Захисник страждає не лише від поранень, отриманих на війні, а й від травм, яких зазнав у буденному житті до і після війни, – вони поглиблюють біль. Потрібно вилікувати і ті травми, щоби ефективніше зцілити воєнні. Отже, на шляху зцілення захисників розрізняємо загальний шлях зцілення, яким провадимо до оздоровлення життєвих духовних поранень, і специфічний, що допомагає позбутися воєнних духовних травм.
В агіотерапії для зцілення від екзистенціальних, базових і специфічних недуг духовної душі пропонуємо чотири основні шляхи зцілення: повчальний, моральний, трансцендентний і богословський. Щоби ці шляхи мали бажані результати, потрібно з ними ознайомитися, потім про них ретельно роздумувати і нарешті піддатися їхній дії. Ці три кроки необхідні для зцілення. Отже, насамперед треба прочитати зміст терапії, згодом – застановитися та роздумувати про цей зміст і врешті відважитися на його дію, тобто знати, розуміти і ввести в життя, чи, іншими словами, чути, розуміти й повірити. Це процес віри, який у богослов’ї виражається трьома принципами: auditus fidei, intellectus fidei i fides fiducialis[1].
Повчальний шлях до зцілення пропонує захисникові знання про джерела і причини його екзистенціальних, базових і специфічних травм, про можливості й способи зцілення та прогнози щодо зцілення. Цей шлях полягає в пізнанні істини про людину, змісту її життя та майбутнього. Основна істина полягає в тому, що люди не створили землі й Всесвіту, а хтось покликав їх до життя на землі. Хто? Усі народи в історії вказують на те саме джерело свого життя – Бога і Творця, називаючи Його по-різному. Бог створив кожен закон природи, створив людину і керує людською історією. Він створив людину вільною і поважає її свободу. Бог є любов, тому людина не повинна боятися Бога, а має Йому довіряти. Бог – єдине місце, де людина може пережити всі смерті й небезпеки.
Бог тебе бажав, створив і очікує на твоє свобідне до Нього довір’я, що все буде добре. Він знає тебе на ім’я, Він на твоєму боці, піклується про тебе і тебе особисто бажає мати біля Себе в Небі. Крім того, Бог завжди був з тобою, кожної миті твого минулого: від зачаття – донині. Він буде з тобою у хвилину смерті, охоронятиме тебе й поведе в життя вічне. Бог знає, що ти помиляєшся, що ти не міг жити без гріха, що ніхто не є безгрішним і що кожен потребує прощення. Він послав Свого Сина в образі Ісуса з Назарета, щоби простив тобі провини, виправив твої помилки, заплатив твої борги, щоб замість тебе був засуджений на смерть і повів тебе, вільного, до Неба. Церква зі всіма вірними, богословами, науковцями і митцями протягом двох тисяч років вірить у це й знає, що це істина про Бога і людину. Про це можеш читати в Новому Заповіті, довідатись у Церкві, яку Ісус установив як безперервний знак та дійсність Його присутності між людьми. У кожному нашому селі та місті Ісус має Свій дім – храм. Як віруючий християнин ти належиш до Ісусових друзів, до Його співгромадян.
Бог – дух, і ти можеш до Нього доторкнутися, Його пізнати, як пізнаєш духовну дійсність. Ти не бачиш думок, але знаєш, що вони є і рухають твоїм життям. Ти не бачиш слів, які люди тобі говорять, а все ж таки їх чуєш, розумієш і відповідно до них поводишся. Бог є вічною думкою, Словом, яке Отець Небесний промовляє споконвіку. Те Слово Боже, яке стало Тілом, – Ісус Христос, і Він тебе кличе: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!»[2]. Ісус нікому не відмовив. Він розбійника по правиці відразу повів до Неба, простивши всі гріхи та вчинивши святим. Розбійник лише висловив свій жаль, що був злим і лиходіяв. Ісус йому відразу сказав: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»[3].
Усі свої докори сумління передай Ісусові, розкажи Йому про все, що тебе мучить, де почуваєшся винним. Він тобі не лише пробачить, а й виправить те погане, що ти зробив іншим людям. Так Господь тебе виправдає. Також важливо сказати Ісусові, що прощаєш людям, які образили тебе. Бо коли не зробиш цього, залишишся в ненависті й не зможеш наблизитися ні до Бога, ні до людей. І навпаки, коли прощаєш, стаєш вільним від зла, тебе всі цінують, люблять, – тоді ти незламний. Простити – не означає сказати, що ворог, який образив тебе, добрий, що він може сподіватися на Небо, а лише те, що не приймаєш ненависті, яку ворог бажає посіяти в твоє серце, щоб тебе і морально знищити.
