ЗВОРУШЕННЯ – ГЛИБИНА ДУШІ

Переглядаючи зворушливу кінострічку, мимоволі відчуваємо глибоке хвилювання. Нас розчулюють історії, картини, створюючи відповідний настрій. Так, наче щось зачіпає душу за живе, хвилює, і довго не відпускає. Так само зворушують слова іншої людини, їх не тільки сприймає вухо, вони зачіпають серце. Слово здатне торкнутися глибини душі, і цього важко уникнути. Нас розчулює пісня чи прослуханий концерт, і ця емоція не на якусь мить, а може тривати довго. Зворушення – довготривале почуття. Охоплені ним, ми не можемо навіть говорити про поверхові й неважливі речі. Стишуємо голос, рух і прислуховуємося до свого внутрішнього світу. Насолоджуємося новим досвідом – досвідом власного зворушення. Торкаємося до глибин власної душі й не маємо бажання виринати звідти, щоб знову опинитися на поверхні існування.

Іноді під час глибокого зворушення людина хапається за серце. Цей жест свідчить про те, що серце є не тільки основою нашої особи, а й органом найглибших почуттів. Іноді наше розчулення таке велике, що з очей котяться сльози, тому це почуття виражається сльозами. Зворушення спричиняє внутрішній рух, плин. Коли ми плачемо, то всіма своїми почуттями присутні у своєму плачі, і не можемо робити в той час нічого іншого. У такому стані навіть не хочеться з кимось говорити, бо ми бажаємо насолодитися сльозами зворушення і дозволити їм вилитися назовні. Це приводить до внутрішнього визволення, бо ми більше не бажаємо триматися за своє его, а зворушені до глибин свого єства.

Іноді зворушення таке велике, що ми замовкаємо до оніміння, бажаючи в повноті відчути те, що нас так розчулило. Серце відчуває, що щось дуже важливе його торкнулося і не відпускає. Ми пережили душею щось велике, і вже не так просто повернутися до звичного ритму життя. Настає мить тихого споглядання без використання жодних медитативних технік. Те, чого бажаємо досягнути в медитації, уже досягнуто в глибокому зворушенні. Я перебуваю з собою, у самому осерді свого єства. Мене наповнює глибокий спокій. Усі потрясіння втихомирюються перед обличчям переможного спокою так, наче зворушення зібрало всі розкидані уламки докупи. Воно сконцентрувало мене на основі мого буття і навчило просто бути собою.

Попередній запис

РОЗЧАРУВАННЯ – ВИХІД ІЗ ТЕНЕТ ІЛЮЗІЇ

Наступний запис

ВОРОЖІСТЬ – НЕСПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