинки, зацвітуть першими почуттями і дозволять мені пригадати, що я живий.

Попередній запис

ОГИДА – НАГОДА ПРИЙНЯТИ СВОЄ ЖИТТЯ

Наступний запис

РОЗЧАРУВАННЯ – ВИХІД ІЗ ТЕНЕТ ІЛЮЗІЇ