Особливе правило життя – не боятися втрат. Якщо людина віддасть своє життя за шляхетну справу, скажімо, за свободу, за своїх дітей чи за батьківщину, за добре діло, то все отримає сторицею вже на цьому світі. Якщо хочеш бути багатим, то дай, не скупися, не обманюй у крамниці й на роботі, не обманюй, а дай щедро. Побачиш, як неймовірно усе буде до тебе повертатися і тебе збагачувати.
Якщо тебе хтось ображає, нападає на тебе, говорить проти тебе, не приймай його злих думок і слів, не аналізуй їх, не думай про них. Ці злі думки і слова – мов граната, яка входить у тебе і розриває, руйнує тебе. Якщо їх відкинеш і про них не думатимеш, якщо пробачиш недругові, який бажає тобі нашкодити, тоді ти вже переміг. Він програв битву, бо себе зруйнував, говорячи про тебе погано, а ти залишився могутнім, вільним і сильним, бо не дозволив, щоб його злі слова зруйнували тебе.
Навчися любити себе. Себе любить той, хто готовий радше все втратити, ніж бути злим, говорити погано, негативно думати, грішити, обманювати, матюкатися, красти. Егоїст не любить себе, бо готовий за будь-яку матеріальну користь продати свою душу, вбити совість, перестати бути людиною, вчинити самогубство. Ти для себе найважливіший. Усе можеш втратити, але себе – ні. Доки маєш чисту совість, доти ти в союзі зі всіма людьми і з Богом. Тоді ти незнищенний. Твій дух буде непорушним, а дух є твоїм життям. Хто себе любить, той ладен усе втратити, щоби зберегти себе, а егоїст готовий себе вбити, лише щоби мати. Самолюбець хоче мати, а хто себе любить, той хоче бути. Бути чи мати – мусиш визначитися. Якщо приймеш рішення «за» бути, то все отримаєш, станеш багатим і славним.
Життя для людини найважливіше. Доки вона живе, усього здатна досягнути, усе виправити. Ніколи не треба навіть припускати думки, щоби відібрати собі життя, бо тоді ти позбавив би себе всього. Ворог ликував би над тобою, бо переміг би тебе, адже через терпіння і муки ти відібрав би в себе найважливіше, замість того, щоб відважно стати віч-на-віч із терпінням і кризами та зберегти життя. Той, хто готовий втратити все на світі, навіть матеріальне життя, усе здобув, залишився славним у людській пам’яті повіки. Така людина духовно свобідна і незламна.
Дух є творчим. Тому важливо в житті якнайбільше працювати. Остерігайся неробства і марноти. Людина, яка не творить у праці, розчаровується, стає депресивною, невдоволеною і навіть самогубною. Роби будь-що, завжди знайди те, про що мав би думати, чим зайнятися, аби міг творити й допомагати.
Дух людини є свобідним. Його суть – свобода. Тому дух бажає завжди йти вперед, мати нові думки, не спинятись на тому, що минуло і що не веде вперед. Поки щось нове думаєш, звільняєшся від важких споминів, створюєш нові можливості життя, міжособистісних відносин, ідеш до нових досягнень і так відчуваєш свободу та творчість. Це найглибше лікує та дає здоров’я душі й тілу.
Дух вільний від простору і часу. Він завжди попереду тебе, попереду твоїх відчуттів, твоїх тілесних потреб і можливостей. Дух уже тепер перебуває в завтрашньому дні, а тіло цього не може осягнути і в сьогоденні. Але дух притягає тіло, щоби ставало чимраз здібнішим, мотивує його, розвиває і дає йому безмежні можливості праці, успіху, нових досягнень. Важливо вірити. Віра створює міст між тим, де є дух, і тим, де тіло. Ти можеш зростати до безконечності. Твій дух дозволяє твоєму організму бути здоровим і вправним для нових рекордів.
