На Свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії, 24 березня 1985 року, Мати Божа через Марію Павловіч передала таке послання: “Любі діти! Сьогодні закликаю вас всіх до сповіді, навіть якщо ви сповідалися кілька днів тому. Хочу, щоб ви всі пережили Моє свято у своєму серці. Однак ви не зможете пережити, якщо вповні не віддасте себе Богові. Тому закликаю вас до примирення з Богом!”
Це одне з нечастих послань, які закликають до сповіді. У контексті Свята Благовіщення ще одна річ стає чіткішою щодо Таїнства Примирення.
Марія є новою Свою. Вона сказала: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1:38). Цими словами Марії, Господньої слугині, розпочався новий світ.
Перша жінка, Єва, не дотрималася Божого плану у своєму житті. Вона згрішила і через цей гріх людина віддалилася від Бога та Божих планів. Через гріх людина прийняла свій план, відкидаючи Божу Волю. Марія зцілила той світ, який був уже результатом непослуху, який виявили Отцю перші люди. Це було можливо, бо Христос – новий Адам – прийняв Волю Отця і прийшов у світ, щоб спасти його. Увійшов у цей світ через Марію, нову, віддану і слухняну слугиню.
Отож глибокий зміст свята Благовіщення не полягає виключно у факті, що того дня Христос, Слово Боже, став людиною через втілення в лоні Діви Марії, а більше в тому, що виявлення згоди Марією на план Божий започаткувало нову історію Спасіння.
У факті та правді про втілення, зумовлене згодою Марії на Волю Божу, ми вбачаємо глибокий зміст сповіді. Не випадково, що в день Благовіщення Марія закликала всіх нас до сповіді, і це можна трактувати як відповідь на запитання: чим є сповідь? Сповідь є свідомим сприйняттям Волі Божої та зреченням від світу, який зневолює і принижує. Є прийняттям світу спасіння та світла, миру та любові і зреченням від світу темряви, ненависті, неспокою.
Марія застерігає, що ми не можемо пережити це свято належно, якщо не посповідаємося, а це означає, що ви не можете розпочати нове життя, поки не скажете: “Господи, я готовий виконати Твою Волю!”
Воля Божа – спершу прагнути прощення за все, чим ми заперечували Його Волю, прощення за те, що радше в усьому шукали свою волю, а не Божу, що були ближчими до колишньої Єви, ніж до Марії. Отож сповідь є моментом повернення та повторного прийняття земного раю, початком побудови нового світу. Це момент, у котрий Бог має право знову ввійти в наше життя і зайняти головне місце. Це також момент, коли наша стара, понівечена гріхом природа людини відновлюється силою людськості Христа.
Чим свідоміше і частіше ми приступаємо до сповіді, тим ближче перебуваємо до тієї слави, про яку Марія, нова Єва, говорить у Своєму посланні. Це свято є возвеличенням і тріумфом життя, тріумфом миру, радості, любові та спільності між Богом та людьми, а також людей між собою.
Наближаючись до мети, до якої нас провадить Марія, ми щораз більше віддаляємося від нищівної сили гріха, стаємо стійкішими до спокус, відчуваємо менший страх і пригнічення. Це життєвий процес входження до слави дітей Божих.
Не випадково численні прочани та духовні особи підтверджують, що саме через сповідь у Меджуґор’ї вони відкрили красу і глибину заклику до навернення, повернення до жаданої приязні між Богом та людьми. Служіння примиренню між Богом і людьми, яке було дароване священикам, стає ще яснішим та ціннішим в очах самих священиків та вірних. Без сумніву, немає ліпшого служіння, ніж служіння іншій людині в акті примирення.