Звільнення_2

ІІ. Переслідування

Переслідуванням називаємо вплив і дію на розум людини. Якщо мучення виявляється через зовнішній і фізичний впливи, то переслідування стосується внутрішнього.

Є люди, яких переслідують нав’язливі ідеї сексуального характеру, манія самогубства, богохульні чи мазохістські думки, ненависть, думки, що вони не гідні Божого прощення, тощо. В такому разі причина іноді може полягати не лише в психологічній чи фізіологічній сферах, а в переслідуванні, яке поневолює людину і забирає в неї сили для перемоги.

Можна сказати, що переслідування подібні до спокуси, з тією лише різницею, що вони продовжуються постійно і не відступають самі по собі. Більше того, вони настільки сильні, що не можуть бути усунені людськими зусиллями.

Якось у Мексиці до мене привели жінку, яка багато років хворіла на дивну хворобу. Ми молилися за неї і просили, щоб вона молилася з нами «Отче наш», але жінка не могла вимовити слів: «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Вона мала велике зло в своєму серці, тому що її недруг з помсти навів на неї «пороблення». З того часу жінка почала страждати і, разом з тим, ненавидіти того чоловіка. Це не була звичайна неприязнь, а справжнє поневолення ненавистю. Ми молилися за її звільнення від ненависті, але безрезультатно. Тоді я пригадав хлопця, якого учні Ісуса не могли звільнити і привели до Вчителя. Ми наблизились до Найсвятіших Тайн і просили, щоб Ісус зцілив її через Свою Найдорожчу Кров. В результаті, Христос звільнив її від духа чарів і поневолення ненавистю. Жінка після цього вперше за довгий час змогла вимовити молитву «Отче наш».

В Домініканській Республіці жив один чоловік одружений на молодій жінці. Вони мали двох дітей. Незважаючи на це, він не міг залишити зв’язки з повіями. Це бажання було понад його сили, і він не міг його опанувати. Ми намагалися його вилікувати, але все залишилося без змін. Тоді ми організували молитву за його звільнення, але також безрезультатно. Він був звільнений лише тоді, коли ми зрозуміли, що переймалися лише тим, щоб вигнати нечистого духа, у той час, як треба було спершу євангелізувати його. Після цього Господь зробив Свою справу, і чоловік повністю звільнився від переслідування. В Квебеці жила монахиня, яка в момент Причастя завжди мала на думці якийсь святотатський образ. Вона це дуже важко переживала, мучилась і плакала. Розповіла про це своєму сповідникові, який порадив їй у тій справі молитись до Марії. Та ні молитви, ні пости не давали результату. Одного разу священик з харизматичного руху прийшов до її згромадження і помолився за звільнення її від духу святотатства. Завдяки його молитві вона звільнилася від всіх грішних образів, які її переслідували.

В Новому Заповіті можна знайти декілька різновидів духів, і про них потрібно знати:

  1. дух нечисті або нечистоти виступає найчастіше (Мт. 12:43; Мр. 1:23,26,27; 3:11; 5:2, 8:13; 7:25; Лк. 4:33,36; 6:18; 8:29; 9:42; 11:24);
  2. дух німий (Мр. 9:17);
  3. дух глухий і німий (Мр. 9:25);
  4. дух лукавий і єхидний (Лк. 8:2);
  5. дух віщунства (Дії 16:16);
  6. дух злоби (Еф. 6:12);
  7. духи обману (1Тим. 4:1).

а) Молитва за звільнення

Звільнення здійснюється в Ім’я Ісуса Христа і Його силою. Це в Його Ім’я ми просимо Отця (Ів. 16:24) і протистоїмо нападам ворога. Це Його силою звільняємо від утиску і переслідування. Звільнення має два аспекти:

  • молитва до Отця в Ім’я Ісуса, щоб Він звільнив певну людину від усього, що її поневолює. Цей аспект зрозумілий і не вимагає пояснення;
  • наказ силою Христа, Який сказав: «У Ім’я Моє демонів будуть вигонити» (Мр. 16:17). Підкреслюю, що йдеться не про прохання, а тільки про наказ, щоб залишили людину вільною і в спокої. Це здійснюється в Ім’я Ісуса Христа. Найпростішу й ефективну молитву подає св. Павло: «У Ім’я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї!» (Дії 16:18).

Дехто виганяє бісів, але дозволяє їм повертатися, забуваючи слова Євангелія: «Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе» (Мт. 12:43-45). Треба йому наказувати: «Вийди з нього, і більше у нього не входь!» (Мр. 9:25).

