Дорогі в Христі! У попередніх повчаннях ми призадумувалися над Святою Тайною Подружжя і бачили, що подружжя чоловіка й жінки – це установа і Тайна Божа. Одружитись – це дати початок першій клітині суспільства, тобто родині.
Установлена Творцем й забезпечена власними законами, тісна душевна злука подружнього життя і любови здійснюється в подружнім зв’язку за особистою згодою чоловіка і жінки.
Перше подружжя, з якого розвинувся ввесь людський рід, установив і поблагословив сам Бог – Творець Уселенної.
Христос Спаситель у Новому Заповіті підніс подружжя до рівня окремої Святої Тайни, і так подружній акт не є звичайним собі домовленням, не є зовнішнім формальним обрядом, а особливим духовним актом, який освячує людину.
Християнські подруги завдяки Святій Тайні Подружжя, якою виявляють і беруть участь у таїнстві єдности та плідної любови між Христом і Церквою, взаємно собі допомагають у подружньому житті, у народженні й вихованні дітей для осягнення святости. Тому у своєму чині мають вони окреме дарування Божої благодаті в народі Божім отут, на землі.
Ми призадумувалися теж над тим, що властивою прикметою християнського подружжя є те, що воно – святе, одне, нерозривне і довічне.
Подружжя освятив Христос, надаючи йому характер і суть Святої Тайни у своїй Церкві. Його можна встановляти тільки між одним чоловіком і одною жінкою. Християнське подружжя є нерозривне з волі самого Творця і Бога, а Христос ще й потвердив: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» Тому воно довічне, тобто закінчується щойно із смертю одного з подругів.
Для того, щоби християнське подружжя було дійсне й дозволене, має бути укладене за тими законами і постановами, що їх нормує і встановлює Церква. Завідування Святих Тайн належить до Церкви. Також щодо Святої Тайни Подружжя Церква встановила відповідні приписи й закони, про які члени Церкви повинні знати, розуміти їх і пильно зберігати.
Перш за все треба знати, що християнське подружжя може бути встановлене тоді, коли до цього немає жодних перешкод. А подружні перешкоди – це ті обставини, які роблять християнське подружжя недійсним або недозволеним.
Які ж обставини роблять християнське подружжя недійсним? Перешкоди, які уневажнюють подружжя – це примус, а саме, коли страхом або погрозою змушується когось до шлюбу; брак приписаного віку: хлопець менше 16-ти років, а дівчина менше 14-ти не можуть законно встановити подружжя; споріднення, тобто кровні, родинні, близькі зв’язки, ступінь яких точно означує Церква; ось брат і сестра, діти тієї самої рідні; посвоячення – яке постає з існуючого вже подружжя, тобто мужа з родиною жінки і навпаки. Подружній зв’язок, а саме: хто взяв законний шлюб, не може встановити нового дійсного подружжя, доки перше не розв’яжеться смертю одного з подругів.
Вищі клирицькі свячення і торжественні обіти, як диякон, священики, ченці після довічних обітів, прийнятих Церквою, не можуть законно встановляти християнського подружжя.
Різниця віри, яка виникає, наприклад, між християнською і поганською або нехристиянською стороною – єврейською чи магометянською.
Отже, подружжя, що були чи є встановлені в Церкві із згаданими перешкодами, недійсні.
Для прослідження перешкод свята Церква встановила т. зв. оповіді. Вони мають бути прочитані в парафіяльній церкві наречених три рази в три наступні неділі або святкові дні перед вінчанням. Якщо подруги належать до різних парафій, тоді треба їх оголосити в парафії нареченого і нареченої.
Від деяких подружніх перешкод і від оповідей в багатьох випадках може звільнити дотична Церковна влада: єпископ, патріярх.
Від перешкод, які визначив сам Бог, ніхто не може звільнити, а такими є недозрілість віку, примус, подружній зв’язок, найближче кровне споріднення між братом і сестрою.
Коли ж якесь подружжя було встановлено з перешкодою, яка уневажнює, то таке подружжя мусить бути розв’язане, або необхідно усунути перешкоду через відповідну диспензу – звільнення – та обов’язкового відновлення подружньої присяги.
