Звільнення

Існує така таємнича, делікатна і, тим не менше, реальна річ, як дія диявола в світі та в людях. Ісус говорить на цю тему дуже часто, і часто ми бачимо Його в боротьбі проти сатани і сил темряви, які панують над світом. До того ж, одним з доказів, які наводить Ісус для доведення Своєї месіанської діяльності, є вигнання бісів: «А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство» (Лк. 11:20; Мт. 8:16; Лк. 7:21). Своєю смертю Ісус переміг князя темряви і Своїм Воскресінням переніс нас до Царства Своєї Любові.

Петро (Дії 10:38) подає короткий зміст месіанської діяльності Ісуса в чотирьох пунктах:

  • помазував Святим Духом і силою;
  • чинив добро;
  • уздоровлював;
  • звільняв усіх, кого поневолив диявол.

В цьому узагальненні ми знаходимо вірне вираження мети звільнення. Воно не є окремою діяльністю, але поєднане з євангелізацією загалом. Його здійснюють особи, помазані Богом, Святим Духом в Ім’я Ісуса. Крім того, йдеться не лише про вигнання злих духів, а й про те, щоб чинити добро, якнайбільше добра: дозволити спасінню діяти в особі і в спільноті.

Апостоли були послані проповідувати Євангеліє та виганяти злих духів (Мт. 10:7-8), і повернулися з радістю, кажучи: «Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!» (Лк. 10:17). Однак є люди, які вважають, що твердження про існування і діяльність сатани є біблійним фундаменталізмом або своєрідним поверненням до середньовічних уявлень.

Я не зацікавлений у тому, щоб проголошувати чи давати пізнання про сатану, я намагаюся, щоб світ пізнав і полюбив Ісуса. Але сатана – великий противник Бога, він створює перешкоди нашій з Ним зустрічі. Якщо ми живемо в незнанні і не усвідомлюємо методів брехні, які він завжди використовує, то будемо не підготовлені, щоб відкинути його напади. Папа Павло VI у знаменитій промові від 15.11.1972 р. сказав так: «Одним з найважливіших завдань Церкви на сьогодні є захист від зла, яке має ім’я сатана. Зло не є недостатністю чогось, а чинною силою, істотою живою і духовною, зіпсутою, розпусною (і розпусником). Відмовлятися від визнання такої дійсності суперечить вченню Біблії і Церкви».

Тут буде доречно пояснити, що в словах «визволи нас від лукавого», якими закінчується «Отче наш» йдеться не тільки про визволення від зла, як це в основному перекладають (Мт. 6:13).

Отець Сальвадор Карілло, доктор з вивчення Св. Письма, вчить: «Велика перемога сатани полягає в тому, що люди вже не вірять у реальність його існування і таким чином дозволяють йому діяти з повною свободою.

Біблія мало говорить про сатану. В Старому Заповіті він майже зовсім не з’являється. Після приходу Ісуса вплив сатани змінюється. В Євангеліях, у зв’язку зі спасительною присутністю Ісуса Христа, його діяльність пожвавлюється і виявляється його присутність. Що ж дивного, що тепер, коли переживаємо певну силу об’явлень Христа, сили зла бурхливо їй протистоять, як було це в часи публічної діяльності Ісуса?»

Ми переконані в тому, що діяльність демонів не повинна бути головним предметом нашої уваги. Це лише симптом, знак, що Ісус могутньо діє серед нас. Він прийшов для того, щоб звільнити нас від сил князя цього світу і виграв битву на хресті. Сатана переможений і через це іноді біситься, бо зв’язаний. Ісус вже розтрощив голову неприятелеві (Бут. 3:15). Є такі люди, які проголошують і навіть перебільшують силу і діяльність сатани, приписуючи йому всяке зло, будь-які труднощі і хвороби. Вони бачать всюди нечистого і хочуть застосовувати екзорцизм навіть коли людина хвора на звичайну застуду. Це друга крайність, адже не треба забувати, що ворогами душі є також тіло і світ. Сатані подобаються дві речі: коли забуваємо про нього і коли приписуємо йому надто велику роль.

Його діяльність виявляється в трьох формах: мучення та переслідування (які трапляються найчастіше), а також одержимість (трапляється рідко).

І. Мучення

Мучення полягає у впливі сатани на тіло або на предмети. Наприклад, шум посеред ночі, пересування предметів, світло, яке гасне саме по собі, голоси, деякі дивні хвороби, які не мають пояснень у медицині. Тобто зовнішні прояви. Один єпископ з Карибських островів прислав до мене свою двоюрідну сестру, котра хворіла на дуже дивну хворобу. Ми молилися за неї, і Господь її зцілив. Згодом вона попросила мене, щоб я навідався до неї додому, бо там діються дивні речі. Я відповів, що не хочу цього робити, бо її брат єпископ сам може прийти й освятити квартиру. І він таки туди пішов, освятив житло, і проблеми зникли. Все було так просто, бо для Ісуса все є простим.

Ми поділяємо проблеми на прості й складні, але для Ісуса всі проблеми прості, інакше Він не був би Богом.

Пам’ятаю інший дуже важливий випадок. Один чоловік на ім’я Хуліо Нунєс не міг ходити і лазив як тварина. Його зцілив Бог під час спільної молитви. Це зцілення було таким незвичайним, що він свідчив про це всюди. Одна жінка впізнала його і запитала:

– Чи не ви були паралізовані?

– Так, це я, але Господь мене зцілив.

Ми навіть запрошували його, щоб він на різних реколекціях давав свідчення.

Наступного року священик з Сан-Франціско-де-Макоріс попросив нас провести харизматичні реколекції. Я запросив Хуліо Нунєса, думаючи, що його свідчення буде найсильнішим, бо він був членом тієї спільноти. Коли прибув і розпитав про нього, одна жінка підійшла й сумно розповіла:

– Отче, Хуліо повернувся до свого давнього стану. На жаль, може рухатись так, як і раніше, – лише на чотирьох.

– Давно?

– П’ять днів.

Я послав по нього і його привезли на коні. Ми почали молитися і просити про зцілення. Я сказав:

– Господи, не можеш залишити хвороби тут у парохії, Хуліо…

Господь, однак, не зцілював його. Тоді ми почали молитися мовами, і прийшли на думку, мов блискавка, виразні слова: «дух хвороби». Тоді я наказовим голосом сказав:

– Духу хвороби, наказую тобі в Ім’я Ісуса вийди і залиши в спокої цього сина Божого. Велю тобі в Ім’я Ісуса, щоб ти йшов до ніг Ісуса, хай Він розпорядиться тобою, і забороняю тобі знову заважати йому, тому що він є Дитиною Божою, а ти нічого свого в ній не маєш.

Хуліо затремтів і тоді з усією простотою піднявся і почав ходити.

Сатана переслідував його для того, щоб не дати йому свідчити про своє зцілення. Однак Бог попри це знову зцілив Хуліо. В результаті він склав подвійне свідчення про зцілення і звільнення від пут.

Під час молитви мовами Господь прийшов на допомогу нашій слабкості і дав нам харизматичне пізнання, показавши, що відбувалося з Хуліо. Його мучив дух хвороби. Це може здатися дивним тому, хто не читав Євангеліє, бо в ньому описано такий випадок: «І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись» (Лк. 13:11). Ісус зцілив її, сказавши: «Жінко, звільнена ти від недуги своєї».

Дії апостолів також розповідають, що люди приносили апостолам хворих і тих, кого мучили нечисті духи.

Попередній запис

Зцілення_5

Наступний запис

Звільнення_2