Щоб так молитися, потрібно найперше просити в Бога захисту. Як у Пасхальну ніч будинки євреїв охоронила перед ангелом-губителем кров пасхального ягняти, так кров Агнця Божого захищає нас, охороняє від усілякого впливу зла. Про це молимося так: «Прикликаю на себе і на присутніх тут Кров Агнця Божого, Який бере гріхи світу, щоб нас очистила від усякого гріха і охоронила від усякого впливу лукавого».

Пригадую одну з перших наших молитов за звільнення, під час якої ми допустили кілька помилок, але багато чому навчилися: не просячи попереднього захисту, ми, натхненні Духом, молилися за визволення особи в молитовній групі чисельністю понад 30 осіб. Під час молитви ми наказали духові залишити цю людину. Вона була звільнена, але натомість у когось іншого з’явилися схожі ознаки. Ми молилися і над тим чоловіком, але проблема перейшла на когось іншого. Окрім того, що нам бракувало захисту Господнього, ми навчилися ще декількох важливих речей на все життя:

  • не досить наказати злому духові вийти, а потрібно заборонити йому повертатись (Мк. 9:25) і відіслати його до стіп Христа, щоб Ісус ним розпоряджався;
  • молитва повинна відбуватись у малій групі без участі цікавих людей та дітей:
  • група повинна складатися зі зрілих і розумних людей, які не бачать у всьому диявола, а намагаються розпізнати його вплив і присутність;
  • маємо владу все зв’язувати і розв’язувати в Ім’я Ісуса Христа і через силу Його Найсвятішої Крові та Його Святих Ран.

Дуже важливий ще один аспект: недостатньо розсіяти темряву, треба ще засвітити світло Христа. Коли проголошуємо Євангеліє, справді приносимо світло Христа людям, уникаючи багатьох ускладнень, бо Христос – найсильніший, Він долає слабшого (Лк. 11:22). «А Світло у темряві світить» (Ів. 1:5).

Ефективне звільнення може відбуватися лише паралельно з процесом євангелізації. Звільнення від злих духів заради самого звільнення не має ніякого сенсу. Справді, Ісус не послав Своїх учнів, щоб лише виганяли злих духів, а щоб проголошували Царство. Вигнання бісів є результатом євангелізації (Мт. 10:7-8).

Загалом, я відмовляю в молитві звільнення тим людям, які не зобов’язуються стати на шлях навернення.

б) Звільнення самого себе

В разі мучення або переслідування можемо застосувати самі до себе молитву про звільнення, беручи до уваги все, що до цього часу було сказано. Завдяки вірі нашого хрещення ми долучаємося до перемоги Христа й отримуємо владу в Його Ім’я, щоб виганяти духів, які нас гноблять, непокоять і заважають. Силою Христа людина проголошується звільненою завдяки Крові Ісуса. Залежно від конкретного випадку і харизматичного пізнання можна застосувати таку молитву: «Духу самогубства (презирства, нечистоти, злопам’ятства, страху…), наказую в Ім’я Ісуса віддалитися від мене і відійти до стіп Ісуса, щоб Він розпорядився тобою. В Ім’я Ісуса забороняю тобі повертатись і непокоїти мене!».

ІІІ. Одержимість

Вона дуже рідко трапляється і є останнім, про що ми повинні думати, і тільки тоді, коли вже вичерпані інші варіанти. Одержимість зустрічається в тих випадках, коли хтось свідомо віддає свою волю сатані, продає свою душу, підписує сатанинські акти власною кров’ю або належить до секти сатаністів. Це трапляється також з тими, кого могли присвятити дияволу батьки.

Це рабство таке сильне, що людина втрачає свою власну волю і не здатна вирватися з цих кайданів. В такому разі нам потрібна надзвичайна сила, яку можна отримати через літургічні екзорцизми. Такий екзорцизм у літургічній формі здійснюється єпископом або делегованим для цієї мети священиком, які супроводжують екзорцизм багатьма молитвами і постами.

Дія чи вплив ворога виявляється в трьох формах, які ми повинні вміти відрізнити:

  1. мучення, діє на тіло або речі;
  2. переслідування, діє на розум людини;
  3. одержимість, тобто віддання себе волі диявола.

Найчастіша ознака впливу диявола – світ смерті.

Попередній запис

Звільнення

Наступний запис

Підтримка в зціленні