ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО РЕФОРМИ ЖИТТЯ

Якщо в тих, хто виконує Духовні вправи, «немає можливости або не вистачає волі здійснити вибір стосовно речей, які підлягають змінному виборові, то вельми корисно запропонувати їм замість вибору певний спосіб і метод виправлення та зміни свого життя і стану, визначивши, що метою їхнього створення, життя і стану є прослава та хвала Господа Бога і спасіння їхньої душі» (ДВ 189).

Реформа життя як плід навернення

Зміна, яка відбувається в серці під впливом споглядання життя і науки Ісуса, у реколектанта[1] повинна проявитися в якомусь конкретному зовнішньому рішенні незалежно від стану життя.

Якщо реколектант не наважується знову здійснити вибір, «що підпадає під змінний вибір», то св. Ігнатій запрошує його здійснити так звану реформу життя. Головним принципом реформи життя, як і здійснення вибору, є остаточна мета людини. Створення людини, її земне життя, вибраний стан життя – все це для прославлення і почитання Бога і для спасіння своєї душі.

«Щоб рухатися до цієї мети і сягнути її, потрібно під час Вправ та за допомогою наведених вище способів здійснення вибору детально розглянути своє життя: який треба мати дім і скільки осіб у ньому; як керувати своїми домашніми та наставляти і навчати їх як словом, так і власним прикладом» (ДВ 189).

Реколектант здійснює реформу свого життя під час реколекцій. При чому св. Ігнатій заохочує його приймати рішення стосовно вибору без поспіху і з найбільшою розважливістю. Реколектант має «детально розглянути», перед тим, як прийме рішення. Автентична реформа життя повинна бути мотивована не порухом незадоволення самим собою, а прагненням упорядкувати своє життя, аби воно було згідне з Божою волею. Св. Ігнатій підказує, що з цією метою можна використати представлені попередньо два способи здійснення вибору.

Очевидно, що подані отцем Ігнатієм приклади стосовно предмету вибору обумовлені часами, в яких він жив. Сьогодні перелік питань і проблем, які можуть підпадати під реформу життя, носитиме знак наших часів. Матеріяльне добро, щоденна молитва, допомога вбогим, стосунки з ближніми, темп сьогоднішнього життя, активність у праці – ці й подібні справи можуть стати предметом реформи життя.

Реформа стосовно володіння і користування матеріяльним добром

Св. Ігнатій звертає особливу увагу на реформу стосовно володіння матеріяльним добром: «Подібним чином слід обміркувати своє майнове становище: яку частину майна виділити на дім та для своїх домашніх, а яку роздати вбогим та призначити для інших побожних цілей» (ДВ 189). Очевидно, що таке питання може ставити тільки багата людина, майно якої набагато більше від її потреб. Але це не означає, що проблема євангельського убогости не стосується також людей, які живуть скромно в матеріяльному аспекті.

Петер ван Бремен зауважує: «Справді, тиран добробуту міцно тримає нас усіх у своїх пазурах, але його найбільші жертви – убогі. […] Телереклама і тиск економіки набагато більше впливають на убогих, ніж на багатих. Багаті з власного досвіду добре знають, що кожний день не може бути всіяний трояндами. […] Бідний […] мріє мати більше грошей, аби мати більший доступ до задоволення – з надією, що воно дасть йому більше щастя».

Акцептувати в спокої духа скоромні матеріяльні умови і постійну необхідність працювати для своєї родини й себе самого нам буває так само важко, як багатому відмовитися від свого багатства, почуття безпеки й пов’язаного з ним задоволення.

Наслідувати вбогого Ісуса важко кожній людині, бо це вимагає відмови від матеріяльної безпеки, вимагає щоденної довіри Богові. Суть убогости – не стільки відсутність великого багатства, скільки постійна довіра до Божого провидіння.

Вправа 1

Як ми користуємось матеріяльним багатством.