Ти маєш велику гідність. Вона не залежить від того, що ти робиш і яким ти є, а лише від того, що ти є людиною. Немає малих людей. Твоя гідність і свобода відображається в совісті. Якщо робиш добро – ти незламний. Коли ж чиниш зло – ти вже мертвий. Бо зло – це брак добра, тобто зло вбиває добро і руйнує твій духовний вимір. Твій інтелект бачить далі від твого розуму, ніби в спалаху, інтуїтивно, безпосередньо, прозоро. Твоє серце виконує вирішальну роль, воно має берегти в собі лише позитивні реалії, довір’я, успіх, здоров’я. Тому його треба чистити від негативу, злих почуттів, які, мов туман, затемнюють твій погляд, зупиняють твоє зростання і можуть тебе знищити. Твоя сила – це думки, які ти повинен вимовляти: я можу, я хочу, я вірю. У житті потрібно залишитися стійким поруч із добрим і благородним. Коли ти чесний, ніхто тебе не може усунути з життя. Але коли чиниш зло, то всього боїшся, ти винен, твої думки тебе засуджують – і почуваєш себе нікчемою. Будь характерною людиною, непохитною і постійною в добрі та істині.
Усе це закони твого духу. Якщо їх дотримуєшся, то живеш, а ні – стаєш розчарованим, нещасним, бідним, винним, невдахою. Законність духу – це здоров’я духу, а здоров’я духу переливається на твою душу й тіло, тоді увесь стаєш здоровим.
Богословський шлях до здоров’я пов’язує тебе з безумовною Божою любов’ю. Вона допомагає тобі осягнути довір’я до Бога. Віра чи довір’я – це пізнання, що Бог любить тебе і що Йому можеш вірити в усьому, що тобі каже. Віра є також очікуванням лише добра, бо Бог абсолютно добрий. На Бога можеш покластися без застережень. Він робитиме тобі добро і вестиме тебе до твого добра і здоров’я, адже Він твій особистий друг. Віра – це водночас проект твого життя. З Богом можеш розвиватися, звільнитися від перешкод, постійно рухатися вперед і досягнути успіху в житті. Якщо постійно кажеш: «Боже, вірю Тобі, що все буде добре», або «Я вірю, що досягну успіху, тобто буду здоровим», – тоді це з тобою відбуватиметься.
Бог насолоджується прощаючи, тому тільки-но Йому кажеш, що каєшся, – звільняєшся від провини, а це веде тебе до зцілення. Важливо вірити в прощення гріхів. Це можеш виразити словами: «Боже, вірю Тобі, що Ти мені все простив». Споглядай Боже обличчя своїми духовними очима і промовляй це весь день, тоді побачиш, що відчуватимеш свободу і радість, а це приведе тебе до зцілення від травм і терпінь. Попроси Святого Духа, щоби наповнив усі поранені закутки твоєї душі й приготував тебе для нового життя і оптимізму. Усе можна виправити. Не бійся, Бог з тобою, Він може і хоче все робити для тебе.
Пам’ять і спогади найкраще лікуються, коли ти маєш здорові й добрі думки, говориш позитивно, вимовляєш слова надії і довір’я та вирішуєш щодня комусь робити добро. Ще сильніше лікується пам’ять і болючі спогади, якщо щодня вправляєшся в якійсь чесноті, якщо вмієш свідомо перед Богом як Особою покаятися за свої провини, якщо пробачиш іншим та попросиш у них прощення. Вправлятися в позитивному мовленні, у добрих ділах і чеснотах, запам’ятовувати тексти, які тебе підбадьорюють, декламувати думки, які тебе надихають і оздоровлюють, мати напоготові декілька повчальних історій, притч, пам’ятати та вміти і собі самому розповісти щось дотепне, виробити звичку жартувати над власними помилками, над жалем до себе і взагалі не дозволити, щоби минув день, а ти добре не посміявся. Чому? Бо це найбільше допомагає, щоби душа збагнула і прийняла, що Бог провадить твоє життя та всі його моменти, що все буде добре, усе закінчиться для тебе несподівано щасливо. Цим лікуєш дух і спонукуєш мозок та душу, особливо емоції, щоби і вони зцілилися.