Коли шлюбна перешкода була публічно відома, то й подружню присягу належить повторити ще раз перед парохом і двома свідками. Якщо перепона була тайна, тоді подружню умову можна відновити тайно, лише між подругами.
Свята Церква постановляє також, щоб наречені перед шлюбом приступили до Св. Сповіді і Св. Причастя, бо Свята Тайна Подружжя – це Тайна живих, її треба прийняти в стані освячуючої ласки. Хто ж її прийме в стані тяжкого гріха, чинить новий гріх і не отримує тих ласк, які Ісус Христос бажає дати подругам через цю і в цій Св. Тайні. Божа ласка подружжя, якої молоді не отримали, тому що вінчалися в тяжкому грісі, відживає, коли вони негайно розбудять почуття досконалого жалю і відразу висповідаються.
Врешті свята Церква приписує, що наречені перед установленням подружжя і прийняттям цієї Святої Тайни мають скласти перед парохом чи його заступником передшлюбний іспит. У передшлюбних інструкціях, повчаннях й іспиті йдеться про загальне знання правд святої християнської віри, зокрема ж про Святу Тайну Подружжя: про її Боже встановлення, про її святу мету, прикмети; про подружні обов’язки та завдання. Основне знання цих правд мусять подруги перед шлюбом як слід завчати, їх знати; парох зобов’язаний їм це все пояснити та перевірити.
До подружжя, як і до будь-якого іншого стану чи професії, треба серйозно приготовлятися, багато читати про подружнє життя, слухати належні повчання, а ще більше молитись, щоби Господь благословив цей життєвий крок і це важливе життєве рішення при заснуванні нової клітини життя людської спільноти. Таким чином подруги уникають зайвих непорозумінь, а чи й розлучень, які в наших часах, на превеликий жаль, трапляються дуже часто зараз таки після шлюбу.
Усі закони Божі й приписи Церкви відносно християнського Подружжя мають на меті управильнювати життя подругів, які в любові, в єдності думки, у взаємній пошані творять першу клітину суспільства і Церкви – родину.
Тому з такою палкістю серця і любов’ю напоумляє св. апостол Павло, а за ним і я, дорогі в Христі: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе… Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву… Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом… Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» (Еф. 5:25-33). Ось так насвітлює св. Павло родинне життя подругів.
Багато молодят після шлюбу, виходячи з храму Божого, думає: «Нарешті ми одружилися, дійшли до мети.., тепер нам тільки радіти і почуватися щасливими». Вони не знають, що саме відтепер мають одружуватися щодня, щоб могли стати «одно» не лише тілом, але й душею. А щоб таке подружжя здійснити, треба також одружити свої душі у тривкій, міцній, постійній любові.
Одружити душі – це з’єднати, через довір’я, всі свої ідеї, переживання, непевності, каяття, проекти, мрії, бажання, радощі, смутки, зневіру, ввесь свій внутрішній світ і його переміни.
Одружити душі – це, через взаємовідданість, створити в собі однакову, єдину волю – волю приймати і любити один одного, стрінути Бога і злучитися з Ним, розкриватися один для одного, стояти разом перед Богом, як дві руки, складені до молитви.
Одружитись – це прийняти один одного та з’єднатись один з одним усім своїм буттям фізичним, емоційним і духовним.
Тому попереджає апостол Петро: «Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху. А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1Пет. 3:1-4).
Ось де слід шукати правдивої щасливости подружнього життя. – Не в змислових розкошах і розпусті, а в осередку людського серця, в єдності, у взаємній любові й пошані. На такі подружжя сходить щедре Боже благословення і постійна поміч у житті. Але вони мусять бути встановлені та здійснювані згідно з законом Божим і законами св. Церкви Христової. Лиш такі подружжя встоять, перетривають всі буревії життя та приймуть щедре Боже благословення і нагороду в дочасності й у вічності. Амінь.
Автор: влад. Софрон Мудрий, ЧСВВ
КІНЕЦЬ