Крім того, треба прийняти рішення, що ти відрікаєшся від гріха й зла, прощаєш і бажаєш помагати людям. Твій намір важливий, бо ти вільний, усе твоє тіло і душа очікують того, щоби діяти в гармонії з твоєю свободою. Відречися зла, вияви свою віру в добро і довір’я до Бога Отця, Сина і Святого Духа. Далі потрібно вчитися розмовляти з Богом. Ти можеш це, бо маєш духовну душу, яку Бог тобі із Себе подарував, а Бог – Дух, тому можеш Бога чути і розуміти, як і Він тебе. Розмовляти з Богом – це молитися. Щоби розмовляти з Богом, треба знати Його мову, Його менталітет. Тієї мови навчишся, якщо молишся так, як Він нас учив, наприклад, «Отче наш». Також важливо щодня читати Святе Письмо Нового Заповіту, особливо Євангелія, які описують життя і діяльність Ісуса. Для тебе надзвичайно лікувальними є псалми зі Старого Заповіту. Можеш їх повільно читати і дозволити, щоб вони, наче бальзам, лікували твою душу, поранену совість. Крім того, проси в Бога сили, здоров’я і щоб ти шанував життя своє та інших людей.
Важливо запам’ятати, що Бог хотів тебе і створив, дав тобі безсмертну духовну душу, відкупив тебе від гріхів і провин, любить тебе і приведе до Неба. Він тебе знає. Бог допустив, щоби ти йшов на криваву війну, але не залишив самотнім, а допоможе тобі звільнитися від усіх провин і травм. З Ним можеш розмовляти, як із другом. Зрештою, Бог сильніший від усіх твоїх провин, Він усе може та хоче виправити. Пам’ятай: Сам Бог любить тебе.
Моральний шлях до здоров’я полягає в пізнанні зла й гріха, звільненні від провини і всякого зла. Захисник має згадати гріхи і провини, а також відчути, як вони втрачають силу, бо Бог прощає їх і пригортає захисника, мов сина. Гріх – це ворожнеча з Богом. Тільки-но покаєшся і скажеш Богові: «Мені жаль, більше не буду цього робити», – тобі вже все прощено. Гріх – це брак добра, як каже філософія. Гріх відбирає життя, скорочує твої дні та твоє існування. Щойно вирішиш робити добро, думати добро та говорити добро, усе втрачене повертається – і ти знову стаєш цілісним, неушкодженим. Гріх і зло руйнують клітини людського мозку. Коли обереш здорове, справедливе і добре (як у думках, так і в словах та ділах), клітини твого мозку оживають, відновлюються. Зло та гріх руйнують і особистісні взаємини. Зі злою людиною ніхто не хоче жити. Якщо покаєшся, попросиш Бога і людей, щоби тобі пробачили, та й ти людям пробачиш, тоді налагоджуєш перервані стосунки, і люди тебе ще більше люблять. Коли хтось грішить і свідомо чинить зло, то не дає своєму організмові правильно функціонувати, бути здоровим. Коли сердишся, твій кровообіг порушується, бо судини звужуються, а робота органів блокується.
Запам’ятай: прощати – це важлива умова, щоб вести здоровий спосіб життя, жити мирно та успішно. Прощати – не означає, що ворог правий, а що він може спастися, якщо покається і виправить вчинене зло. Прощення звільняє тебе від провини та ненависті – ти вже на Небі й спасенний, тобто духовно здоровий.
Каятися і визнавати свої провини – це бути вільним від них та здоровим тілесно й духовно. Особливо цілюща щира сповідь. Священик чекає тебе в ім’я Ісуса Христа, у сповідальниці перебуває Ісус Христос і слухає твою сповідь, твоє каяття. Тому сповідь є зустріччю з Ісусом. Священика зв’язує тайна Сповіді, тож можеш йому все щиро сказати. Добре висповідатися з усього життя, тобто розповісти про гріхи, які ти забув із минулого. Коли помилишся і згрішиш, цілющим є відразу покаятися, збудити досконалий жаль за гріхи. Досконалий той жаль, коли каєшся, що ти Бога чи людину образив як особу. Недосконалим же є каяття через страх перед карою та пеклом. Щирим, досконалим жалем за гріхи ти вже звільнений від провини й осуду.
[1] З лат.: слухання віри, розуміння віри і вступ у довірливу віру (певність віри). – Прим. пер.
[2] Мт. 11:28. – Прим. пер.
[3] Лк. 23:43. – Прим. пер.