ЗЛОВТІХА – ЗДОРОВЕ ПОЧУТТЯ

Ми ніяковіємо, ловлячи себе на зловтісі, бо сприймаємо це почуття як щось непристойне. Однак часто таємно радіємо, коли бачимо невдачу сусіда, коли спостерігаємо, як він зазнає втрат чи допускається якоїсь помилки, коли осоромлюється на очах у всіх. Попри особисте засудження почуття зловтіхи, ми автоматично її відчуваємо як тільки стаємо свідками болісної ситуації свого недруга.

Це почуття завжди тісно переплетене з нашими стосунками з іншими людьми, які постраждали від якоїсь шкоди. Тут проявляється наша агресія до іншої людини, яку ми колись витіснили зі свідомості. Звісно, що людина не може відчувати за нормальних обставин жодної радости, коли бачить біду друга. Однак коли людина вбачає в іншому свого суперника, до успіху якого не дотягується і статусові якого заздрить, тоді відчуває таємне задоволення, якщо йому щось не вдається. А коли нещасливчик ще й повівся нечесно, а його невдача виглядає нам встановленням справедливости у світі, тоді можна й порадіти привселюдно.

Ще однією причиною зловтішання може бути те, що зазнані збитки стосуються не нас, а когось іншого. Усвідомлюємо, що таке нещастя могло трапитися з нами, однак, на щастя, нас це оминуло. Слава Богу, мене така недоля не спіткала. У цьому випадку це почуття допомагає нам зняти напругу. Можна сказати, що тут почуття зловтіхи – це наче відхід від власних страхів про те, що така сама невдача могла би трапитися з нами, однак пригнітила іншого. Я вкотре уникнув нещастя. Це відчуття схоже на відчуття внутрішньої свободи та визволення – і попри все, почуття зловтіхи є здоровим почуттям.

Насправді питання в тому, як ми поводимося із тим почуттям зловтіхи, яке виникає незалежно від того, хочемо ми того, чи ні. Навіть у розмові з найкращим другом людина може зловтішатися, слухаючи те, як він розповідає про свої невдачі. Якою ж сильною вона буде тоді в нашому ставленні до недруга, коли дізнаємося про його нещастя! Першим почуттям у цьому випадку буде щось на кшталт полегшення: вже нема потреби з кимось воювати, доля зробила це замість мене. Однак несправедливим буде наше зловтішання, коли злобно висміюватимемо людину, насміхатимемося з неї і виставлятимемо на посміх перед іншими. Тоді наша реакція перетвориться на образу людини, на її висміювання. Той, кого ми висміюємо в його невдачах, навряд чи може протистояти нашим насмішкам. Тоді ми у свій спосіб проявляємо тонку владу над цією людиною, а отже, часто можна принизити іншого.

Почуття зловтіхи приходить без нашого дозволу. Це відбувається дуже просто. Однак як ми з ним вчинемо – це вже наше рішення. Ми не маємо права давати волю своїй зловтісі, щоб вона образила іншу людину й виставила її на посміховище перед іншими. Усе ж, коли ми витісняємо це почуття, то найчастіше виявляємо його тоді, коли сильно співчуваємо комусь, однак це співчуття звучить фальшиво і ще більше ранить людину. Питання в тому, щоб усвідомити свою зловтіху, дозволити їй бути й щоб вона переросла в щиру вдячність за те, що лихо оминуло мене. Якщо я уважно спостерігатиму за цим почуттям, то зможу перетворити його на щиру турботу про іншу людину. Так, тут присутня радість від того, що зазнав шкоди інший, однак також є і бажання, щоб ця шкода не виявилася завеликою і не збила цю людину з її шляху.

Якщо уважно приглянуся до свого почуття зловтіхи, то знайду там ключі до своєї душі. Вона прикриває багато почуттів, які рояться в моїй душі, мою таємну агресію та заздрість. Також вона показує мені, що я все ще постійно порівнюю себе з іншими. Зловтішаючись, я вважаю себе кращим за інших, вважаю, що маю право відчувати вищість над ними. Сповнююсь почуттям, що живу більш правильно та дисципліновано за інших, і що зі мною ніколи в житті такого би не трапилося. Однак якщо схопити ці свої думки, то настане просте усвідомлення, що я не маю жодної гарантії у своєму житті і що ніяк не можу себе вберегти від раптової невдачі чи нещастя. Тоді почуття зловтіхи може привести мене до щирої вдячности через своє життя і за те, що досі Господь оберігав мене від великої біди. І лише із вдячности за власне життя я буду здатним просити Бога і за іншу людину, щоб вона позбулася своїх негараздів, і щоб Бог її захистив.

Попередній запис

ЖАЛЬ – БІЛЬ ДУШІ

Наступний запис

СОРОМ – ОХОРОНЕЦЬ МОЄЇ ГІДНОСТИ