ЗНАКИ РОЗПІЗНАВАННЯ БОЖОЇ ВОЛІ

Господь об’являє людині Свою волю за посередництвом Своїх знаків. У духовному розпізнаванні людина не створює знаків Божої волі, а тільки відкриває і приймає ті, які їй дані. І хоча знаки Божої волі часом важко зауважити, проте людина завжди може їх знайти і прочитати, бо їх супроводжує світло Святого Духа, необхідне для розпізнавання. Великою небезпекою в духовному житті є створювання своїх «знаків» дії Бога, які вводять людину у світ духовних ілюзій. Св. Августин говорить, що створення духовної ілюзії належить, разом з гордістю, до найтяжчих гріхів.

Зовнішні знаки Божої волі, які зауважуємо у своєму житті, завжди тісно поєднані з внутрішніми натхненнями. Остаточним місцем пошуків і знаходження Божої волі, місцем духовного розпізнавання завжди є серце людини. Зовнішні знаки підводять нас до того, що Бог об’являє в наших серцях. Інтерпретація зовнішніх знаків завжди здійснюється в людському серці. Саме серце людини приймає Божий поклик і відповідає на нього.

Знаки Божої дії називаємо ще знаками часу, бо Божа воля в житті людини завжди поєднана з Його часом. Ці знаки змінюються разом зі зміною обставин з бігом часу. Необхідність шукати й розпізнавати Божу волю випливає зі змін, яким людина підлягає в часі. У новому часі Бог дає людині нове завдання, яке краще пристосоване до змін, що сталися. Чуйність у молитві, до якої так наполегливо заохочує Ісус, зв’язана з плином часу, від якого залежить людина і Боже царство в ній (див. Лк. 17:21).

Кожна дія Бога в нас потребує духовного розпізнавання. У важливих духовних справах недостатньо мати тільки внутрішнє суб’єктивне відчуття. І тому дія Бога на людську душу, через яку Він переказує Свою волю, завжди поєднується з можливістю об’єктивного розпізнавання цієї дії.

Вагомість людських рішень

Пошуки й виконання Божої волі втілюються в нашу щоденність через духовне розпізнавання. Ніхто не може звільнити себе від відповідальности за своє життя, відмовитися від своєї свободи, а тим самим відмовитися від здійснення вибору і прийняття рішень. Щоденно ми мусимо багато разів розпочинати розпізнавання, вибирати й вирішувати – як в особистих справах, так і в справах людей, за яких відповідаємо. Що важливіше завдання, яке мусимо виконати, то більша наша відповідальність. Що важливіша посада, яку посідаємо, то більша вагомість наших виборів і рішень.

Вибір стану життя

Духовне життя не тільки допомагає нам здійснювати добрі життєві вибори, воно на них спирається. Можна сказати, що метою духовного життя є щоденне здійснення виборів і прийняття рішень, згідних з Божою волею. Автентичне духовне життя неможливе без великої турботи про щоденне розпізнавання та виконування Божих намірів і прагнень щодо нас.

Очевидно, що не всі наші вибори й рішення мають однакову вартість. Окрім звичайних, часто дрібних особистих, сімейних і професійних справ, які вирішуємо майже щодня, кілька разів у своєму житті мусимо приймати дуже важливі рішення, які формують наше життя і його суттєві цілі. Безсумнівно, що вибір стану життя є одним з них. Стан життя значною мірою вирішує, яким змістом наповнюватиметься наша щоденність, якими будуть стиль і форма життя; стан життя вирішує, якими будуть наші людські відносини в родині, праці й суспільстві.

Для більшости людей прагнення людської любови, подружнього життя й сім’ї є очевидним вже від дитинства. У природний спосіб вони відчувають потяг до стану життя, свідками якого були в сім’ї. У серці кожної людини викарбувані слова з Книги Буття: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18).

І хоча для більшости молодих людей подружній стан є очевидним, вибір цієї єдиної особи, з якою мали би жити під одним дахом усе життя, залишається дуже важливим завданням. Відповідь на запитання: з ким з’єднати своє життя – у долі й недолі, у радощах й смутку, у здоров’ї й хворобі, багатьох позбавляє сну. Випадковий, «помилковий вибір» чоловіка або дружини – як показує досвід – стає справжньою драмою, а часом і життєвою трагедією. Може, саме тому багато пар, навіть якщо відчувають автентичну, глибоку любов, побоюються тривалих подружніх зв’язків.

«Що будемо робити, якщо виявиться, що не підходимо одне одному?» – часом питають закохані пари. Вирішення цієї складної дилеми було би відносно простим, якщо би вони стали на шлях духовного розпізнавання, завдяки якому хотіли би знайти Божу волю. Переконання віри, що сам Бог є джерелом подружньої любови, дає нареченим відвагу до подружнього життя і створення родини. Творець, Який обдаровує нас благодаттю любити, веде нас одне до одного, обдаровує таїнством подружжя і даром батьківства, а в труднощах, які виникають через людську слабкість, не залишає нас самих, а постійно супроводжує зі Своїм світлом, силою й відвагою.

Але для багатьох людей вибір стану життя не є такою очевидною справою. Часто вони довго вагаються, перш ніж свідомо виберуть між подружжям і священством, чернецтвом і самотнім життям. Помилки в розпізнаванні й виборі стану життя часто ведуть до страждань – як власних, так і чужих. Добре рішення щодо стану життя гарантує просте людське щастя, і тому необхідно свідомо ангажуватися в глибоке людське й духовне розпізнавання – у пошуки й знаходження Божої волі.

Попередній запис

ДУХОВНЕ РОЗПІЗНАВАННЯ – ПОШУКИ БОЖОЇ ВОЛІ

Наступний запис

Труднощі в пошуках і знаходженні Божої волі