ЖАХ ГРІХОПАДІННЯ

Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави. До римлян, 3:23

Якщо Бог є втіленням любові та справедливості, тоді чому навколо стільки зла, страждань і горя? Звідки вся ця ненависть? Навіщо ми створили оманливих кумирів? Чому самі схиляємося перед жадібністю, егоїзмом і війною? Як вийшло, що рід людський, створений за образом і подобою Божою, розбестився настільки, що Богові довелося вимагати від нього дотримання хоча б десяти заповідей? Чому Богові довелося послати Сина Свого для нашого спасіння? Як Божі створіння загрузли в таких вадах і злі?

Щоб зрозуміти, чому народ піднімає меч на народ, чому руйнуються сім’ї, чому в кожній газеті ми знаходимо повідомлення про насильство, шаленість жорстокості й ненависті, нам потрібно повернутися до початку. Ми повинні звернутися до перших глав Буття, до історії Адама в раю.

Дехто вважає біблійну історію про створення людини всього лише міфом. Складні речі потрібно було пояснити дітям простою мовою – так з’явилася ця історія. Але це не так. Біблія з точністю описує подію на початку людської історії, як і чому людина звернула зі шляху Божого на шлях самознищення й відтоді крокує ним.

Бог створив цей світ єдиним і досконалим. Але людина не прийняла цей прекрасний і гармонійний світ. І все ж ми всіма силами прагнемо знайти цей утрачений рай, ми всі шукаємо його.

Досконалий світ Бог наперед приготував для досконалої людини. Досконалість Адама була невіддільною від досконалості всього Божого творіння. Бог цій досконалій людині дарував не тільки вічне життя. Він дарував їй свободу. Бог дав людині свободу вибору.

Мій друг, д-р М. Л. Скотт, відомий негритянський проповідник, розповів одного разу про свого знайомого, син якого вступив до університету й приїхав додому на перші канікули.

Якось одного вечора він із поважним виглядом заявив:

– Батьку, тепер, коли я став студентом, мені важко змиритися з твоєю простенькою вірою в Біблію.

Проповідник подивився синові в очі й, помовчавши трохи, сказав:

– Синку, у цьому-то й полягає твоя свобода… твоя небезпечна свобода.

Ось що Бог дав Адамові – свободу вибору, яка несе з собою велику небезпеку.

Перша в історії людина не була печерним жителем із нечленороздільною мовою, напівфабрикатом природи, що мукає, гарчить і поступово підкоряє собі джунглі та їх мешканців. Бог створив Адама дорослою людиною в самому розквіті духовного й фізичного розвитку. Адам ходив із Богом у прохолоді райського саду, він спілкувався з Ним. Адамові належало стати царем землі, керувати нею за Божою волею.

У такому становищі опинився Адам у райському саду – перша, досконала людина, що володіє безцінним, але небезпечним даром свободи. В Адама була повна свобода – обирати або відкидати, підкоритися волі Бога або повстати проти неї, свобода ощасливити себе або зробити себе нещасним. Радість людині приносить не свобода сама по собі, а те, як людина нею розпоряджається.

Мир із Богом і один із одним залежить саме від нашого вибору, від того, як ми вирішимо розпорядитися нашою свободою.

Суть проблеми

Основна проблема людини полягає в необхідності робити вибір. Після здобуття свободи перед людиною відразу виникають два шляхи. Свобода неможлива, якщо існує лише один шлях. У вільної людини є право вибору, право розглядати варіанти.

Деякі люди чесні мимоволі: вони не вважають чесність основоположним принципом своєї поведінки, вона не виступає результатом свідомого рішення, просто обставини не дозволяють таким людям із розмахом витворити щось протизаконне. Доктор Манфред Гуцко не без гумору написав: «І ви, люди похилого віку, не думайте, що, старіючи, ви потихеньку стаєте кращими». Нам усім знайомі люди, які пишаються своєю непорочністю, насправді це заслуга не їхня, а оточуючого середовища. Якщо ви не зазнали справжньої спокуси, тоді навіщо пишатися тим, що ви її з честю подолали?!

Бог не полегшував Адамові життя. Він надав йому свободу вибору й можливість із неї скористатися. Обставини для випробування Адама Бог улаштував із притаманною Йому досконалістю.

У раю Адам безгрішний, невинний, незаплямований. Він – вінець Божого творіння. Історія людства ще не написана. Вона, подібно до листа чистого пергаменту, чекає на перший розділ. Від того, що напише Адам у цьому розділі, залежить доля майбутніх поколінь.

Бог завершив Свою працю. Він створив земний сад, у ньому є все, що може знадобитися людині. Людину Бог створив за власною подобою – досконалою. В Адама є розум і душа, у нього є цілковита свобода користуватися цим розумом і душевними силами так, як вважатиме за потрібне. І ось Бог, як мудрий батько, чекає на вибір Свого чада.

Попередній запис

Бог святий і праведний

Наступний запис

Вибір Адама