  • Чи відчуваю себе вільним стосовно матеріяльних речей: предметів щоденного побуту, свого матеріяльного стану, грошей?
  • Наскільки, використовуючи їх, усвідомлюю, що вони є тільки «створінням», які мають мені допомагати на шляху до Бога?
  • Чи зауважую в речах Божі дари?
  • Чи вмію терпляче переживати якісь матеріяльні нестатки?
  • Чи не заздрю багатшим від мене?
  • Чи зауважую довкола себе вбогих і чи ділюся з ними в міру своїх – навіть дуже скромних – можливостей?
  • Чи я не звертаю забагато уваги на матеріяльні речі?
  • Що в моєму ставленні до матеріяльних речей і в користуванні ними вимагало би реформи?

Вправа 2

Як ми використовуємо час.

  • Чи усвідомлюю, що час, який маю у своєму розпорядженні, є даром Господа?
  • Чи використовую час у впорядкований спосіб?
  • Чи дотримуюсь властивих пропорцій у використанні часу на найважливіші справи: молитву, родину, спільноту, відпочинок, працю?
  • Чи не марную багато часу на телебачення, комп’ютерні ігри, інтернет?
  • Чи не піддаюся поспіхові?
  • Чи вмію відмовлятися від другорядних справ на користь молитви, доброго відпочинку, розмови з ближніми?
  • Чи усвідомлюю минущість життя, те, що мій час точно визначений і що не можу додати до нього навіть одну хвилину?
  • Чи вимагало би реформи моє використання часу?

Вправа 3

Наше ставлення до родини і спільноти.

  • Чи живу в єдності, любові й згоді з найближчими?
  • Чи не спричинюю конфліктів, не відвертаюся від ближніх, не втікаю від них?
  • Чи культивую найважливіші родинні стосунки: до чоловіка (дружини), до дітей, до батьків та інших членів родини?
  • Чи присвячую їм достатньо часу, уваги, чи допомагаю їм?
  • Чи не занедбую щоденну працю й домашні обов’язки?
  • Чи не накидаю найближчим людям своїх поглядів, вподобань і бажань?
  • Чи у хвилини конфліктів і непорозуміння я перший виходжу з ініціятивою прощення?
  • Чи шукаю примирення з людьми, яких вважаю своїми кривдниками?
  • Чи усвідомлюю, що щоденною жертовною любов’ю, поєднаною із свободою щодо ближніх, будую свій зв’язок з Богом?

Вправа 4

Індивідуальна молитва.

  • Чи моя молитва має свій ритм: щоденний, тижневий?
  • Чи культивую прагнення щоденної молитви?
  • Скільки часу присвячую молитві?
  • Чи готуюся до молитви?
  • Чи молитва є найважливішою точкою відліку для моєї щоденности: праці, людських взаємин, конфліктів, труднощів, страждання, слабкостей?
  • Чи приступаю до таїнства примирення?
  • Чи воно є місцем мого єднання з Богом, з ближніми, з самим собою?
  • Чим для мене є Пресвята Євхаристія?
  • Як вона впливає на моє життя?
  • Чи в моєму ставленні й переживанні Пресвятої Євхаристії потрібно щось міняти?

Вибори й рішення, прийняті в останній період.

  • Чи я приймав їх у контексті молитви, розпізнавання й рефлексії?
  • Чи я питав Бога про Його волю, коли приймав рішення?
  • Чи роблю іспит совісти своєї молитви?
  • Чи розумую над тим, в який спосіб Бог веде мене в молитві?

У сердечній розмові з Ісусом представлю Йому плоди своїх роздумів і молитви. За що хотів би Йому подякувати спочатку? За що хотів би попросити в Нього прощення? Про що хотів би попросити Його в особливий спосіб?

Господи, візьми і прийми всю мою свободу, пам’ять і розум, і всю мою волю – все, що маю і чим володію. Ти, Господи, все це дав мені – Тобі тепер повертаю: все Твоє. Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею; мені ж дай любов Твою і ласку, яких мені достатньо. Амінь. (св. Ігнатій Лойола)

КІНЕЦЬ


[1] Реколектант – той, кому дають Вправи. – Прим. ред.

Попередній запис

Другий спосіб здійснення вибору в третьому часі

Наступний запис

ВСТУП