«Завершує Таїнство Хрещення»…

Благодать Хрещення Святим Духом глибоко пов’язана з Таїнством Хрещення. Усе християнське життя будується на цьому початковому Таїнстві.

Благодать Хрещення Святим Духом не є ще одне Хрещення чи реальність, відмінна від сакраментального Хрещення. Це повніше оволодіння або вивільнення саме тих дарів, які ми отримуємо в Таїнстві Хрещення. Дати точний опис досвіду Хрещення Святим Духом стосовно Таїнств – делікатне завдання. Кардинал Суененс, який відіграв важливу керівну роль у вихованні і проводі Харизматичної віднови, відповів на цей виклик так:

«Перед нами постає трудність говорити про нове вилиття Духа, коли знаємо, що Дух уже був даний нам у Таїнстві Хрещення. Ця «новизна», отже, є особливою якістю. Нас цікавить новий прихід Духа, Який уже присутній, «вилиття», яке не приходить ззовні, але б’є джерелом зсередини, коли підшукуємо слова, то відкриваємо, як важко виразити невисловлюване, особливо коли йде мова про таємницю Божої дії. Щоб дати визначення досвіду Хрещення Святим Духом, вживаються різні вирази: благодать актуалізації вже отриманих дарів, вивільнення Духа, проявлення Хрещення, оживлення дару Духа, отриманого в Таїнстві Миропомазання, глибока сприйнятливість Святого Духа або послух Йому. Але як би ми не називали це явище, ті, хто його досвідчив, говорять про нього, як про дуже особливу благодать, як віднову їхнього духовного життя, супроводжувану відкриттям миру і радості, не знаних раніше. Вони розцінюють цю благодать, як оживлення сакраментальних ласк, дарованих у Таїнстві Хрещення, потім Миропомазання… Ця Віднова переживається як вивільнення прихованого потенціалу Духа»[1].

Отець Павло отримав дар Духа через Хрещення і Миропомазання, але для нього динамізм і сила Духа не були пробуджені аж до моменту досвіду в реколекційному центрі. Пробудження стало емпіричною основою, яка зробила можливим його входження в більш інтимні взаємини з Ісусом Христом та іншими вірянами.

Завдяки цій благодаті Духа о. Павло міг сказати так, як раніше ніколи не говорив: «Ісус Христос перемінив моє життя. Я знаю Його». Чи цей досвід для всіх? Чи кожному християнину треба пережити подібне до цього пробудження, як це досвідчив о. Павло? Очевидно, не кожному треба набувати драматичного досвіду о. Павла. Фактично для більшості людей нема в цьому необхідності. Насправді потреба кожного – мати свідомі, безперервні стосунки з Ісусом Христом у силі Святого Духа. Кожний християнин покликаний «ходити Духом» (Гал. 5:16), тобто проводити своє життя в силі Святого Духа. Це означає ходити з ясним усвідомленням присутності Духа в житті і жити зі сподіванням одержати все те, що Бог обіцяв зробити для віруючого через Святого Духа. Життя з таким чуванням, постава сприйнятливості Святого Духа робить переміну. Для декого, як у випадку з о. Павлом, ця переміна може бути раптовою і драматичною, для інших вона більш поступова, але для всіх вона може і повинна бути безперервним досвідом стосунків у Дусі, які перетворюють життя».

У своїй важливій праці про благодать Хрещення Святим Духом о. Кіліан Макдонел і о. Джордж Монтек’ю нагадують нам про той вид переміни, який, згідно з Писанням, Святий Дух хоче здійснити в житті кожного вірянина: «Результати цього прийняття Духа різноманітні: освячення (1Кор. 6:11-19); нові і досвідні стосунки з Богом, завдяки яким вигукуємо «Авва, Отче» (Гал. 4:6; Рим. 8:15), і з Ісусом Христом, Якого проголошуємо Господом (1Кор. 12:3); єднання з іншими в союзі любові; ходіння Духом силою Духа (Гал. 5:25); любов, радість, мир та інші плоди Духа (Гал. 5:22); нове розуміння таємниць Божих (1Кор. 2:9-15); смак до Божого Слова (Євр. 6:4,5); відважна сміливість свідчити, навіть під загрозою смерті (1Ів. 2:24-27); і дари хвали, знання, пророцтва, зцілення та інші харизми на служіння для побудови Тіла Христа, кожному в міру Христового волевиявлення (1Кор. 12:7-11; Еф. 4:7-16). Оскільки цих дарів прагнуть, їх досліджують, вони дають повноваження членам творити ту спільноту, якою має бути Церква, і проголошувати світу Церковне послання любові, справедливості і миру. Тому це життя у Святому Дусі не одна з духовностей у Церкві. Це, власне, і є духовність Церкви».

Дар Духа, яким є безмежна Божа Любов (Рим. 5:5), ніколи не може бути осягнутим у повноті, і з цієї причини його слід шукати постійно через молитву (Дії. 4:23-31); справді, іноді цей дар потрібно розворушити і наново запалити (2Тим. 1:6,7). Отже, особливо для тих, хто був охрещений немовлям, молитва за повніше вивільнення Святого Духа (більш сучасне популярне розуміння Хрещення Святим Духом) є типовим способом отримання благодаті християнського втаємничення… Такий новозавітний зразок і мандат для життя та зростання Церкви[2].

Жити життям «у Дусі», ходити в послуху натхненням Духа, очікувати отримати все те, що Бог обіцяв дати Своєму народові через Святого Духа, і є нормальне християнське життя. Це не лише для «харизматичних типів» чи для тих, «хто більше схильний до містичного досвіду», чи, ще гірше, «для тих, хто потребує більшого утвердження». Це для всіх нас.

Щось відбувається тепер

Ми живемо в незвичайний період історії Церкви. Бог виливає Свого Духа в повноті всім, хто прагне Його отримати. Ми живемо в момент пробудження. Щось фундаментальне відновлюється в Церкві. Дух вдихає в неї нове життя. Церква наново відкриває щось важливе для свого життя. Це називають «благодаттю нової П’ятдесятниці». П’ятдесятниця – це святий вогонь; це сила з Висоти; це Бог, Який діє, щоб перемінити Свій народ.

Чому це відбувається тепер? Тому що ми відчайдушно цього потребуємо! П’ятдесятниця – єдина відповідь, яку Церква має дати секуляризованому світові. П’ятдесятниця – це демонстрація Духа в силі; це Христос, воскреслий і присутній серед нас, Який перемінює життя. Саме П’ятдесятниця спалить духовну лінь і байдужість, які так міцно захопили Церкву на Заході. Саме цей єдиний вогонь П’ятдесятниці може стати противагою агресивній міжнародній культурі, що з’являється в наш час. Понад усе Церква тепер потребує нової П’ятдесятниці. Саме за це моляться віряни і нас закликають до цього пристрасно і наполегливо.

Ми бачимо, що ці численні молитви вислухані в наш час. Останні розділи цієї книги будуть присвячені відображенню певних аспектів нової П’ятдесятниці. Приглядаючись більш пильно до тих перемін, які Дух робить у житті людей через це вилиття Святого Духа, ми зможемо краще зрозуміти, що через це говорить нам Господь.


[1] Leo Josef Suenens, The Holy Spirit, Life-Breath of the Church (Belgium: FIAT, 2001), 90-92.

[2] Kilian McDonnel and George Montague, Fanning the Flame (Collegeville, Minn.: The Liturgical Press, 1991), 14-15.

Попередній запис

«Слухняний дії Святого Духа»

Наступний запис

Опівнічна молитва